Ситне (Дубенський район)
| село Ситне | |
|---|---|
| Країна |  Україна
|
| Область | Рівненська область |
| Район | Дубенський район |
| Рада | Крупецька сільська громада |
| Код КАТОТТГ | UA56040150210084690 |
| Основні дані | |
| Засноване | 1583 |
| Населення | 540 |
| Площа | 1,507 км² |
| Густота населення | 358,33 осіб/км² |
| Поштовий індекс | 35543 |
| Телефонний код | +380 3633 |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 50°11′05″ пн. ш. 25°24′19″ сх. д. / 50.18472° пн. ш. 25.40528° сх. д.Координати: 50°11′05″ пн. ш. 25°24′19″ сх. д. / 50.18472° пн. ш. 25.40528° сх. д. |
| Середня висота над рівнем моря |
219 м |
| Водойми | річка Ситенька |
| Місцева влада | |
| Адреса ради | 35543, Рівненська обл., Радивилівський р-н, с.Ситне |
| Карта | |
  Ситне | |
 Ситне | |
| Мапа | |
| |
Си́тне — село в Україні, у Крупецькій сільській громаді Дубенського району Рівненської області. Населення становить 540 осіб. Середня школа.
Географія
Селом тече річка Ситенька.
Історія
Дата заснування 1583 рік. Із запису дипломата 18 століття Вердума за 1671 рік : "Ситне — "село лежить на рівному полі, оточеному здалеку лісом, біля якого тече річка Ситенка . Повертаючись із Дубна: «Біля Ситна видно високу гору Крем'янець, яка постійно, аж до Бродів, лишається на виду (…) Праворуч тут видно також село із костьолом Віколовку (?), що належить до Ситна».[1].
Садок Баронч у своїй книзі «Dzieje klasztoru ww. oo. Dominikanów w Podkamieniu», Tarnopol, 1870 (Історія монастиря Домініканців у Підкамені, Тернопіль, 1870) читаємо:
"На його місце обрано Отця Станіслава Хойнацького магістра теології, котрий користувався прихильністю сенаторів польських та високо цінувався всіма за проповідницьке красномовство і розумність, який дня 29 грудня (1730 р.) провів з Отцями велику нараду стосовно забезпечення монастирських капіталів… А дня 3 вересня (1731 р.) … Змилувався теж над підданими з Ситна і Михайлівки, яким збавив половину грошей, що вони мали зібрати. (С. 209—210). "Назавтра дня 5 січня (1739 р.) радились отці, щоб суму, отриману з володінь Ситна і Михайлівки в кількості 49 558 злотих польських і 17 грошів вкласти в придбання маєтків Титилковці і Накваша з тою однак умовою, що якби ці маєтності не видали належної лихви, недобір її з маєтку Підкаменя міг бути покритий. (С. 245).
З цих записів випливає, Ситне було маєтком домініканського монастиря у Підкамені. Селяни сплачували монастирю податок, який займав значне місце у монастирських доходах. Настоятель монастиря займався тим, що сьогодні називають оптимізацією податків, — списував безнадійні борги, надаючи можливість селянам розвивати господарство і ставати платоспроможними.
Книги, у яких протоколювались загальні наради святих отців, були започатковані у 1632 році. Починаючи з цього часу Баронч скрупульозно описує не лише всі земельні придбання, але й будь-які більш-менш значні пожертви, отримані монастирем, навіть подарований перстень, срібну ложку, чи плату за заупокійну молитву. Наприклад, щодо Ситно є така згадка: «Дня 14 серпня 1654 р. складав тут обіт монашества Якуб Жемборський… Постарався теж в р. 1655, що монастир під заставу у 1200 злотих польських отримав у володіння незначну частку сільця Ситно званого…» (стор. 85)
Із книги «Историко-статистическое описание церквей и приходов Волынской епархии. Составил преподаватель Волынской духовной семинарии Н. И. Теодорович» (том 2, Почаїв, 1889): «с. Ситне-Велике, волості Крупецької, від Житомира 333 вер., від Дубна 36 вер., від ближ. залізн. ст. Рудні Почаївської 6 вер., від ближ пошт. ст. Тарнавки-Рудні 6 вер, від ближ. прих. с. Карпилівки 2 вер., с. Срібно 4 вер., с. Пустоівання 6 вер., м. Крупця 6 вер. и м. Козина 7 вер. Прихід 5 кл.
Церква в ім'я св. великомуч. Димитрія. Збудована на кошти парафіян, але коли — не відомо. Деревяна, з такою ж дзвіницею, маловмістка. У 1871 р. оновлена. Начинням достатня. Копії метрич. книг зберігаються з 1790 р. На кладовищі є невелика каплиця. Проводи бувають у світлу суботу. Землі садибн., город. і з садом 7 дес. 987 саж., під церк. івинтар 328 саж,, орн. в урочищі Клин 24 дес., в урочищі Ковалівщина 24 дес., в урочищі Рокитник 24 дес, під хутором 3 дес. 388 саж, під чагарниками 2 дес. 2067 саж. і сінок. 3 дес. 496 саж. На цю землю плану нема, а є проект від 28 серпня 1848 р. Причт користується нею спокійно. Від церкви землі — за 1 вер. Для священика і псаломщ. будинки і госп. будівлі міцні, нові й зручні; для просф. дому нема. Причт: 1 свящ 278 руб., псал. 50 руб. і просф. 10 руб Маєток казенний. Церк.-параф. школа існує з 1861 р.; учнів 13 чол. статі.
Села парафії: Мале Ситне, Засів і Адамівка — за 3 вер. Перешкод у сполученні нема. Дворів 132 1/4, парафіян 1079 душ обх статей. Священик Мойсей Стефанович Лапінський (з 1861 р.) і псаломщ. Платон Стефан. Боговський (з 1863 р.) До цього приходу приписана церква в с. Михайлівці за 3 в.»[2]
У 1920-і роки в селі вчителював письменник Авенір Коломиєць.
З сучасного життя
Отець Дмитро Ліщук, настоятель Свято-Дмитрівського храму Української православної церкви Київського патріархату, в 2000-х роках переконав парафіян, й усім селом вони на 20 гектарах вирощували цукрові буряки, врожай продали й заробили на церкву 80 тисяч гривень[3].
Уродженці села
- Коліщук Василь Григорович (*1927) — український дендролог, доктор біологічних наук.
- Теслюк Віктор Васильович — доктор сільськогосподарських наук, професор.
Лемещук Іван — військовослужбовець 80-ї окремої аеромобільної бригади. Загинув у зоні АТО. Похований у селі.
Примітки
- ↑ Володимир Ящук. Радивилів. Рівне, 2004
- ↑ «Историко-статистическое описание церквей и приходов Волынской епархии. Составил преподаватель Волынской духовной семинарии Н. И. Теодорович» (том 2, Почаїв, 1889)
- ↑ Отець Дмитро з дружиною стали фермерами
Посилання
| ||||||||
