Амед Бакайоко
Амед Бакайоко фр. Hamed Bakayoko[1][2][[d:Q3126401#P1559[LANGUAGE!:UK]|[…]]] | |||
| |||
---|---|---|---|
8 липня 2020 — 10 березня 2021 | |||
Попередник: | Амаду Гон Кулібалі | ||
Наступник: | Патрік Аші | ||
Народження: |
8 березня 1965[4][5][…] Абіджан, Кот-д'Івуар[7][8][…] | ||
Смерть: |
10 березня 2021[9] (56 років) Фрайбург, Баден-Вюртемберг, Німеччина | ||
Причина смерті: | злоякісна пухлина[10] | ||
Поховання: | Сеґела[11] | ||
Країна: | Кот-д'Івуар[6][7][4] | ||
Освіта: | University Joseph Ki-Zerbod[2][3][…] | ||
Партія: | Rally of the Republicansd[13][14] | ||
Амед Бакайоко (фр. Hamed Bakayoko; 8 березня 1965 — 10 березня 2021) — івуарійський політик, дванадцятий прем'єр-міністр Кот-д'Івуару.
Біографія
Молоді роки й освіта
Амед Бакайоко народився 8 березня 1965 року в Абіджані[15][16][17].
Належить до благочестивого мусульманського роду; серед його предків — засновник міста Коро на північному заході Кот-д'Івуару[18][19]. У 7-річному втратив матір[20][18]. Надалі його виховував батько хаджі Анліу (пом. 2018)[21][18]. Старший брат — Зума (заступник мера Плато), дві сестри — Фатіма й Амінат[22][18].
Навчався у сучасному коледжі Аджаме та класичному ліцеї Абіджана, а 1984 році закінчив коледж Африканської Божої матері зі ступенем бакалавра категорії «D»[15][16][18]. Під час навчання працював у студентських газетах[23][24]. Зацікавившись політикою та революційними перетвореннями Тома Санкари, поїхав вчитися до Буркіна-Фасо[20][18][19]. 1985 року закінчив Університет Уагадугу з дипломом про загальну університетську освіту. В 1985—1988 роках навчався у Вищій школі медичних наук Університету Уагадугу на першому циклі медичної освіти. Повернувшись до Кот-д'Івуару, в 1988—1990 роках пройшов другий цикл освіти на медичному факультеті Університету Абіджана, після чого полишив медицину, яку вивчав лише під тиском батька[16][17][18][25].
Кар'єра
1978 року став президентом кооперативу початкової школи та головним редактором журналу сучасного ліцею Аджаме. 1980 обійняв посаду президента Асоціації школярів і студентів Кот-д'Івуару від мусульманської секції. 1986 року обійняв посаду президента Асоціації івуарійських школярів і студентів у Буркіна-Фасо[26][16][17]. Був активним членом Руху студентів і школярів Кот-д'Івуару, 1990 року став засновником і головою молодіжного руху студентів і школярів при Демократичній партії[16][18].
1991 у 25-річному віці заснував щоденну газету «Le Patriote», в якій сам же був журналістом і видавничим директором, поставивши собі за мету захищати президента Фелікса Уфуе-Буаньї від нападів опозиції[16][17][25][24][18]. Після смерті Уфуе-Буаньї, 1994 року відсидів чотири місяці й шістнадцять днів в абіджанській в'язниці за звинуваченням в образі очільника держави за опублікований лист читача, в якому новий президент Анрі Конан-Бедьє був названий «карликом», його газету було закрито[18][19][27].
1994 році заснував першу в країні приватну комерційну радіостанцію «Radio Nostalgie», генеральним директором якої був до 2003 року. 1997 почав відповідати за стрімке покриття мережею радіостанції практично всієї Африки, одночасно завів безліч зв'язків у політичних колах африканських країн. 2001 році обійняв посаду президента Національної ради протегування преси Кот-д'Івуару, а також обіймав посаду національного секретаря фінансів Демпартії[23][16][18][25][24].
