Пляшева

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Пляшева
Михайлівська церква
Михайлівська церква
Країна Україна Україна
Область Рівненська область
Район/міськрада Радивилівський
Рада/громада Демидівська селищна рада
Код КОАТУУ 5625886501
Облікова картка картка 
Основні дані
Засноване 1545
Населення 625
Площа 1,413 км²
Густота населення 496,82 осіб/км²
Поштовий індекс 35511
Телефонний код +380 3633
Географічні дані
Географічні координати 50°21′19″ пн. ш. 25°11′37″ сх. д. / 50.35528° пн. ш. 25.19361° сх. д. / 50.35528; 25.19361Координати: 50°21′19″ пн. ш. 25°11′37″ сх. д. / 50.35528° пн. ш. 25.19361° сх. д. / 50.35528; 25.19361
Середня висота
над рівнем моря
206 м
Водойми р. Стир, Пляшівка
Найближча залізнична станція Радивилів
Відстань до
залізничної станції
60 км
Місцева влада
Адреса ради 35510, с. Пляшева; тел. 28-7-24
Карта
Пляшева. Карта розташування: Україна
Пляшева
Пляшева
Пляшева. Карта розташування: Рівненська область
Пляшева
Пляшева

CMNS: Пляшева на Вікісховищі

Пляшева́ — село в Україні, в Радивилівському районі Рівненської області.

Географія[ред. | ред. код]

Річка Пляшівка

Село Пляшева лежить на річці Пляшівка, яка біля села впадає в річку Стир. Знаходиться за 30 км на північ від Радивилова на Рівненщині, поруч з містом Берестечко, яке адміністративно відноситься до Волинської області.

Історичні відомості[ред. | ред. код]

В 1650 році села Пляшева та Солонів були зруйновані хоругвою князя Заславського, яка складалася з польської та волоської шляхти[1]. На той час село належало графу Владиславу Лещинському[2].

У 1651 р., під час національно-визвольної війни під проводом Б. Хмельницького, поблизу села відбулася одна з найбільших битв у світі, відома під назвою битви під Берестечком. Під час цієї трагічної битви загинуло понад 10 тис. козаків і селян.

З 1795 року Пляшева увійшла до Дубенського повіту Волинської губернії.

В 1861 році село належало поміщику Віктору Вітославському[3].

У 1873 році у Пляшеві була епідемія холери, а у 1875 році селяни побудували каплицю Марії Магдалини. Кошти на побудову дав житель села Яків Лукацький.

Навесні 1885 року в Пляшеві спалахнула велика пожежа, згоріло 18 дворів. На той час у селі налічувалося 44 двори, в яких проживало 373 чоловік. У кінці ХІХ та початку ХХ століття власницею Пляшеви та інших довколишніх сіл була поміщиця Анна Граббе, дочка поета Хом'якова Олексія Степановича.

Станом на 1906 рік Пляшева перебувала у Теслугівській волості. У селі нараховувалось 79 будинків, 530 жителів.

У пам'ять про полеглих у Берестецькій битві козаків у 19101914 рр. у Пляшеві на острові Журавлиха було збудовано храм-пам'ятник, куди перенесені рештки загиблих козаків і селян. У народі це місце назвали «Козацькі Могили».

У середині 1916 року, під час проведення наступальної операції Південно-Західного фронту російської армії проти австро-угорських і німецьких військ, яка увійшла в історію під назвою Брусиловський прорив, Пляшева опинилася в епіцентрі воєнних дій.

На початку січня 1918 року у Пляшеву ввійшли більшовики[4]. Але вже в лютому 1918 року в наше село знову вступили австрійсько-німецькі війська. Та невдовзі, в березні 1919 року у Пляшеву увійшли поляки. 25 квітня 1920 року розпочалася радянсько-польська війна. На початку серпня 1920 року біля Пляшеви відбувались бойові дії між більшовиками та польськими військами. 2 серпня 1920 р. на ділянці Боремель — Берестечко річку Стир форсувала 14-а кавалерійська дивізія під командуванням Семена Будьонного.

За часів Польщі село було частиною Волинського воєводства, Дубенського повіту, Теслугівської гміни.В 1923 році у Пляшеві було 96 будинків, 639 мешканців. Українців мешкали 637 чоловік, а поляків - 2[5]. У 1936 році село називалось Пляшова-Кролевська. До складу її громади входили: монастир Козацькі Могили, військова колонія з такою ж назвою та хутір Полики[6]. Поблизу Пляшеви за часів Польщі знаходилась військова колонія Пляшева-Королевська. Ще досі побутує серед жителів села топонім "Осада". У ній проживали польські солдати, які відзначились у попередніх війнах. Налічувала колонія 11 господарств, а виникла на землях маєтку Анни Граббе. Осадники дістали 193 га землі. У селі Острів налічувалось 21 господарство поляків[7].

У 1941 році поблизу Пляшеви був побудований аеродром. Участь у будівництві аеродрому брали мешканці Пляшеви. Робітники засипали нерівності, розкопували межі між земельними ділянками, на яких розміщувався аеродром. Будівництво було терміново закінчене 21 червня 1941 року, в той самий день на аеродром перебазували винищувачі МиГ-3. Вже зранку 22 червня відбулося два великі нальоти німецьких бомбардувальників на аеродром[8]. В перші дні війни територія довкола Пляшеви була охоплена активними бойовими діями, в тому числі і в повітрі. За свідченнями місцевих мешканців, щонайменше три літаки розбилися в околицях села у цей час. В Пляшеву німецькі війська вступили 23 червня 1941 року. Зокрема, в журналі бойових дій 48 ТК (танкового корпусу) вермахту є запис: "157-му розвідувальному батальону (57-ма піхотна дивізія) ще о 21:00 вдається форсувати р.Стир в районі Пляшеви"[9].

Село входило до ВО-2 «Богун» — воєнної округи УПА, яка була у складі УПА-Північ. З розповідей очевидців випливає, що очільниками УПА в Пляшеві були Невинні Нестор, Міхал та Сава. Неподалік від села знаходиться хрест на місці загибелі Казвана Дмитра - «Черника». Він був майором УПА, начальником штабу військової округи ВО «Богун». У повстанській газеті "Інформатор" зазначається, що "Черник" загинув у березні 1946 року на Дубенщині, заскочений зненацька більшовиками[10]. У післявоєнний період чимало селян були репресовані за участь у підпіллі чи за допомогу повстанцям.

У березні 1944 у районі Демидівки вів бойові дії 1-ий гвардійський кавалерійський корпус. До кінця 15 березня 7-а гвардійська кавалерійська дивізія повинна була вийти до Вербня, а потім захопити переправу через Пляшівку в Пляшеві і втримувати.З цими задачами підрозділи не справились, адже Пляшеву 19 березня 1944 року визволила 112-та стрілецька дивізія під командуванням полковника О.В.Гладкова. 18 березня 112-та стрілецька дивізія під командуванням полковника О.В.Гладкова вела важкі бої в районі Демидівки, а вже 19 березня у журналі бойових дій дивізії вказано, що до кінця дня передові частини дивізії (385-ий стрілецький полк) вийшли до річки Пляшівки і закріпились на занятому рубежі. Частини дивизії перебували на зайнятих позиціях до 3 квітня 1944 року.[11][12] [13].

У 1944 році радянськими військами знову почав використовуватись аеродром, який був зроблений у червні 1941 року. Для забезпечення неперервної розвідки відступаючого противника 13.08.1944 на аеродром Берестечко було перебазовано ескадрилію винищувачів зі складу 513 ВАП (винищувальний авіаційний полк). На світанку 16 липня 1944 року 92 ГШАП (гвардійський штурмовий авіаційний полк) і 513 ВАП перебазувалися на аеродром Берестечко. 20 липня в другій половині дня з аеродрому Комарівка на аеродром Берестечко перебазувався 91 ГШАП. 23 липня на аеродром Берестечко перебазувалось управління 4 ГШАКД. Але вже 27 липня, у зв'язку пересуванням на захід лінії фронту, управління 4 ГШАКД, 91 та 92 ГШАП перебазувались на аеродром Недзьведня, а 513 ВАП - на аеродром Туринка[14].

Пам'ятки[ред. | ред. код]

Свято-Георгіївський храм[ред. | ред. код]

Свято-Георгіївський храм-пам'ятник та Михайлівський храм 17 ст., який був у 1912 р. перенесений на Козацькі Могили з сусіднього с. Острова, тепер входять у відомий на весь світ духовно-меморіальний комплекс «Козацькі Могили» з діючим Свято-Георгіївським чоловічим монастирем та Національним історико-меморіальним заповідником «Поле Берестецької битви». Кожного року село Пляшеву відвідує все більше туристів з усієї України та світу, зокрема, Чехії та Канади.

4 серпня 2014 року архієпископ Рівненський і Острозький Іларіон звершив чин освячення новозбудованого скитського храму на честь Казанської ікони Пресвятої Богородиці Свято-Георгіївського чоловічого монастиря (Козацькі Могили).

Задум побудувати пам'ятник козакам, полеглим у Берестецькій битві, виник 1908 року з ініціативи монахів Почаївської лаври. Спорудження Георгіївського храму тривало від 1910 до 1914 років. Побудували його у стилі українського бароко, що був поширений в Україні в XVII-XVIII століттях. Церква-пам'ятник не має собі аналогів. Вхід до храму одночасно є іконостасом. Тому, коли щороку у дев'яту п'ятницю після Великодня вшановують загиблих козаків, молебень відбувається просто неба. Унікальність цієї святині полягає у ще й тому, що вона триярусна. Тобто має в собі три діючі церкви.

Основна — Георгіївська. Одна з головних святинь цього храму — ікона великомученика Георгія, написана на дереві. Другий поверх Георгіївського храму займає церква святих Бориса і Гліба — так звана балконна церква. Тут з лівого боку іконостасу розміщено кіот з іконою Святої Трійці. У нижній частині великої ікони є старовинний маленький образок, написаний на священному мамврійському дубі та освячений на Животворчому Гробі Господньому в Єрусалимі. Третя, підземна церква — церква Параскеви П'ятниці. Саме тут і знаходиться козацька усипальниця — чотириметрове кам'яне склепіння зі скляним саркофагом. Тут покояться рештки тих, хто загинув на полі Берестецької битви у 1651 році.[15]

Михайлівський храм

Михайлівський храм

Історія Михайлівського храму Церква Святого Михаїла у Пляшевій стоїть понад 100 років. Долю храму можна поділити на два періоди. Перший пов'язаний безпосередньо з подіями під Берестечком 1651 року. Другий – із заповідником «Козацькі могили», куди церкву перенесли із сусіднього села Острів. Проте існує в переказах і третій період існування храму. Виявляється, що спочатку церква Святого Михаїла була зведена у селі Теслугів Радивилівського району. У цьому селі у 16 столітті жив Іван Журавницький, якого вважають основоположником сатиричного вірша в українській літературі. Журавницький за свою в'їдливу сатиру заплатив життям. У церковних книгах знайдено запис, що Журавницького поховали у власному маєтку в Теслугові при храмі Святого Михаїла. Імовірно, що згодом теслугівську церкву розібрали та продали до Острова як основу для нового храму. Стараннями острівського священника Івана Береговича постала церква Святого Михаїла. А вже через рік храмові судилось опинитись у епіцентрі історичних подій. 20 червня митрополит Іосааф благословив українське козацтво перед боєм. Митрополит також проявив героїзм у битві під Берестечком. Коли козаки, зраджені Іслам Гіреєм, відступали, митрополит Іосааф вийшов до польського війська з піднятим над головою хрестом, намагаючись таким чином зупинити наступ. Священнослужитель загинув від польської стріли. Король Речі Посполитої Ян ІІ Казимир був вражений мужністю митрополита, тож наказав поховати його з усіма почестями під бабинцем Свято-Михайлівської церкви. У 1912 році церкву Святого Михаїла розібрали та перенесли на острів Журавлиха, де й знаходиться заповідник «Поле Берестецької битви». За переказами, назва острова походить від двох слів – «жура» та «лихо». Після бою поле буквально було усіяне кістьми полеглих тут вояків. Селяни виорювали кістки плугами через 100, 200 років після битви. Церква Святого Михаїла у Пляшевій з'єднана підземним ходом зі Свято-Георгіївським храмом, де у саркофагах знаходяться останки польських та українських вояків. Головною окрасою Михайлівської церкви є дерев'яний різьблений іконостас 17–18 століть. Якщо ви будете у храмі, обов'язково зверніть увагу на старовинні ікони «Господь Саваоф», «Святий мученик Агафонік». Остання ікона – це подарунок церкві на день її відкриття. Символічно, що день мученика Агафоніка (10 липня) збігається з днем одного з найкривавіших та водночас найгероїчніших боїв Берестецької битви. А ще один старовинний образ «Святої Великомучениці Варвари» подарував ієромонах Олексій, який зцілився тут від важкої хвороби. Сьогодні храм частково відреставрований, проте богослужіння тут проводиться лише на престольне свято архістратига Михаїла.[16]

Національний історико-меморіальний заповідник «Поле Берестецької битви»[ред. | ред. код]

Пам'ятник полеглим козакам та селянам-повстанцям

Відомий також як «Козацькі Могили». Представляє собою комплекс пам'яток в селі Пляшева Рівненської області, місце вшанування пам'яті тисяч козаків і селян, що брали участь у Берестецькій битві 1651 року під час національно-визвольної війни під проводом Богдана Хмельницького.

