Глотов Олександр Леонідович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Олександр Леонідович Глотов
Народився 10 листопада 1953(1953-11-10) (70 років)
Норильськ, Красноярський край (СРСР)
Місце проживання Тернопіль
Країна Україна Україна
Національність росіянин
Діяльність журналіст
Alma mater Львівський національний університет імені Івана Франка
Галузь філологія, літературознавство, журналістика
Заклад Кременецька обласна гуманітарно-педагогічна академія імені Тараса Шевченка
Вчене звання Професор
Науковий ступінь Доктор філологічних наук
Батько Глотов Леонід Юхимович (1932-2012)
Мати Глотова (Куделіна) Капітоліна Костянтинівна (1932)
CMNS: Глотов Олександр Леонідович у Вікісховищі
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Глотов.

Олекса́ндр Леонідович Гло́тов (10 листопада 1953, Норильськ, Красноярського краю, СРСР) — український літературознавець і журналіст. Член Національної спілки журналістів України (з 1992 року). Доктор філологічних наук, професор.

Життєпис

Народився 10 листопада 1953 року в селищі Норильськ (Норильлаг), яке з 1953 року набуло статусу міста. Батьки — Глотов Леонід Юхимович (1932-2012) та Глотова (Куделіна) Капітоліна Костянтинівна (1932) працювали там після закінчення Воркутинського гірничого технікуму.

Середню школу закінчив у місті Червоноград Львівської області. Працював на шахті «4-та Великомостівська» комбінату «Укрзахідвугілля» Львівсько-Волинського вугільного басейну. Служив в Радянській Армії.

У 1979 році з відзнакою закінчив Львівський державний університет імені Івана Франка за спеціальністю «Філолог. Викладач російської мови та літератури». До 1981 року працював вчителем у СШ № 1 міста Сокаль Львівської області, згодом перейшов на посаду асистента кафедри російської літератури Львівського університету.

У 1985 році закінчив аспірантуру й за розподілом перейшов на посаду асистента кафедри російської літератури Тернопільського державного педагогічного інституту імені Ярослава Галана.

У 1994 році закінчив післядипломне відділення гуманітарного факультету Вищої педагогічної школи імені Тадеуша Котарбінського в місті Зелена Гура (Польща) за спеціальністю «польська філологія».

2015 року в Національному університеті «Острозька академія» здобув ступінь магістра за спеціальністю «журналістика».

Працював також у Тернопільській академії народного господарства, у Тернопільському інституті соціальних та інформаційних технологій, у Тернопільському експериментальному інституті педагогічної освіти, у Білоцерківському національному аграрному університеті, в Академії сухопутних військ імені Гетьмана Сагайдачного, в Національному університеті «Острозька академія».

Від 2018 року працює в Кременецькій обласній гуманітарно-педагогічній академії імені Тараса Шевченка

1988 року в Одеському державному університеті імені І. І. Мечникова за спеціальністю 10.01.02 «радянська багатонаціональна література» захистив кандидатську дисертацію «Вираження авторської самосвідомості у сучасній російській радянській поезії» (науковий керівник — професор Львівського університету Іван Прокопович Вишневський[1]). У цьому дослідженні до вітчизняної науки про літературу впровадив поняття «авторська самосвідомість» у літературному контексті, а саме: виявлення того, як автор літературних творів усвідомлює себе та свою творчість у власне творах літератури, перш за все — поетичних[2]. 1992 року здобув наукове звання доцента.

У 1997 році в Інституті літератури ім. Т. Г. Шевченка Національної Академії наук України за спеціальністю 10.01.02 — «російська література» захистив докторську дисертацію «Російська література ХХ століття у контексті культової свідомості»[3]  на основі монографії «Иже еси в Марксе»[4][5][6]. У дослідженні стверджується концепція світоглядної та естетичної вторинності літератури «соціалістичного реалізму» щодо ідеології та текстів християнського канону.

У 2002 році одержав наукове звання професора.

Є багаторічним членом редакційної колегії міжнародного наукового альманаху «Studia methodologica», брав участь у роботі наукових видань «Slavica Tarnopolensia», «Русский язык и литература в учебных заведениях», «Наукові записки Тернопільського національного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка. Серія: Літературознавство», «The Peculiarity of Man», «Вестник Волгоградского государственного университета. Серия 8. Литературоведение. Журналистика»[7].