13 березня 2003 року був призначений на посаду міністра новітніх інформаційних технологій і комунікації в уряді прем'єр-міністра Сейду Діарри[28][29]. Бакайоко зберіг свою посаду в урядах Шарля Конана Банні[30][31], Гійома Соро[32]. Його попередником був Ліа Бі Дуауа[33], а наступником — Гуаруа Хуга Бі[34].
4 грудня 2010 року очолив міністерство внутрішніх справ в уряді Соро за умов політичної кризи й існування паралельного уряду Жільбера Аке, де міністром внутрішніх справ був Еміль Гір'єулу[de][35]. 11 квітня 2011 року, після перемоги того, як і Алассан Уаттара і Лоран Гбагбо оголосили себе президентами, Бакайоко був перепризначений на посаду міністра внутрішніх справ[19][25][36]. 1 червня того ж року, під час формування нового уряду Соро, Бакайоко зберіг свою посаду[27][37], так само, як і за врядування Жанно Ахуссу-Куадіо, Данієля Каблана Дункана й Амаду Гона Кулібалі[38][39][40][41].
11 грудня 2011 року був обраний депутатом Національних зборів від міста Сеґела[42][43]. 19 липня 2017 року був призначений на посаду міністра оборони в уряді Кулібалі[44][45]. На новій посаді того ж року зайнявся врегулюванням ситуації з армійськими заколотами[46][20]. 13 жовтня 2018 року був обраний мером міста Абобо[47][48], виборовши понад 60 % голосів у тій найбільш населеній громаді країни й одночасно оплоті урядової партії[20].
Від 2 травня до 2 липня 2020 року, під час хвороби Кулібалі, Бакайоко виконував обов'язки прем'єр-міністра Кот-д'Івуару[49][50][51]. Протягом двох тижнів після смерті Кулібалі — 8 липня 2020, посада залишалася вакантною, що під час відсутності голів обох палат парламенту на території Кот-д'Івуару створило вакуум влади[52], укупі з втратою кандидата від правлячої партії на президентських виборах[53]. Політичну ситуацію погіршила відставка віцепрезидента Дункана[54], через що почали ширитись чутки про те, що Уаттара буде балотуватись на третій термін[55], а новим прем'єр-міністром стане власне Бакайоко[56].
30 липня він нарешті очолив уряд, зберігши за собою посаду міністра оборони[57][58]. 3 серпня Бакайоко здійснив в уряді кілька перестановок[59][60]. 4 серпня офіційно обійняв посаду на короткій церемонії в канцелярії прем'єр-міністра в Абіджані[61][62]. У березні 2021 року, за повідомленням німецького радіо- і телевізійного сайту Deustche Welle, Амед Бакайоко перебував в Університетському лікарняному центрі (CHU) у Фрібурзі з 6 березня 2021 року для лікування раку та перебував у критичному стані. Там же 10 березня 2021 року Бакайоко й помер.
Нагороди
Державні
- серпень 2011: командор Національного ордена Республіки Кот-д'Івуар[63].
- грудень 2017: командор ордена Морських заслуг[64].
- листопад 2019: почесна медаль Поліції з пальмами[65].
- січень 2020: командор ордена Комунікаційних заслуг[66].
- лютий 2020: командор ордена Сільськогосподарських заслуг[17].
Іноземні
- січень 2012: командор ордена «За заслуги», Франція[26].
- грудень 2015: великий офіцер ордена Зірки Італії, Італія[67][68][69].
- липень 2019: Національний орден, Буркіна-Фасо[70][71].
Примітки
- ↑ https://www.jeuneafrique.com/dossiers/deces-dhamed-bakayoko-la-cote-divoire-face-a-la-disparition-d-hambak/
- ↑ а б https://business.abidjan.net/qui/2-gouvernement/746-bakayoko-hamed
- ↑ а б https://www.gouv.ci/doc/photos/CV-Hamed_BAKAYOKO.pdf
- ↑ а б в http://www.defense.gouv.ci/uploads/cv_hamed_b.pdf
- ↑ https://cotedivoirenews.info/biographie-hamed-bakayoko-le-parcours-dun-homme-ambitieux/
- ↑ а б https://abidjan.net/qui/profil.asp?id=746
- ↑ а б http://www.gouv.ci/doc/photos/CV-Hamed_BAKAYOKO.pdf
- ↑ https://apr-news.fr/fr/portraits/hamed-bakayoko
- ↑ Ivory Coast Prime Minister Hamed Bakayoko dies at 56 — Al Jazeera English.
