Імідазол
Імідазо́л — алкалоїд, органічна гетероциклічна сполука, п'ятичленний цикл з двома атомами Нітрогену і трьома атомами Карбону в циклі.
Похідні імідазолу широко застосовують у фармації: 2-нітроімідазол (азоміцин) — природний антибіотик, метронідазол — антимікробний препарат, біфоназол, клотримазол — антимікотичні препарати. Імідазольний цикл містять деякі циклічні уреїди (парабанова кислота, гідантоїн).
Імідазол входить до складу амінокислоти гістидину та продукту її декарбоксилування — гістаміну.
Завдяки прототропній таутомерії 3- і 5‑заміщені піразоли або 4- і 5-заміщені імідазоли взаємоперетворюються настільки швидко, що їх неможливо розділити.
Імідазоли (англ. imidasoles) — ароматичнi п'ятичленнi гетероцикли (iмiдазол і його похідні), що мiстять в 1- та 3-положеннях атоми N, перший з яких, пiридиновий, має вiльну електронну паруi є нуклеофільним центром, а другий — пiрольний, електронна пара якого залучена в ароматичний секстет. Сильнi основи (для незамiщеного iмiдазолу рКа = 6.95), що утворюють солi, легко алкiлюються, ацилюються.
Література
- Глосарій термінів з хімії / уклад. Й. Опейда, О. Швайка ; Ін-т фізико-органічної хімії та вуглехімії ім. Л. М. Литвиненка НАН України, Донецький національний університет. — Дон. : Вебер, 2008. — 738 с. — ISBN 978-966-335-206-0.
Посилання
|
Це незавершена стаття з біохімії. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |