Насі (мова)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Насі
納西語
Поширена в КНР КНР
Регіон Юньнань, Тибет
Етнічність насі, мосуо
Носії 310 000 осіб
Писемність донгба, ґеба, абетка Фрейзера, латинська абетка
Класифікація

сино-тибетські мови

Офіційний статус
Коди мови
ISO 639-3 nbf і nxq

Насі — мова, що поширена на південному заході Китаю, якою розмовляють представники народу насі, а також низка менших етнічних груп, включених урядом КНР в їх склад, таких як мосуо, малімаса та ін. Насі відноситься до лоло-бірманської гілки тибето-бірманських мов, формуючи в їхньому складі власну групу.

Загальні відомості

Загальна кількість носіїв — 308 839 осіб (за переписом 2000 року). Поширена мова переважно в провінції Юньнань в Юйлун-Насіському автономному повіті (200 тисяч осіб), менше — в повітах Вейсі, Чжундянь, Нінлан, Децін, Юншен, Хецін, Цзяньчуань, і Ланьпін. А також в повітах Яньюань, Яньбянь і Мулі провінції Сичуань і в повіті Манкан Тибетського автономного району .

Мова активно використовується серед всіх верств і вікових груп населення, ведеться викладання в початковій школі, видаються газети і художня література, ведуться теле- і радіопередачі.

Як друга мова використовується частиною представників народів лісу[1], пумі[2], бай[3], а також дуже незначною частиною тибетців.[4]

Писемність

Абетка Фрейзера для мови насі

Історично у насі існувало дві писемності — піктографічна донгба і складова — геба.

Донгба включає 1400—2000 символів, 90 % яких представляли піктограми, незначна кількість знаків несло суто фонетичне навантаження. Ця писемність використовувалася жерцями для запису сакральних текстів. Залишилося декілька десятків осіб похилого віку, які володіють цією писемністю.

Геба — складова писемність, що включає символи, похідні від китайських ієрогліфів, спрощені піктограми донгба і оригінальні знаки. Символи геба не мали фіксованого прочитання, кожен жрець при записі тексту використовував ті чи інші знаки на свій розсуд.

Абетка Фрейзера — абетка, що створена місіонером Джеймсом Фрейзером для мови лісу. На початку 1930-х років цією абеткою мовою насі було видано низку християнських текстів[5].

Латинська абетка, заснована на піньїні, була введена китайським урядом в 1957 році і реформована в 1982, 1985 і 1999 роках. Характерною рисою є використання приголосних у кінці складу для позначення тонів, на зразок орфографії мяо, хані, чжуан і низки інших мов Китаю. Близько 75 тисяч осіб можуть читати і писати, використовуючи цей алфавіт.

Літера МФА Літера МФА Літера МФА
b [p] g [k] z [ts]
p [ph] k [kh] c [tsh]
bb [mb] gg [ŋ̩g] zz [ndz]
m [m] ng [ŋ̩] s [s]
f [f] h [x] ss [z]
d [t] j [tɕ] zh [tʂ]
t [th] q [tɕh] ch [tʂh]
dd [nd] jj [ndʑ] rh [ndʐ]
n [n] ni [ȵ] sh [ʂ]
l [l] x [ɕ] r [ʐ]

Фінали:

Літера МФА Літера МФА Літера МФА Літера МФА
i [i] a [a] v [v] ui [ui]
u [u] o [o] iai [iæ] uai [uæ]
iu [y] e [ə] ia [ia] ua [ua]
ei [e] er [ər] ie [iə] ue [uə]
ai [æ] ee [ɯ] iei [ie]

Низький висхідний тон позначається буквою f після відповідного складу, високий тон — l, низький тон — q. Середній тон на письмі не позначається[6] .

Синтаксис

Насі — коренева мова з розвиненою системою класифікаторів. Базовий порядок слів — SOV (підмет — додаток — присудок).

Примітки

Література

Посилання