Нагороджений неурядовою нагородою — знаком «За розбудову освіти».

Наукові та публіцистичні публікації

Автор наукових та науково-популярних статей у виданнях СРСР, України, Росії, Польщі, Білорусі, Ізраїлю, в електронних виданнях.

Журнал «Русский переплет»[8]:

  • Феномен государства с точки зрения дилетанта[9]. — 2010;
  • Политическая жизнь современной Украины по законам сцены[10]. — 2011;
  • Понять Довлатова[11]. — 2011;
  • Даёшь монархическую революцию![12] — 2012;
  • А что немцу здорово?[13] — 2012;
  • Чем пахнет русский дух? (Русский язык и Украина)[14]. — 2012;
  • Двуликий Янус советской литературы. К 150-летию Александра Серафимовича[15]. — 2013;
  • Штаны Маяковского[16]. — 2013.

Журнал «Лебедь»[17]:

  • Эволюция образа государства в русской литературе[18]. — 2014;
  • Украинцы в русской культуре[19]. — 2014;
  • Партитура одной песни Высоцкого[20]. — 2014;
  • Николай Островский или князь Острожский: кто более матери-Украине ценен?[21] — 2014; 
  • Великолепная двадцатка[22]. — 2015;
  • Литература как приложение к уголовному кодексу[23]. — 2017;
  • За что я обожаю литературоведов[24]. — 2017;
  • Журналистика в античном мире[25]. — 2018;
  • Ровесник Высоцкого (к 80-летию Ал. Дольского)[26]. — 2018;
  • Понедельник и лейтенант Шмидт[27]. — 2019.

Журнал «Чайка»:

  • «Человек разумный» vs «человек пишущий». Полемические заметки[28]. — 2019.
  • Герои наших времён[29]. — 2019.

Монографії та посібники

  • Иже еси в Марксе. Русская литература ХХ века в контексте культового сознания[30]. — Зелена Гура, 1995. — 148 с.;
  • Еко Умберто. Як написати дипломну роботу. Гуманітарні науки[31]. — Тернопіль: «Мандрівець», 2007. — 224 с. (редакція перекладу, вступна стаття);
  • Круг чтения: век двадцатый. Биобиблиографический справочник по истории русской литературы ХХ века послереволюционного периода[32]. — Тернополь: «Навчальна книга Богдан», 2011—160 с.;
  • Християнська мораль та військовий обов'язок: Навчальний посібник. — Львів: АСВ, 2012. — 112 с. (у співавторстві);
  • Класика світової літератури: російська література: англійською мовою: нариси: навчальний посібник. — Острог: Видавництво Національного університету «Острозька академія», 2012. — 152 с. (у співавторстві);
  • Две эпохи: монография[33]. — Острог, 2015. — 376 с.;
  • Филологические очерки[34]. — Острог, 2015 . — 316 с.
  • Філологiчнi нариси. Книга друга[35]. — Тернопіль: Видавництво «Крок», 2020. — 178 с.

Критика і публіцистика

Друкується у періодиці як літературний критик та публіцист.

  • Чехов и Моэм в зеркале постмодернизма[36]. — 22 (журнал), Тель-Авив, № 135;
  • Я хочу рассказать вам…о поэте[37]. — Зеркало недели, 30 мая 1997 года;
  • Микола Островський чи князь Острозький? Про роль історичних постатей у формуванні зародків державного мислення[38]. — День, 14 листопада 2014 року.
  • Ровесник Висоцького[39]. — ZN.UA, 22 червня 2018 року;
  • Цилюрник чи палікмахтер: до кого йдемо стригтися?[40]. — Zbruč, 1 вересня 2020;
  • «Тьоркін» у Львові[41]. — ZN.UA, 26 грудня 2020.

