Метапневмовірусна інфекція

Метапневмовірусна інфекція
Спеціальність	інфекційні хвороби і педіатрія
Симптоми	кашель, закладеність носа, чхання, ринорея, гарячка, задишка, бронхіоліт, інтоксикація і пневмонія
Причини	Metapneumovirusd
Метод діагностики	ІФА і ПЛР
Препарати	рибавірин
Класифікація та зовнішні ресурси
МКХ-10	J00 J02 J04
Human metapneumovirus infection у Вікісховищі

Метапневмовірусна інфекція (англ. metapneumovirus infection) — хвороба з групи ГРВІ, яка характеризується найчастіше звичайними симптомами ГРВІ, але при певних ситуаціях розвиваються тяжкі ураження нижніх дихальних шляхів у осіб з категорій ризику.

Історичні відомості

Людський метапневмовірус був вперше виявлено в 2001 році Б. ван Хуген зі співавторами в Нідерландах. Хоча є обґрунтовані припущення, що людський метапневмовірус мутував від пташиного, але є серологічні докази того, що людський метапневмовірус був широко поширений у людській популяції принаймні з 1958 року. Поширення цього вірусу виявлене на всіх континентах, окрім Антарктиди. Він є причиною до 5 % ГРВІ та 12 % пневмоній у людей до 20-річного віку. Первинне зараження відбувається в ранньому дитинстві і у більшості дітей сероконверсія відбувається вже до 5 років. Серопозитивність наближається до 100 % у віці 10 років у різних популяціях.

Етіологія

Метапневмовірус людини класифікується в підродину Pneumovirinae родини Paramyxoviridae. Цей вірус найтісніше генетично пов'язаний з пташиним метапневмовірусом (вірусом ринотрахеїту індичок) і респіраторно-синцитіальним вірусом. Метапневмовірус людини на даний момент єдиний серед метапневмовірусів, для якого встановлено ураження людини, є РНК-вмісним вірусом, має 2 основні групи (А і В) і 4 підгрупи. Виявлено також наявність штамів вірусу.

Епідеміологічні особливості

Епідеміологічний ланцюг метапневмовірусної інфекції схожій з таким при респіраторно-сінцитіальній. Дослідження також показали, що зараження метапневмовірусом з тяжкими наслідками часто відбувається в реципієнтів стовбурових клітин, при пересадці легеневої тканини.

У помірному кліматі більшість випадків метапневмовірусної інфекції відбуваються взимку і навесні. Пік вірусної активності в тропічних регіонах припадає на період весняних та літніх місяців. Фактори ризику розвитку тяжкого захворювання ймовірно й ті ж, що й при інших ГРВІ: недоношеність, хвороби серця і легенів, імунна компрометація. Повторні захворювання відбуваються протягом усього дорослого життя, і метапневмовірусна інфекція відбувається у 9% дорослих щорічно. У субтропічному і тропічному кліматі більшість випадків відбувається влітку.

Патогенез

Мізерність даних наразі обумовлена нетривалим терміном досліджень цієї хвороби. Виявлено, що метапневмовірусна інфекція спричинює низький рівень цитокінової відповіді. Шимпанзе є єдиними тваринами, яких вдалось заразити хворобою. Проведені дослідження показують, що пік вірусного навантаження відбувається на 4-5 день після зараження. Підвищення вірусного навантаження корелює з підвищенням температури тіла, збільшенням використання бронходилататорів і тривалості госпіталізації захворілих, незалежно від віку та фону.

Клінічні прояви

Зараження людини метапневмовірусом спричинює широкий спектр респіраторних проявів, від легких до тяжких. Характеризується гострим або рідше підгострим початком, поєднанням катаральних проявів (кашель, нежить тощо), симптомів інтоксикації (гарячка, ломота в тілі), задишки, фізикальних змін у легенях, рідше дисфункцією з боку шлунково-кишкового тракту. Часто у дорослих відбувається бронхіт чи пневмонія. Її перебіг у дітей у дітей має деякі вікові особливості: до 1 року часто бронхіоліт, що супроводжується експіраторною задишкою й бронхообструкцією, у старших 3 років — переважають симптоми інтоксикації та висока гарячка.

Ускладнення

Нерідко при цьому трапляється загострення бронхіальної астми, хронічної обструктивної хвороби легень. Гострий середній отит виникає переважно у дітей.

Діагностика

Для ідентифікації збудника використовують імуноферментний аналіз (ІФА) для дослідження крові на наявність антитіл до вірусу та полімеразна ланцюгова реакція (ПЛР) для виявлення РНК вірусу в харкотинні.

Лікування

Переважно проводиться патогенетична терапія. Є дані про високу ефективність використання рибавірину при експериментальній метапневмовірусній інфекції у тварин, проте ніяких досліджень такої терапії людей не проводилося.

Профілактика

Специфічна профілактика не розроблена. Неспецифічна профілактика передбачає такі ж саме заходи, що й при інших ГРВІ.

Джерела

• Інфекційні хвороби (підручник) (за ред. О. А. Голубовської). — Київ: ВСВ «Медицина» (2 видання, доповнене і перероблене). — 2018. — 688 С. + 12 с. кольор. вкл. (О. А. Голубовська, М. А. Андрейчин, А. В. Шкурба та ін.) ISBN 978-617-505-675-2 / С. 246—247
• Інфекційні хвороби: енциклопедичний довідник / за ред. Крамарьова С. О., Голубовської О. А. — К.: ТОВ «Гармонія», 2-е видання доповнене та перероблене. 2019. — 712 с. ISBN 978-966-2165-52-4 (Крамарьов С. О., Голубовська О. А., Шкурба А. В. та ін.) / С. 403—404.
• Aliyah Baluch Human Metapneumovirus Updated: Jan 18, 2017 Medscape. Drugs & Diseases. Infectious Diseases (Chief Editor: Pranatharthi Haran Chandrasekar) [1] (англ.)
• Brenda L. Tesini Respiratory Syncytial Virus (RSV) and Human Metapneumovirus Infections. MSD Manuals. Professional Pediatrics Miscellaneous Viral Infections in Infants and Children [2] (англ.)
• Falsey AR Human metapneumovirus infection in adults Pediatr Infect Dis J. 2008 Oct;27(10 Suppl): S80-3. (англ.)