Всеукраїнський центральний виконавчий комітет

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Версія від 17:14, 9 жовтня 2020, створена Blitz1980 (обговорення | внесок) (Скасування редагування № 29752631 користувача 93.77.210.202 (обговорення) редагувальник не знає назви радянської України в цей період історії)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Декрет ВУЦВК від 5 грудня 1923 р. (Членський квиток організації незаможних селян Катеринославщини Олександрiйского округу, 1924 рік.)

Всеукраїнський центральний виконавчий комітет (ВУЦВК) — найвищий законодавчий, розпорядчий, виконавчий та контролюючий орган державної влади УСРР у період між Всеукраїнськими з'їздами рад робітничих, селянських і червоноармійських депутатів. Діяв з 1917 по 1938 рік.

Історія створення

Уперше комітет був обраний 1-м Всеукраїнським з'їздом рад 25 грудня 1917 року під назвою Центральний виконавчий комітет (ЦВК) Радянської України. Надалі іменувався ВУЦВК Рад (1919), ВУЦВК (19201935), ЦВК УСРР (19351936), ЦВК УРСР (19371938). Головами цього органу в різні роки були Ю. Медведєв, В. Затонський і Г. Петровський. За Конституціями УСРР 1919 і 1929 років ВУЦВК обирався Всеукраїнським з'їздом рад і був відповідальний перед ним. Кількість членів і кандидатів у члени ВУЦВК визначалася Всеукраїнським з'їздом рад. Так:

  • на 1-му Всеукраїнському з'їзді рад до ВУЦВК було обрано 41 члена[1];
  • на 3-му — 89 членів і 22 кандидати у члени;
  • на 5-му відповідно — 155 і 55;
  • на 8-му — 251 і 82;
  • на 9-му — 315 і 110.

ВУЦВК здійснював загальне керівництво державою, господарським та культурним будівництвом. Він мав право зупиняти чинність, скасовувати і змінювати акти всіх нижчих органів влади та управління. ВУЦВК обирав Президію ВУЦВК та утворював Раду народних комісарів УСРР. Робота ВУЦВК контролювалася і спрямовувалася КП(б)У.

Формою діяльності ВУЦВК були сесії. У період між ними функції найвищого органу держ. влади в Україні виконувала Президія ВУЦВК. Сесії ВУЦВК скликалися Президією: чергові — не рідше 3 разів на рік; надзвичайні — з ініціативи Президії ВУЦВК або за поданням Раднаркому УСРР чи на вимогу не менш як третини членів ВУЦВК. Питання на розгляд ВУЦВК могли вносити його Президія, Раднарком, а також окремі члени ВУЦВК.

ВУЦВК припинив свою діяльність 1938 року у зв'язку з обранням на підставі Конституції УРСР 1937 року нового найвищого органу державної влади в республіці — Верховної Ради УРСР.

Комітети

  • Крайовий військово-революційний комітет по боротьбі з контрреволюцією — утворений 18 (31 грудня) 1917 року з метою подальшої організації Червоної гвардії для операцій у загальноукраїнському масштабі;
  • Надзвичайний комітет — утворений 22 лютого 1918 року з метою «керівництва всіма заходами по обороні революції від західних імперіалістів»;
  • Центральний комітет національних меншин — утворений у квітні 1924 року з метою реалізації державної політики щодо економічного та культурного розвитку національних меншин на території України. Діяв у 19201930-х роках.

Примітки

  1. До складу ВУЦВК увійшло 35 більшовиків, у тому числі Артем (Ф. А. Сергєєв), Є. Б. Бош, М. С. Данилевський, П. П. Загребельний, І. Ю. Кулик, Л. Л. Пятаков, П. В. Решетько, О. В. Ємельянов (Сурик), М. П. Тарногородський, Ю. Д. Тиняков та інші, 4 лівих есера (Є. П. Терлецький, Є. В. Шелудько та інші. Головою було облано лівого українського соціал-демократа Ю. Г. Медведєва.

Джерела та література

Див. також

Посилання