Всеукраїнський центральний виконавчий комітет

Декрет ВУЦВК від 5 грудня 1923 р. (Членський квиток організації незаможних селян Катеринославщини Олександрiйского округу, 1924 рік.)

Всеукраїнський центральний виконавчий комітет (ВУЦВК) — найвищий законодавчий, розпорядчий, виконавчий та контролюючий орган державної влади УСРР у період між Всеукраїнськими з'їздами рад робітничих, селянських і червоноармійських депутатів. Діяв з 1917 по 1938 рік.

Історія створення

Уперше комітет був обраний 1-м Всеукраїнським з'їздом рад 25 грудня 1917 року під назвою Центральний виконавчий комітет (ЦВК) Радянської України. Надалі іменувався ВУЦВК Рад (1919), ВУЦВК (1920—1935), ЦВК УСРР (1935—1936), ЦВК УРСР (1937—1938). Головами цього органу в різні роки були Ю. Медведєв, В. Затонський і Г. Петровський. За Конституціями УСРР 1919 і 1929 років ВУЦВК обирався Всеукраїнським з'їздом рад і був відповідальний перед ним. Кількість членів і кандидатів у члени ВУЦВК визначалася Всеукраїнським з'їздом рад. Так:

• на 1-му Всеукраїнському з'їзді рад до ВУЦВК було обрано 41 члена;
• на 3-му — 89 членів і 22 кандидати у члени;
• на 5-му відповідно — 155 і 55;
• на 8-му — 251 і 82;
• на 9-му — 315 і 110.

ВУЦВК здійснював загальне керівництво державою, господарським та культурним будівництвом. Він мав право зупиняти чинність, скасовувати і змінювати акти всіх нижчих органів влади та управління. ВУЦВК обирав Президію ВУЦВК та утворював Раду народних комісарів УСРР. Робота ВУЦВК контролювалася і спрямовувалася КП(б)У.

Формою діяльності ВУЦВК були сесії. У період між ними функції найвищого органу держ. влади в Україні виконувала Президія ВУЦВК. Сесії ВУЦВК скликалися Президією: чергові — не рідше 3 разів на рік; надзвичайні — з ініціативи Президії ВУЦВК або за поданням Раднаркому УСРР чи на вимогу не менш як третини членів ВУЦВК. Питання на розгляд ВУЦВК могли вносити його Президія, Раднарком, а також окремі члени ВУЦВК.

ВУЦВК припинив свою діяльність 1938 року у зв'язку з обранням на підставі Конституції УРСР 1937 року нового найвищого органу державної влади в республіці — Верховної Ради УРСР.

Комітети

• Крайовий військово-революційний комітет по боротьбі з контрреволюцією — утворений 18 (31 грудня) 1917 року з метою подальшої організації Червоної гвардії для операцій у загальноукраїнському масштабі;
• Надзвичайний комітет — утворений 22 лютого 1918 року з метою «керівництва всіма заходами по обороні революції від західних імперіалістів»;
• Центральний комітет національних меншин — утворений у квітні 1924 року з метою реалізації державної політики щодо економічного та культурного розвитку національних меншин на території України. Діяв у 1920—1930-х роках.

Джерела та література

• Є. П. Шаталіна. Всеукраїнський центральний виконавчий комітет // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2003. — Т. 1 : А — В. — С. 664. — ISBN 966-00-0734-5.
• Бабій Б. М. Українська радянська держава в період відбудови народного господарства (1921—1925 роки). К., 1961;
• Виноградская С. П., Рогожин А. И. Всеукр. Центр. Исполн. Комитет Советов в первые годы сов. власти (1917—1920 гг.), в. 1. К., 1974 (рос.);
• История Украинской ССР, т. 6-7. К., 1984 (рос.).

Див. також

• Керівники найвищого органу державної влади Української РСР
• Український депутатський корпус

Посилання

• Всеукраїнський центральний виконавчий комітет // Юридична енциклопедія : [у 6 т.] / ред. кол.: Ю. С. Шемшученко (відп. ред.) [та ін.]. — К. : Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 1998—2004. — ISBN 966-749-200-1.
• Президія ВУЦВК // Юридична енциклопедія : [у 6 т.] / ред. кол.: Ю. С. Шемшученко (відп. ред.) [та ін.]. — К. : Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 2003. — Т. 5 : П — С. — 736 с. — ISBN 966-7492-05-2.
• Центральний виконавчий комітет рад // Юридична енциклопедія : [у 6 т.] / ред. кол.: Ю. С. Шемшученко (відп. ред.) [та ін.]. — К. : Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 2004. — Т. 6 : Т — Я. — 768 с. — ISBN 966-7492-06-0.