Жадеїт
| Жадеїт | |
|---|---|
 | |
| Загальні відомості | |
| Статус IMA | затверджений (А)[d][1][2] |
| IMA-номер | IMA1988 s.p. |
| Хімічна формула | NaAlSi₂O₆ |
| Nickel-Strunz 10 | 9.DA.25 |
| Dana 8 | 65.1.3c.1 |
| Ідентифікація | |
| Сингонія | Моноклінна сингонія[3] |
| Просторова група | кристалографічна група 15d[3] |
| Колір риси | білий |
| Інші характеристики | |
| Названо на честь | Жад[4] |
 Жадеїт у Вікісховищі | |
Жадеїт (рос. жадеит; англ. jade, jadeite; нім. Jadeit m) — мінерал, лужний піроксен ланцюжкової будови.
Етимологія та історія[ред. | ред. код]
Свою назву отримав від жаду. Зовні жадеїт дуже схожий на нефрит (в торговій номенклатурі нерідко обидва цих мінерали йдуть під загальною назвою «жад»), проте зустрічається рідше нефриту і цінується вище (особливо це стосується так званого «імперіалу» — смарагдово-зеленого напівпрозорого або прозорого різновиду жадеїту, однорідного за забарвленням і структурою).
Загальний опис[ред. | ред. код]
Хімічна формула: NaAl[Si2O6]. Містить (%): Na2О — 15,35; Al2О3 — 25,25; SiO2 −59,4.
Крайній член безперервних ізоморфних рядів жадеїт-діопсид і жадеїт-егірин.
Важливий мінерал деяких лужних метаморфічних порід.
Сингонія моноклінна.
Твердість 7, густина 3,2…3,5. Жад твердіше і міцніше нефриту.
Колір зелений, зеленувато-блакитний, білий.
Блиск скляний. Дуже в'язкий.
Злом занозистий, нерівний.
Ювелірна сировина.
Вироби з жадеїту популярні в країнах Сходу, зокрема, Китаї.
Родовища: в М'янмі (Томо), Китаї, Ґватемалі, США (штат Каліфорнія), РФ, Казахстані, Японії (Котакі) та ін.
Різновиди[ред. | ред. код]
Розрізняють:
- жадеїт-акміт (егірин-жадеїт);
- жадеїт везувійський (везувіан зеленого кольору);
- жадеїт-діопсид (діопсид, який містить 28-47 % жадеїту);
- жадеїт-егірин (егірин-жадеїт);
- жадеїт хромистий (відміна жадеїту, в якій частина алюмінію заміщена хромом).
Див. також[ред. | ред. код]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ International Mineralogical Association - Commission on new minerals, nomenclature and classification The IMA List of Minerals (February 2013) — 2013.
- ↑ Gottardi G., Zussman J., Seifert F. et al. Nomenclature of Pyroxenes // Am. Mineral. — Mineralogical Society of America, 1988. — Vol. 73. — P. 1123–1133. — ISSN 0003-004X; 1945-3027
- ↑ а б mineralienatlas.de
- ↑ Handbook of Mineralogy — Mineralogical Society of America.
Література[ред. | ред. код]
- Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Східний видавничий дім, 2004—2013.
- Лазаренко Є. К., Винар О. М. Жадеїт // Мінералогічний словник. — К. : Наукова думка, 1975. — 774 с.
- Жадеїт // Мінералого-петрографічний словник / Укл. : Білецький В. С., Суярко В. Г., Іщенко Л. В. — Х. : НТУ «ХПІ», 2018. — Т. 1. Мінералогічний словник. — 444 с. — ISBN 978-617-7565-14-6.
Посилання[ред. | ред. код]
| ||||||||