Інформація в довідникових виданнях

Примітки

  1. ↑ Вишневський Іван Прокопович. Encyclopedia. Львівський національний університет імені Івана Франка: в 2 т. (українською) . Т. Т.1: А-К. Львів: ЛНУ імені Івана Франка. 2011. с. 285.
  2. ↑ Глотов, Александр (2015). «Я – памятник себе…». Выражение авторского самосознания в современной русской поэзии. Две эпохи: монография. Острог. с. 4—157.
  3. ↑ Глотов, Олександр (1997). Російська література ХХ століття в контексті культової свідомості (Спроба історико- функціонального аналізу): автореф. дис... д-ра філол. наук: 10.01.02 (українською) . Київ: НАН України, Ін-т л-ри ім. Т. Г. Шевченка.
  4. ↑ Глотов А.Л. ...Иже еси в Марксе (Русская литература XX века в контексте культового сознания) - Русофил - Русская филология | Образовательный ресурс. russofile.ru. Процитовано 28 квітня 2016.
  5. ↑ Глотов, Александр (2015). «Иже еси в Марксе» Русская литература ХХ века в контексте культового сознания. Две эпохи: монография. Острог. с. 158—374.
  6. ↑ Глотов Олександр Леонідович. НАУКОВЦІ УКРАЇНИ. Процитовано 2 лютого 2019.
  7. ↑ Редакционная коллегия. lcj.jvolsu.com. Процитовано 2 лютого 2019.
  8. ↑ Александр Глотов. pereplet.ru. Процитовано 2 лютого 2019.
  9. ↑ Глотов, Олександр (29 червня 2010). ФЕНОМЕН ГОСУДАРСТВА С ТОЧКИ ЗРЕНИЯ ДИЛЕТАНТА. www.pereplet.ru (російською) . Процитовано 13 квітня 2021.
  10. ↑ Глотов, Олександр (27 листопада 2011). ПОЛИТИЧЕСКАЯ ЖИЗНЬ СОВРЕМЕННОЙ УКРАИНЫ ПО ЗАКОНАМ СЦЕНЫ. www.pereplet.ru (російською) . Процитовано 13 квітня 2021.
  11. ↑ Глотов, Олександр (3 грудня 2011). Понять Довлатова. www.pereplet.ru (російською) . Процитовано 13 квітня 2021.
  12. ↑ Глотов, Олександр (1 січня 2012). ДАЁШЬ МОНАРХИЧЕСКУЮ РЕВОЛЮЦИЮ!. www.pereplet.ru (російською) . Процитовано 13 квітня 2021.
  13. ↑ Глотов, Олександр (24 січня 2012). А ЧТО НЕМЦУ ЗДОРОВО?. www.pereplet.ru (російською) . Процитовано 13 квітня 2021.
  14. ↑ Глотов, Олександр (22 лютого 2012). ЧЕМ ПАХНЕТ РУССКИЙ ДУХ?. www.pereplet.ru (російською) . Процитовано 13 квітня 2021.
  15. ↑ Глотов, Олександр (24 лютого 2013). ДВУЛИКИЙ ЯНУС СОВЕТСКОЙ ЛИТЕРАТУРЫ. К 150-летию Александра Серафимовича. www.pereplet.ru (російською) . Процитовано 13 квітня 2021.
  16. ↑ Глотов, Олександр (16 вересня 2013). ШТАНЫ МАЯКОВСКОГО. www.pereplet.ru (російською) . Процитовано 13 квітня 2021.
  17. ↑ Независимый альманах ЛЕБЕДЬ. Независимый альманах ЛЕБЕДЬ (ru-RU) . Процитовано 2 лютого 2019.
  18. ↑ Глотов, Олександр (3 березня 2014). ЭВОЛЮЦИЯ ОБРАЗА ГОСУДАРСТВА В РУССКОЙ ЛИТЕРАТУРЕ. Независимый альманах ЛЕБЕДЬ (російською) . Процитовано 13 квітня 2021.
  19. ↑ Глотов, Олександр (3 квітня 2014). УКРАИНЦЫ В РУССКОЙ КУЛЬТУРЕ. Независимый альманах ЛЕБЕДЬ (російською) . Процитовано 13 квітня 2021.
  20. ↑ Глотов, Олександр (31 липня 2014). ПАРТИТУРА ОДНОЙ ПЕСНИ ВЫСОЦКОГО. Независимый альманах ЛЕБЕДЬ (російською) . Процитовано 13 квітня 2021.
