Начиння
.JPG)
Начи́ння — загальна назва знарядь праці, інструментів, всеможливих побутових речей, посуду, столових приборів[1][2]. У цьому значенні також вживалося слово «наряддя»[3].
Хатнє начиння[ред. | ред. код]
Хатнє начиння — різні речі хатнього вжитку[1], побутові товари. В цьому значенні близько до таких понять, як «хатній скарб», «збіжжя»[4][5]. До начиння належать посуд, столові прибори[1] (кухонне начиння), прилади для до догляду за хатою (віник, щітки), одягом (праски, рублі, праники). До пічного начиння відносять коцюбу, кочергу, хлібну лопату, чаплію, рогач, помело, совок і ємність для золи.
Ремісниче начиння[ред. | ред. код]
Начинням називали й інструмент, реманент, у ширшому сенсі — сукупність деталей приладів, машин[1][2]. Зокрема, «начиння» — стара українська назва ремізки, пристрою для розсування ниток основи в ткацькому верстаті[2].
Церковне начиння[ред. | ред. код]
Церковне начиння — розмовна назва (правильніше «церковні речі», «святі речі», «церковний посуд», «священний посуд») предметів та посуду, необхідні для проведення богослужінь. До нього відносять: євхаристійний посуд, предмети архиєрейського богослужіння, знаряддя для здійснення треб, богослужбові книги, дзвони, світильники (лампади, панікадила), хрести, ікони, хоругви тощо[6].
Див. також[ред. | ред. код]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б в г Начиння // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.
- ↑ а б в Начиння // Словарь української мови : в 4 т. / за ред. Бориса Грінченка. — К. : Кіевская старина, 1907—1909.
- ↑ Наряддя // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.
- ↑ Скарб // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.
- ↑ Збіжжя // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.
- ↑ Пуряєва Н. В. Словник церковно-обрядової термінології. — Львів : Свічадо, 2001. — 160 с. — ISBN 996-561-228-X.
|
Це незавершена стаття про інструмент, прилад або пристрій. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |