Монте Візо
Монте Візо it/Monte Viso | ||||
Монте Візо взимку, вид з боку Італії | ||||
44°40′03″ пн. ш. 7°05′30″ сх. д. / 44.667500000027771989° пн. ш. 7.09166666669447743° сх. д.Координати: 44°40′03″ пн. ш. 7°05′30″ сх. д. / 44.667500000027771989° пн. ш. 7.09166666669447743° сх. д. | ||||
Країна | Італія | |||
---|---|---|---|---|
Регіон | П'ємонт | |||
Система | Західні Альпи, Котські Альпи | |||
Тип | гора | |||
матеріал | Офіоліти | |||
Висота | 3841[1] м | |||
Висота відносна | 2062 м | |||
Ізоляція | 60,4 км | |||
Перше сходження | 30 серпня 1861 року — Мішель Кроз, Жан Батіст Кроз, Вільям Метьюз, Фредерік Жаконб | |||
Монте Візо у Вікісховищі |
Монте Візо, Монвізо (італ. Monte Viso; фр. Montviso; окс. Vísol; п'ємон.: Brich Monviso або Viso) — найвища гора Котських Альп, розташована неподалік від італійсько-французького кордону. Монте Візо більше, ніж на 500 м перевищує всі навколишні гори й таким чином видна дуже здалеку. Біля підніжжя гори знаходиться витік річки По.
На схилах гори, на висоті 2000–2400 м знаходився неолітичний кар'єр, де добувався жад. Пік експлуатації кар'єру припадає на 5000 р. до н. е. Жадеїт використовувався для виробництва церемонійних сокир, які археологи знаходили в багатьох місцях Центральної Європи.
Перше сходження на вершину гори 30 серпня 1861 року здійснили Мішель Кроз, Жан Батіст Кроз, Вільям Метьюз, Фредерік Жаконб.
Навколо гори проходить туристичний маршрут Giro di Viso, який також веде через тунель Буко ді Візо.
Монте Візо в літературі
Гора Монте Візо згадується в X книзі «Енеїди» Вергілія, а також в «Божественній комедії» Данте (в піснях XVI (рядок 95) «Пекла» та VI (50-51) «Раю»); згадки про гору є в поезії Франческо Петрарки та в «Кентерберійських оповідях» Джеффрі Чосера.
Примітки
Література
- McLewin, Will (1991). In Monte Viso’s Horizon: Climbing All the Alpine 4000m Peaks. Ernest Press. ISBN 0-948153-09-1.
- Aristide Albert et Agostino Ferrari, Le Mont Viso. Éditions transhumances (2000), 50 p. ISBN 2-91410-201-1