Заповідне урочище Козацькі могили[ред. | ред. код]

Перед входом на територію заповідника

Болотне заповідне урочище місцевого значення в Україні. Знаходиться на території Пляшівської сільської ради поблизу краєзнавчого музею «Козацькі могили» в селі Пляшева.

Персоналії[ред. | ред. код]

  • Жучкова Раїса Іванівна (нар.) — ветеран німецько-радянської війни. Нагороджена орденом «За бойові заслуги», медаллю «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.»[17].
  • Зубрицький Андрій Сергійович — випускник Пляшевського ліцею, учасник АТО, командир підрозділу батальйону «Донбас-Україна».[18]
  • Скруха Світлана Ананіївна — талановита поетеса із села Пляшева. Працює науковим співробітником у Національному історико-меморіальному заповіднику «Поле Берестецької битви». Автор збірок поезій «Під містечком Берестечком» (2007, 2011) та «Хліб і сіль землі» (2010).[19][20]
  • Стрілецький Єронім — церковний діяч, письменник, ієромонах-василіянин.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Владимирский-Буданов, Михаил Флегонтович. Передвижение южно-русского населения в эпоху Богдана Хмельницкого (рос.). 
  2. Архив Юго-западной России, издаваемый временной комиссией для разбора древних актов, состоящей при Киевском, Подольском и Волынском генерал-губернаторе Ч. 7: Т. 2: Акты о заселении Юго-Западной России. (рос.). 
  3. Дело о выкупе земельных наделов временнообязанными крестьянами у Витославского В.К. с Пляшева. (Волынская губ.) 29 ноября 1866 г. - 9 октября 1870 г. (рос.). 
  4. Пляшева, Червоноармійський район, Ровенська область » Історія міст і сіл Української РСР (ru-RU). Процитовано 2019-01-28. 
  5. 1923 Skorowidz miejscowoÅ›ci Rzeczypospolitej Polskiej T. 9 Województwo WoÅ‚yÅ„skie - Google Drive. drive.google.com. Процитовано 2019-01-29. 
  6. Wołyński Dziennik Wojewódzki. 1936, nr 1 - Jagiellonian Digital Library. jbc.bj.uj.edu.pl. Процитовано 2019-01-29. 
  7. Józefowicz, Marjan Red (1936). Goniec Białostocki 1936 R. 1 nr 43. Irena Józefowiczowa. 
  8. http://rkka.ru/analys/1941.pdf
  9. http://www.solonin.org/doc_zhurnal-boevyih-deystviy-48-tk. 
  10. http://avr.org.ua/getPDFasFile.php/arhupa/hdasbu-13-376-22-029.pdf
  11. Память народа::Поиск документов частей. pamyat-naroda.ru. Процитовано 2019-01-29. 
  12. Память народа::Поиск документов частей. pamyat-naroda.ru. Процитовано 2019-01-29. 
  13. Память народа::Поиск документов частей. pamyat-naroda.ru. Процитовано 2019-01-29. 
  14. Память народа::Поиск документов частей. pamyat-naroda.ru. Процитовано 2019-01-29. 
  15. Заповідник “Поле Берестецької битви” (с.Пляшева Радивилівського району) | 7 чудес Рівненщини | Туризм Рівненщини | Рівненщина від А до Я | ОГО. ogo.ua. Процитовано 2019-01-29. 
  16. Церква Святого Михаїла, Пляшева. Украина. Процитовано 2019-01-29. 
  17. http://dem-libr.at.ua/index/doli_obpaleni_vijnoju/0-155 Долі обпалені війною
  18. Як 19-річний хлопець став командиром підрозділу батальйону. pl-school.at.ua. Процитовано 2019-01-29. 
  19. УАП - Скруха Світлана Ананіївна. www.book-ua.net. Процитовано 2019-01-29. 
  20. Світлана Скруха - талановита поетеса із села Пляшева | Пляшева. Офіційний сайт села Пляшева. plyasheva.com.ua. Процитовано 2019-01-29. 

Література[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]