  21. ↑ Глотов, Олександр (5 вересня 2014). НИКОЛАЙ ОСТРОВСКИЙ ИЛИ КНЯЗЬ ОСТРОЖСКИЙ: КТО БОЛЕЕ МАТЕРИ-УКРАИНЕ ЦЕНЕН?. Независимый альманах ЛЕБЕДЬ (російською) . Процитовано 13 квітня 2021.
  22. ↑ Глотов, Олександр (1 травня 2015). ВЕЛИКОЛЕПНАЯ ДВАДЦАТКА. Независимый альманах ЛЕБЕДЬ (російською) . Процитовано 13 квітня 2021.
  23. ↑ Глотов, Олександр (11 січня 2017). Литература как приложение к уголовному кодексу. Независимый альманах ЛЕБЕДЬ (російською) . Процитовано 13 квітня 2021.
  24. ↑ Глотов, Олександр (2 серпня 2017). ЗА ЧТО Я ОБОЖАЮ ЛИТЕРАТУРОВЕДОВ. Независимый альманах ЛЕБЕДЬ (російською) . Процитовано 13 квітня 2021.
  25. ↑ Глотов, Олександр (25 лютого 2018). Журналистика в античном мире. Независимый альманах ЛЕБЕДЬ (російською) . Процитовано 13 квітня 2021.
  26. ↑ Глотов, Олександр (10 червня 2018). Ровесник Высоцкого (к 80-летию Ал. Дольского). Независимый альманах ЛЕБЕДЬ (російською) . Процитовано 13 квітня 2021.
  27. ↑ Глотов, Олександр (9 січня 2019). Понедельник и лейтенант Шмидт. Независимый альманах ЛЕБЕДЬ (російською) . Процитовано 13 квітня 2021.
  28. ↑ Глотов, Олександр (12 червня 2019). «Человек разумный» vs «человек пишущий». Полемические заметки. Журнал "Чайка" (російською) . Процитовано 13 квітня 2021.
  29. ↑ Глотов, Олександр (5 листопада 2019). Герои наших времён. Журнал "Чайка" (російською) . Процитовано 13 квітня 2021.
  30. ↑ Глотов А.Л. ...Иже еси в Марксе (Русская литература XX века в контексте культового сознания) - Русофил - Русская филология | Образовательный ресурс. russofile.ru. Процитовано 2 лютого 2019.
  31. ↑ Як написати дипломну роботу - Умберто Еко - Тека авторів. Чтиво. Процитовано 2 лютого 2019.
  32. ↑ Глотов, Александр (2011). Круг чтения: век двадцатый (російською) . Тернопіль: Навчальна книга Богдан. ISBN 978-966-10-0458-9.
  33. ↑ Александр Леонидович Глотов. Две эпохи : Монография (Острог, 2015) (рос.). 2015.
  34. ↑ Александр Леонидович Глотов. Филологические очерки (Острог, 2015) (рос.). 2015.
  35. ↑ Александр Леонидович Глотов. Филологические очерки. Книга вторая (Тернопiль, 2020). vtoraya-literatura.com (рос.). Процитовано 21 квітня 2021.
  36. ↑ Глотов, Александр. ЧЕХОВ И МОЭМ В ЗЕРКАЛЕ ПОСТМОДЕРНИЗМА. www.sunround.com (російською) . Процитовано 2 лютого 2019.
  37. ↑ Я ХОЧУ РАССКАЗАТЬ ВАМ. ZN.ua. Процитовано 2 лютого 2019.
  38. ↑ Глотов, Олександр (14 листопада 2014). Микола Островський чи князь Острозький?. Газета День.
  39. ↑ Ровесник Висоцького. Зеркало недели | Дзеркало тижня | Mirror Weekly. Процитовано 21 квітня 2021.
  40. ↑ Цилюрник чи палікмахтер: до кого йдемо стригтися?. Збруч (укр.). 1 вересня 2020. Процитовано 21 квітня 2021.
  41. ↑ «Тьоркін» у Львові. Зеркало недели | Дзеркало тижня | Mirror Weekly. Процитовано 21 квітня 2021.
  42. ↑ Глотов Олександр Леонідович. Енциклопедія Сучасної України. Процитовано 2 лютого 2019.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Глотов_Олександр_Леонідович&oldid=31373776