Радивилів

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Радивилів
COA Radvilov.PNG Radyv h.png
Герб Радивилова Прапор Радивилова
Radyvyliv 2007.jpg
Основні дані
Країна Україна Україна
Регіон Рівненська область
Район Дубенський район
Засноване
Перша згадка 24 травня 1564
Статус міста з 1940 року
Населення 10 498 (01.01.2017)[1]
 - повне 10 498 (01.01.2017)[1]
Площа 6,4 км²
Густота населення 1638,6 осіб/км²
Поштові індекси 35500—35508
Телефонний код +380-3633
Координати 50°07′43″ пн. ш. 25°15′52″ сх. д. / 50.12861° пн. ш. 25.26444° сх. д. / 50.12861; 25.26444Координати: 50°07′43″ пн. ш. 25°15′52″ сх. д. / 50.12861° пн. ш. 25.26444° сх. д. / 50.12861; 25.26444
Висота над рівнем моря 227 м
Водойма р. Слонівка
День міста 22 травня
Відстань
Найближча залізнична станція Радивилів
До обл./респ. центру
 - залізницею 100 км
 - автошляхами 102 км
До Києва
 - залізницею 472 км
 - автошляхами 434 км
Міська влада
Адреса 35500, Рівненська обл., Дубенський р-н, м. Радивилів, вул. Паркова.5
Вебсторінка Радивилівська міськрада
Міський голова Карапетян Микола Аракелович (з 2002)

CMNS: Радивилів у Вікісховищі

Карта
Радивилів. Карта розташування: Україна
Радивилів
Радивилів
Радивилів. Карта розташування: Рівненська область
Радивилів
Радивилів

Радиви́лів (до 1940 року — Радзивилів; у 19401993 роках — Червоноармійськ) — місто в Україні, центр Радивилівської міської територіальної громади і до 17 липня 2020 р. - Радивилівського району Рівненської області.

Місто розміщене за 100 км на південний захід від Рівного і за 100 км від Львова. Залізнична станція на лінії Здолбунів — Красне. Біля міста пролягає автошлях європейського значення E40. Харчова, деревообробна, швейна та машинна промисловість.

Географія[ред. | ред. код]

Дерево гледичії

Зростають ботанічні пам'ятки природи місцевого значення: Дендропарк «Радивилівський» та Дерево гледичії (пам'ятка природи)

Історія[ред. | ред. код]

Хронологія міста[ред. | ред. код]

  • 1564 — перша згадка про Радивилів у документах Луцького замку як про маєток віленського воєводи Миколая Хритофора Радзивілла «Чорного». Із цих архівних записів видно, що на той час Радивилів (зафіксовано саме таке написання) уже був містечком, яке, найімовірніше, перейменували на честь нових власників — з нагоди одержання ними князівського звання.
  • 1568 — Радивилівський Апостол [Архівовано 22 лютого 2014 у Wayback Machine.], писаний у Радивилові писарем Францишком, у домі пана Семена Борщовського.
    Свято-Введенська церква (зруйнована в роки війни)
  • 1569 — після Люблінської унії Радивилів у складі Кременецького повіту Волинського воєводства відходить до Речі Посполитої, що й пояснює пізніше написання його назви (Радзивилів). Знахідки на території міста польських, чеських, німецьких монет XV—XVII ст. підтверджують, що тут велася міжнародна торгівля.
  • 16491651 — у роки Національно-визвольної війни українського народу під проводом Богдана Хмельницького в Радивилові побували загони селянсько-козацького війська; повстанський загін сформували й місцеві українці
  • 1672 — містечко проїздом оглянув французький дипломат, німець з Фрисландії за походженням Ульріх фон Вердум. У своєму щоденнику він записав: «…Через рівнину, на якій розташовані Броди, а далі через пагорб і гарний ялиновий ліс до Радзивилова одна миля. Це мале містечко також належить панові Конєцпольському. Розташоване в полі, оточене з усіх боків ялиновим лісом, на березі озера, утвореного малою річкою, яка тут протікає. У містечку є папський костьол і руська церква, але всього 50 чи 60 будинків. Але щоденно тут будуються за встановленою слободою… Укріплення складається із занедбаного земляного валу».
  • 1775 — у Радивилові налічувалося 146 будинків (для порівняння: в Дубно — 1127, Острозі — 765, Рівному — 543)
Радзивилів, Пожежне депо. 1915 р. (Стара поштівка).
Радивилів у 1930-і роки
« «В то самое время, когда Чичиков в персидском новом халате из золотистой термаламы, развалясь на диване, торговался с заезжим контрабандистом-купцом жидовского происхождения и немецкого выговора, и перед ними уже лежали купленная штука первейшего голландского полотна на рубашки и две бумажные коробки с отличнейшим мылом первостатейнейшего свойства (это мыло было то именно, которое он некогда приобретал на радзивиловской таможне; оно имело, действительно, свойство сообщать непостижимую нежность и белизну щекам изумительную), в то время, когда он, как знаток, покупал эти необходимые для воспитанного человека продукты, раздался гром подъехавшей кареты, отозвавшийся легким дрожаньем комнатных окон и стен, и вошел его превосходительство Алексей Иванович Леницын» «
  • XIX століття — поряд із сільським господарством розвивається промисловість; діє 8 мануфактур: шкіряна, 2 цегельні, З свічкові, вапняна і гнутих меблів. 3'являються пивоварня та швейні майстерні
  • 1810 — через Радивилів пройшли в Росію колони моряків-середземноморців, виведених із бойових дій.
  • 1826, 29 листопада — в Радивилові створена етапна інвалідна команда
  • 1863 — в місті відбувається одна з сутичок Польського повстання[2]
  • 1866 — Радивилів стає волосним центром
  • 1870 — Радивилову присвоєно статус міста
  • 1873 — побудована залізниця Здолбунів—Радивилів, яка невдовзі була з'єднана із залізничною мережею Австро-Угорщини, ще більше пожвавила життя міста
  • 1874 — освячено новозбудовану церкву св. Олександра Невського, яка діє й сьогодні
  • 1910 — в Радивилові проживають 14,6 тис. осіб, налічувалося 845 будинків, 20 вулиць
  • 19141919 — місто опиняється в зоні запеклих бойових дій. Воно потрапляє до рук австро-німецьких, російсько-більшовицьких, польських військ. У роки української революції чимало жителів підтримали УНР, влившись у ряди захисників незалежності України. На міському кладовищі шанобливо доглядається братська могила полеглих патріотів.
  • 19201939 — Радивилів перебуває під владою Польщі; діють осередки різних українських політичних організацій (КПЗУ, ОУН, «Просвіта», «Пласт»)
  • 21 квітня 1934 — розпорядженням міністра внутрішніх справ територія міста розширена за рахунок приєднання земель села Радивилів і частини військового селища Радивилів сільської ґміни Радивилів[3]
  • 17 вересня 1939 — місто, відійшовши до УРСР внаслідок окупації військами СРСР Західної України, стає райцентром
  • 1940 — Радивилів перейменовано на Червоноармійськ
  • 1941 — налагоджено випуск районної газети, з 1967 — «Прапор перемоги»
  • 30 червня 194119 березня 1944 — німецька окупація міста; значна кількість жителів міста і району вступає до Української Повстанської Армії, бореться проти гітлерівців, пізніше — проти сталіністів
  • 1942 — німецькі окупанти стратили неподалік від Червоноармійська (хутір Пороховня) близько трьох тисяч євреїв, жителів міста
  • 1944 — у німецько-радянських боях за Червоноармійськ і район та при стримуванні німецьких контратак (а фронт зупинився біля міста майже на 4 місяці) з боку СРСР загинули понад 1600 вояків різних національностей. На міському меморіалі Слави поховані Герої Радянського Союзу Опанас Волковенко, Андрій Демьохін, Микола Маркелов та Павло Стрижак. Місто надовго окуповане радянськими військами.
  • друга половина XX століття — після війни місто відбудовується, розвивається. Його підприємства випускають меблі, швейні вироби, фурнітуру (для легкої промисловості), борошно, фруктові та овочеві консерви, радіоелектроніку.
  • 1977 — місто починає забудовуватися 5-поверховими житловими будинками.
  • 1990 — на екрани вийшов художній фільм «Мускал» режисера Ходжадурди Нарлієва, частково знятий у Червоноармійську (в ролях — Керім Аннанов, Анна Тихонова, Ораз Оразов, Олександр Новиков та ін.).
  • 3 березня 1993 — Постановою Верховної Ради України № 3044-XII місто Червоноармійськ перейменовано на Радивилів, а Червоноармійський район — на Радивилівський район
  • 2001 — за підсумками Всеукраїнського перепису населення в місті проживають 10 311 осіб.
  • 2002 — завершено спорудження об'їзної автомагістралі біля міста на трасі Чоп—Київ.
  • 2004 — вийшла книга «Радивилів. Краєзнавчі матеріали» Володимира Ящука (видавництво «Волинські обереги», Рівне).
  • 20022005 — районом керував Сергій Шевченко[4], який багато зробив для поліпшення благоустрою Радивилова.
  • 2007 — капітально, за європейськими стандартами, оновлено залізничну станцію Радивилів і вокзал — свого роду в'їзні ворота в місто.
  • 2008, 13 березня  — перша згадка про Радивилів як суб'єкт великої української політики: в цей день на сесії Київради головний державний виконавець Головного управління юстиції столиці Сергій Крайчинський заявив, що Радивилівський райсуд відмінив рішення з'їзду БЮТ про дострокове позбавлення мандатів 15-и депутатів, котрі перейшли в іншу фракцію.
  • 2014 — у зв'язку з відзначенням 450-річного ювілею від першої письмової згадки про Радивилів виконано великий обсяг робіт із благоустрою центральної частини міста і майдану Незалежності. Вийшла книга краєзнавчих матеріалів «Радивилів у перегуках віків» Володимира Ящука.
  • 2016 — Радивилів став центром об'єднаної територіальної громади (вибори відбулися 27 березня).
  • 2020 — доповнене видання книги "Радивилів у перегуках віків".
  • 2021 — приватизовано найбільше промислове підприємство міста - комбінат хлібопродуктів.

Населення[ред. | ред. код]

Мова[ред. | ред. код]

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року[5]:

Мова Відсоток
українська 98,50 %
російська 1,32 %
білоруська 0,09 %
молдовська 0,05 %
польська 0,01 %
вірменська 0,01 %

Інфраструктура[ред. | ред. код]

Міський транспорт[ред. | ред. код]

Курсують міські мікроавтобуси за маршрутом «Район електромереж» — «Райз» (вулицями Почаївською, І.Франка, О. Невського), із заїздом на залізничну і автобусну станції, є таксі.

Медіа[ред. | ред. код]

У Радивилові приймаються в ультракороткохвильовому діапазоні радіостанції: “FM Галичина” (107,5 МГц, з Бродів), “Українське радіо” (104,0 МГц – з Бродів і 107,9 МГц – з Кременця), нестабільно - “Радехів FM” (99,5 МГц). З 2020 р. в Радивилівському районі можна чути “Радіо Перше” (на частоті 88,2 МГц) та "Броди FM" (88,8 МГц). Триває будівництво ретранслятора в селі Копань Демидівського району, звідки мають звучати FM-передачі й радивилівської радіоредакції. Є в місті й проводове радіо.

Випускаються газети: "Прапор перемоги" (з 1941 року, з перервами, передплатний тираж 1500 - 2000 примірників; з 2019 р. - "Наш Прапор Перемоги"), "Сурми Радзивілів".

Культура[ред. | ред. код]

Музеї[ред. | ред. код]

Радивилівський історичний музей. Адреса: вул. Кременецька, 24. Музей включений до Переліку музеїв. Тут зберігаються музейні колекції та музейні предмети, що є державною власністю і належать до державної частини Музейного фонду України[6].

Етнопарк «Ладомирія» - музей народної архітектури та побуту. На території музею розташовані відреставровані за автентичними технологіями дерев'яні селянські хати, старовинні ткацькі верстати і їхні нові копії, елементи національного вбрання та костюми різних регіонів Волині. [7]

Історичні пам'ятки[ред. | ред. код]

Пам'ятки історії[ред. | ред. код]

Назва Розташування Фото Короткі відомості
Братська могила учасників Польського повстання 1863 року півд.-сх. частина на центральному кладовищі Братська могила польських воїнів Пам'ятка місцевого значення під охоронним № 56-258-0037
Могили князя Вадбольського, генералів та чиновників другої половини ХІХ — початку ХХ ст. на центральному кладовищі Князь Петро Олексійович Вадбольський був начальником Радзивилівського митного округу. Завдяки його сприянню у місті була добудована церква Олександра Невського
Братська могила борців за незалежність України, які загинули в 1918 році на центральному кладовищі Братська могила борців за незалежність України, Радивилів.jpg
Каплиця св. Марії Магдалини вул. Почаївська Каплиця св. Марії Магдалини.jpg Збудована 1715 року. Зруйнована радянською владою. Відновлена 1991 року

Пам'ятки архітектури місцевого значення[ред. | ред. код]

Назва Розташування Фото Короткі відомості
Церква Олександра Невського вул. Олександра Невського Церква Ол Невського.jpg Побудована у 1824 - 1874 роках. УПЦ МП
Ансамбль костелу імені Семи Ран Пресвятої Богородиці Діви Марії з плебанією вул. Почаївська, 22 Радивилів. Свято-Вознесенська церква (УПЦ КП) - panoramio.jpg Побудована 1934 році. Сьогодні - православна церква Вознесіння Господнього. Українська Православна церква Київського патріархату.

Під час боїв другої світової з костелу було збито верхню частину. Після війни радянська влада споруду використовувала як господарську. Тут тривалий час був будинок культури, дитячо – юнацька спортивна школа. В кінці ХХ ст. приміщення як пам’ятка архітектури взято під охорону держави.

Каплиця св. Павла Фівейського на центральному кладовищі Каплиця св. Павла Фівейського.jpg Церква св. Павла Фівейського, збудована 1856 року на кошти вдови таємного радника Євдокії Каверіної. У 1869 р. ця церква, після пошкодження пожежею, була відремонтована і добудована двома боковими вівтарями. Після доволі тривалого занедбання, частково відновлено й перетворено на каплицю.
Торговий комплекс «Галичина» вул. Почаївська, 34 Торговий комплекс «Галичина».jpg
Колишня синагога вул. Почаївська, 46 Радивилів синагога.jpg До І світової війни тут стояла дерев’яна синагога, яка під час бойових дій була зруйнована. Наприкінці 20-х років XX століття єврейська громада спорудила нову синагогу. Під час Другої світової війни споруда була знищена. У 50-их роках на старому фундаменті було споруджено міський кінотеатр ім. П.Г. Стрижака. У лютому 2002 р. на фасаді будинку поміщено меморіальну дошку в пам’ять розстріляних більше 3 тис. радивилівських євреїв під час ІІ світової війни.[8] Пам’ятна дошка жертвам фашистського нацизму пам'ятка місцевого значення під охоронним № 56-258-0061
Житловий будинок вул. Кременецька, 51 Радивилів 2.jpg
Колишня народна школа вул. Олександра Невського, 88 Сьогодні одне з приміщень дитячого садка
Пожежна частина вул. Олександра Невського, 45 Пожежна частина Радивилів.jpg
Залізничний вокзал вул. 24 Серпня, вул. Залізнична Радивилів. Вокзал.jpg Побудований у 1948 р. і реконструйований у 2007 р.

Меморіали, пам'ятники, пам'ятні знаки[ред. | ред. код]

Назва Розташування Фото Короткі відомості
Пам'ятник Тарасові Шевченку вул. Кременецька Пам'ятник поету Т. Г. Шевченку.jpg До 150-річчя з дня народження Т.Шевченка в 1964 році погруддя з постаментом встановили біля районного будинку культури. Пам'ятка місцевого значення під охоронним № 56-258-0083
Пам'ятник героям УПА і жертвам політичних репресій вул. Почаївська Був споруджений у 1992 році на честь 50-річчя утворення УПА. На цьому місці після війни було закладено сквер Героїв.
Пам'ятник полеглим учасникам АТО Алея Слави в парку імені Т. Г. Шевченка Алея Слави Радивилів.jpg
Пам'ятник воїнам-«афганцям» Алея Слави в парку імені Т. Г. Шевченка Алея Слави Радивилів.jpg Миколі Мужилку і Володимиру Стеценку, які загинули в афганській війні. Споруджено в 1988 році
Пам'ятник учасникам ліквідації Чорнобильської катастрофи Алея Слави в парку імені Т. Г. Шевченка Алея Слави Радивилів.jpg
Пам’ятний знак учасникам ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС на території пожежної частини СДПЧ-19 Пожежна частина Радивилів.jpg
Пам'ятник жертвам Голодомору 1932—1933 років в Україні при розгалуженні вулиць Почаївської і Садової Пам'ятник жертвам Голодомору 1932—1933 років в Україні.jpg Місце було обрано біля залізничного вокзалу символічно: саме тут після війни в 1946-47 рр збирались ті, хто шукав захисту від голоду у західних областях України, приїжджаючи поїздом із сходу.
Пам'ятний знак Героям Небесної Сотні вул. М. Четвертного (біля площі Незалежності) В пам’ять про загиблих на київському майдан влітку 2014 року біля Майдану Незалежності в центрі міста, встановлено пам’ятний знак і меморіальну дошку із світлинами героїв Небесної сотні.
Меморіал на місці знищення єврейського населення у лісі неподалік Радивилова, між селом Лев'ятином і хутором Пороховнею Меморіал на місці знищення єврейського населення.jpg На місці знищення в 1942 році гітлерівськими фашистами близько 3 тис. чоловік єврейського населення Радивилова

Радянські пропагандистські пам'ятники що символізують та пропагують комуністичний тоталітарний режим на території України[ред. | ред. код]

Назва Розташування Фото Короткі відомості
Пам'ятник радянським працівникам вул. Кременецька Пам'ятник радянським працівникам.jpg Пам'ятник робітнику, селянці та інтелігенту. Символізує та пропагує комуністичний тоталітарний режим на території України
Скульптура — два радянські військові в атаці: один з автоматом, другий замахнувся гранатою вул. О Невського Скульптура — два радянські військові в атаці.jpg Пам'ятник радянським окупаційним військовим, символізує та пропагує комуністичний тоталітарний режим на території України
Радянський військовий, який тримає за руку дівчинку парк імені Т. Г. Шевченка Радянський військовий, який тримає за руку дівчинку.jpg Пам'ятник радянським окупаційним військам, символізує та пропагує комуністичний тоталітарний режим на території України. Споруджено в 60-і роки ХХ століття.
Пам'ятний знак, присвячений радянським військовим 13-ї армії генерала М. П. Пухова санаторно-оздоровчий комплекс «Веселка» Пам'ятник радянським окупаційним військам, символізує та пропагує комуністичний тоталітарний режим на території України
Пам'ятник радянському військовому Павлові Стрижаку на території радивилівського НВК "Школа №2-ліцей" Пам'ятник Павлові Стрижаку.jpg Пам'ятник символізує та пропагує комуністичний тоталітарний режим на території України Радянський військовик часів Другої світової війни, командир батареї 313-го гвардійського артилерійського полку 121-ї гвардійської стрілецької дивізії, гвардії капітан. Герой Радянського Союзу (1944)
Меморіал слави радянським окупаційним військам парк Меморіал радянським окупаційним військам Радивилів 1.jpg Пам'ятник радянським окупаційним військам, символізує та пропагує комуністичний тоталітарний режим на території України Тут поховані близько 2000 загиблих радянських окупантів (1944). Тут же могили чотирьох Героїв Радянського Союзу (Павло Стрижак, Опанас Волковенко, Микола Маркелов, Андрій Демьохін)
Пам’ятник на братській могилі радянських окупаціний військових парк Меморіал радянським окупаційним військам Пам’ятник на братській могилі радянських окупаціний військових.jpg Пам'ятник «радянським визволителям» символізує та пропагує комуністичний тоталітарний режим на території України
Володимиру Леніну (демонтований) РДА.jpg Простояв до початку 1990-х років та за часів незалежної України був демонтований

Радивилівскі некрополі[ред. | ред. код]

Районна лікарня[ред. | ред. код]

Детальніше про центральну лікарню. [Архівовано 18 липня 2018 у Wayback Machine.]