- ↑ Décès d’Hamed Bakayoko, le Premier ministre ivoirien
- ↑ https://l-frii.com/hamed-bakayoko-le-lieu-ou-repose-lancien-premier-ministre-cree-la-polemique-photo/
- ↑ https://www.bbc.com/afrique/monde-56335053
- ↑ https://www.afrique-sur7.fr/439366-rhdp-hamed-bakayoko-mabri-toikeusse
- ↑ https://www.connectionivoirienne.net/2020/03/13/rhdp-cote-divoire-hamed-bakayoko-se-conforme-au-leadership-de-gon-cest-nous-les-grands-joueurs-de-ce-pays/
- ↑ а б Hamed Bakayoko. Уряд Кот-д'Івуару. Процитовано 11 серпня 2020.
- ↑ а б в г д е ж Hamed Bakayoko. Abidjan.net. Процитовано 11 серпня 2020.
- ↑ а б в г д Côte d’Ivoire: Voici le CV complet d’Hamed Bakayoko (Biographie). Afriksoir.net. 31 липня 2020. Процитовано 11 серпня 2020.
- ↑ а б в г д е ж и к л м Marwane Ben Yahmed (13 червня 2016). Côte d’Ivoire: jusqu’où ira Hamed Bakayoko?. Jeune Afrique. Процитовано 11 серпня 2020.
- ↑ а б в г Qui est Hamed Bakayoko, le nouveau Premier ministre ivoirien?. Le Point. 30 липня 2020. Процитовано 11 серпня 2020.
- ↑ а б в г Anna Sylvestre-Treiner (7 листопада 2018). Côte d’Ivoire: la machine Hamed Bakayoko. Jeune Afrique. Процитовано 11 серпня 2020.
- ↑ Côte d’Ivoire: décès du père du ministre de la Défense Hamed Bakayoko. L'Expression. 9 листопада 2018. Процитовано 11 серпня 2020.
- ↑ Anliou Bakayoko. necrologie.ci. 8 листопада 2018. Процитовано 11 серпня 2020.
- ↑ а б Daddieh, 2016, с. 97.
- ↑ а б в Côte d'Ivoire: remaniement-surprise aux postes-clés. Le Point. 19 липня 2017. Процитовано 11 серпня 2020.
- ↑ а б в г Hamed Bakayoko, un parcours exceptionnel. 7info.ci. 30 липня 2020. Процитовано 11 серпня 2020.
- ↑ а б Hamed Bakayoko. Уряд Кот-д'Івуару. Процитовано 11 серпня 2020.
- ↑ а б Jean-Pierre Bejot (30 липня 2020). Hamed Bakayoko: Ce qui est légal et ce qui est légitime. LeFaso.net. Процитовано 11 серпня 2020.
- ↑ Gouvernement Diarra (Formé le 13 Mars 2003). Abidjan.net. Процитовано 11 серпня 2020.
- ↑ Jean-Pierre Bejot (9 вересня 2011). Hamed Bakayoko, ministre de l’Intérieur: itinéraire d’un enfant gâté. LeFaso.net. Процитовано 11 серпня 2020.
- ↑ 8ème Gouvernement de la 2ème République (Formé le 28 décembre 2005). Abidjan.net. Процитовано 11 серпня 2020.
- ↑ 9ème Gouvernement de la 2ème République (Formé le 16 Septembre 2006). Abidjan.net. Процитовано 11 серпня 2020.
- ↑ 10ème Gouvernement de la 2ème République (Formé le 7 avril 2007). Abidjan.net. Архів оригіналу за 18 жовтня 2020. Процитовано 11 серпня 2020.
