Чаплія

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Сковорода з чаплією
Чаплія

Чаплія́[1][2], заст. чеплія́[3] (біл. чапяла́, рос. ча́пельник, сковоро́дник)  — кухарський пристрій для перенесення гарячої сковороди — залізний гачок з дерев'яним держалном (воно називалося «чаплиїльно»)[4]. Слово чаплія (раніша форма чеплія) походить, ймовірно, від дієслова чепіти — «хапати», «чіпати», «згинати»[5].

До поширення кухонних плит, коли їжу готували в печах, сковороди робили без ручок. Чаплія слугувала для знімання сковороди з вогню, або садіння й діставання її з печі. Зараз чаплію майже не використовують.

У літературі[ред. | ред. код]

  • Бійка з використанням чаплії описана в четвертій частині «Енеїди» І. П. Котляревського: «За нею челядь покотила, Схвативши хто що запопав: Кухарка чаплію вхопила, Лакій тарілками шпурляв…»[6]

Інше[ред. | ред. код]

Чаплією називалася також і деталь лука для збивання вовни у шаповальному виробництві: брусок з мотузками на кінцях[2].

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Чаплія // Словник української мови : в 11 т. — К. : Наукова думка, 1970—1980.
  2. а б Чаплія // Словарь української мови : у 4 т. / за ред. Бориса Грінченка. — К. : Кіевская старина, 1907—1909.
  3. Чеплія // Словарь української мови : у 4 т. / за ред. Бориса Грінченка. — К. : Кіевская старина, 1907—1909.
  4. Чаплиїльно // Словарь української мови : у 4 т. / за ред. Бориса Грінченка. — К. : Кіевская старина, 1907—1909.
  5. Етимологічний словник української мови : у 7 т. : т. 6 : У — Я / укл.: Г. П. Півторак та ін ; редкол.: О. С. Мельничук (гол. ред.) та ін. — К. : Наукова думка, 2012. — Т. 6 : У — Я. — 568 с. — ISBN 978-966-00-0197-8.
  6. Котляревський Іван Петрович. «Енеїда», частина четверта