Відомі люди[ред. | ред. код]

У Радивилові починали свою творчу біографію професор-математик Георгій Шинкаренко, співачка Ольга Цибульська, артисти Тарас Мельничук[9], Мальвіна Салійчук [10], художник Ростислав Воронко[11], журналісти Костянтин Андріюк[12] і Олександр Курсик та інші досить відомі люди. У місті народилася автор книжок поезії, член Національної спілки письменників України Галина Гнатюк[13], жила поетеса Тетяна Блищик (1986—2014)[14]. Директор приватного підприємства Микола Михайловський випустив книги «Хохляцький апокаліпсис» (1998) (книжка мала певний резонанс у Радивилові); «Мертві душі» (1999).

Народилися[ред. | ред. код]

Перебували[ред. | ред. код]

Письменники
Композитори
Військові та політичні діячі
Церковні діячі
Дослідники
Відомі радивилівці

Поховані учасники АТО[ред. | ред. код]

Дідичі[ред. | ред. код]

Галерея зображень[ред. | ред. код]

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Статистичний збірник «Чисельність наявного населення України» на 1 січня 2017 року (PDF(zip))
  2. 150 років тому біля Радивилова були затяжні сутички. Але містом поляки не заволоділи. Архів оригіналу за 4 грудня 2014. Процитовано 31 січня 2015. 
  3. Rozporządzenie Ministra Spraw Wewnętrznych z dnia 21 kwietnia 1934 r. o zmianie granic miasta Radziwiłłowa w powiecie dubieńskim, województwie wołyńskiem. [Архівовано 30 грудня 2016 у Wayback Machine.] (пол.)
  4. Архівована копія. Архів оригіналу за 5 квітня 2015. Процитовано 25 травня 2015. 
  5. Розподіл населення за рідною мовою, Рівненська область (у % до загальної чисельності населення) - 056 ДУБРОВИЦЬКИЙ РАЙОН, Рік , Вказали у якості рідної мову. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 28 грудня 2018. 
  6. rada.gov.ua Додаток до Постанови Кабінету Міністрів України від 2 лютого 2000 р. N 209 «Про затвердження переліку музеїв, в яких зберігаються музейні колекції та музейні предмети, що є державною власністю і належать до державної частини Музейного фонду України».
  7. https://suspilne.media/231505-kviti-dla-klumb-rivnogo-u-tresti-pokazali-so-virosuut-u-teplicah/.  Пропущений або порожній |title= (довідка)
  8. Радивилівський кінотеатр » Радивилівський ліцей №1. nvk1.info. Процитовано 22 квітня 2022. 
  9. Архівована копія. Архів оригіналу за 12 червня 2021. Процитовано 25 березня 2022. 
  10. Архівована копія. Архів оригіналу за 23 липня 2019. Процитовано 21 травня 2019. 
  11. Архівована копія. Архів оригіналу за 29 жовтня 2014. Процитовано 29 жовтня 2014. 
  12. Архівована копія. Архів оригіналу за 13 травня 2021. Процитовано 25 березня 2022. 
  13. Архівована копія. Архів оригіналу за 13 лютого 2016. Процитовано 8 лютого 2016. 
  14. Архівована копія. Архів оригіналу за 19 листопада 2014. Процитовано 29 жовтня 2014. 
  15. Тинченко Я. Офіцерський корпус Армії Української Народної Республіки (1917—1921): Наукове видання. — К.: Темпора, 2007. — 173 с. ISBN 966-8201-26-4
  16. Архівована копія. Архів оригіналу за 18 травня 2015. Процитовано 14 травня 2015. 
  17. Архівована копія. Архів оригіналу за 11 березня 2016. Процитовано 6 березня 2016. 
  18. Архівована копія. Архів оригіналу за 14 травня 2017. Процитовано 30 квітня 2017. 
  19. Книга пам'яті. Архів оригіналу за 19 січня 2019. Процитовано 19 січня 2019. 
  20. Wacław Szczygielski. Miączyński Kajetan Adam Jan herbu Suchekomnaty (1751?—1801) / Polski Słownik Biograficzny.— Wrocław — Warszawa — Kraków — Gdańsk: Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich, Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1978.— t. XX/3, zeszyt 86.— S. 562—564. (пол.)

Джерела та література[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]