- ↑ Gouvernement Affi N’Guessan (Formé le 05 Août 2002). Abidjan.net. Процитовано 11 серпня 2020.
- ↑ 11ème Gouvernement de la 2ème République (Formé le 4 mars 2010). Abidjan.net. Процитовано 11 серпня 2020.
- ↑ Pascal Airault (13 грудня 2010). Hamed Bakayoko: «beaucoup de fonctionnaires sont prêts à basculer dans notre camp». Jeune Afrique. Процитовано 11 серпня 2020.
- ↑ 12ème Gouvernement de la 2ème République (Guillaume K. Soro). Abidjan.net. Процитовано 11 серпня 2020.
- ↑ 13ème Gouvernement de la 2ème République (Guillaume K. Soro). Abidjan.net. Процитовано 11 серпня 2020.
- ↑ 14è Gouvernement de la 2ème République (Jeannot AHOUSSOU KOUADIO). Abidjan.net. Процитовано 11 серпня 2020.
- ↑ 15è Gouvernement de la 2ème République (Daniel Kablan Duncan). Abidjan.net. Архів оригіналу за 8 серпня 2017. Процитовано 11 серпня 2020.
- ↑ 16è Gouvernement de la 2ème République de Daniel Kablan Duncan. Abidjan.net. Процитовано 11 серпня 2020.
- ↑ 1 er Gouvernement de la Troisième République de Côte d`Ivoire (Amadou Gon Coulibaly). Abidjan.net. Процитовано 11 серпня 2020.
- ↑ André Silver Konan (14 грудня 2011). Côte d’Ivoire : polémique autour du taux de participation aux législatives. Jeune Afrique. Процитовано 11 серпня 2020.
- ↑ Seguela, commune (N°203). Abidjan.net. Архів оригіналу за 22 жовтня 2017. Процитовано 11 серпня 2020.
- ↑ Baudelaire Mieu (19 липня 2017). Côte d’Ivoire: Hamed Bakayoko nommé ministre de la Défense. Jeune Afrique. Процитовано 11 серпня 2020.
- ↑ 1 er Gouvernement de la 3ième République de Côte d`Ivoire de Amadou Gon Coulibaly (Réaménagement du 19 juillet 2017). Abidjan.net. Процитовано 11 серпня 2020.
- ↑ Côte d’Ivoire: Hamed Bakayoko nommé au poste de Premier ministre. Radio France internationale. 30 липня 2020. Процитовано 11 серпня 2020.
- ↑ Côte d'Ivoire: Municipales, Hamed Bakayoko élu à Abobo. Afrique-sur7.fr. Процитовано 11 серпня 2020.
- ↑ Élu maire par 43 conseillers sur 43 présents — Hamed Bakayoko: «Ce que le Président m’a demandé de faire pour Abobo». Abidjan.net. 10 грудня 2018. Процитовано 11 серпня 2020.
- ↑ K. Richard Kouassi (8 липня 2020). De retour de Paris: Amadou Gon Coulibaly juge Hamed Bakayoko. Afrique Sur 7. Процитовано 31 липня 2020.
- ↑ Primature: Hamed Bakayoko a présidé son Premier Conseil de gouvernement en tant que Premier ministre par intérim. Abidjan.net. 6 травня 2020. Процитовано 31 липня 2020.
- ↑ Benjamin Roger (30 липня 2020). Hamed Bakayoko nommé Premier ministre, le fidèle de Ouattara récompensé. Jeune Afrique. Процитовано 31 липня 2020.
- ↑ François Hume-Ferkatadji (25 червня 2020). L'absence de Premier ministre inquiète et agace l'opposition ivoirienne. Radio France internationale. Процитовано 31 липня 2020.
- ↑ Disparition d'Amadou Coulibaly: quelles conséquences pour la présidentielle ivoirienne?. Radio France internationale. 10 липня 2020. Процитовано 31 липня 2020.
- ↑ En Côte d’Ivoire, le vice-président Daniel Kablan Duncan démissionne. Le Monde. 13 липня 2020. Процитовано 31 липня 2020.
- ↑ Marwane Ben Yahmed (18 липня 2020). Côte d’Ivoire: pourquoi Alassane Ouattara sera candidat. Jeune Afrique. Процитовано 31 липня 2020.
- ↑ Côte d’Ivoire: Alassane Ouattara a choisi le successeur du Premier ministre Amadou Gon Coulibaly. Jeune Afrique. 17 липня 2020. Процитовано 31 липня 2020.
- ↑ Communiqués de la Présidence de la République (PDF). Уряд Кот-д’Івуару. 30 липня 2020. Процитовано 31 липня 2020.
- ↑ Côte d'Ivoire: Hamed Bakayoko nommé Premier ministre. Le Figaro. 31 липня 2020. Процитовано 31 липня 2020.
- ↑ Baudelaire Mieu (3 серпня 2020). Côte d’Ivoire: le gouvernement de Hamed Bakayoko légèrement «réajusté». Jeune Afrique. Процитовано 11 серпня 2020.
- ↑ Côte d’Ivoire: léger réaménagement du Cabinet du chef de l’Etat et du gouvernement. Abidjan.net. 3 серпня 2020. Процитовано 11 серпня 2020.
- ↑ Côte d'Ivoire: Hamed Bakayoko prend fonction en tant que Premier ministre. Синьхуа. 4 серпня 2020. Процитовано 11 серпня 2020.
- ↑ Primature: le nouveau Premier ministre, Hamed Bakayoko a officiellement pris fonction. Abidjan.net. 5 серпня 2020. Процитовано 11 серпня 2020.
- ↑ Cérémonie officielle de la Fête nationale au palais présidentiel: de nombreuses personnalités décorées en présence du Président Alassane Ouattara. Abidjan.net. 9 серпня 2011. Процитовано 11 серпня 2020.
- ↑ Côte d’Ivoire/ Hamed Bakayoko fait commandeur de l’Ordre du mérite maritime. Agence ivoirienne de presse. 21 грудня 2017. Процитовано 11 серпня 2020.
- ↑ Daniel Assouman (25 листопада 2019). Cote d'Ivoire: Baptême de la 42e promotion de la police/Diomandé Vagondo - «Je réitère mon engagement à œuvrer pour l'amélioration de vos conditions de vie». AllAfrica. Процитовано 11 серпня 2020.
- ↑ Décoration: Ally Coulibaly et Hamed Bakayoko élevés au grade de commandeur dans l’ordre du Mérite de la Communication. Abidjan.net. 23 січень 2020. Процитовано 11 серпня 2020.
- ↑ Bakayoko On. Min. Hamed. Grande Ufficiale dell'Ordine della Stella d'Italia. Президент Італії. 28 грудня 2015. Процитовано 11 серпня 2020.
- ↑ La Première Dame, Dominique Ouattara lors de la décoration du Ministre d’Etat Hamed Bakayoko: «Je suis fière de lui». dominiqueouattara.ci. 15 лютого 2016. Процитовано 11 серпня 2020.
- ↑ Cérémonie de remise de diplôme et des insignes de «Grand Officier de l’Ordre de l’Étoile d’Italie» au Ministre Hamed Bakayoko. Abidjan.net. 15 лютого 2016. Процитовано 11 серпня 2020.
- ↑ TAC 8: Le président, le Premier ministre et le ministre de la Défense ivoiriens distingués à Ouagadougou. Президент Буркіна-Фасо. 11 серпня 2019. Процитовано 11 серпня 2020.
- ↑ 8ème Traité d'Amitié et de Coopération (TAC). Уряд Кот-д'Івуару. 31 липня 2019. Процитовано 11 серпня 2020.
Література
- Cyril K. Daddieh. Historical Dictionary of Cote d'Ivoire (The Ivory Coast). — Rowman & Littlefield, 2016. — 716 с. — ISBN 9780810873896
|