Сплетіння (мистецтво)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Версія від 20:59, 23 жовтня 2019, створена InternetArchiveBot (обговорення | внесок) (Bluelinking 2 books for verifiability.) #IABot (v2.1alpha3)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Англо-саксонська золота пряжка поясу зі сплетінням стрічками, поховальне судно Саттон Ху, 7-ме ст.
Деталь складного сплетіння з Келлської книги.

В образотворчому мистецтві, сплетіння — це декоративний елемент, поширений у середньовічному мистецтві. У сплетінні лінії або частини мотивів повторювані, заплетені, зав'язані вузлами у складні геометричні форми, часто для заповнення простору. Сплетіння часто зустрічається в мистецтві періоду міграцій Північної Європи, особливо в острівному мистецтві Британських островів та північному мистецтві Раннього Середньовіччя та в ісламському мистецтві.

Історія та застосування

Походження

Сплетіння та обертальна симетрія: Torque de Foxados Залізної доби, Музей Понтеведра, Галісія

Складні переплетені та сплетені мотиви можна побачити у пізньому давньоримському мистецтві у багатьох куточках Європи, в мозаїчних підлогах та інших формах мистецтва. Коптські манускрипти та текстиль 5-6 сторіччя прикрашені орнаментом з широких стрічок, що дуже схожий на найбільш ранні зразки плетених вузлів, що можна побачити в манускриптах острівного мистецтва Британських островів.[1]

Північна Європа

Сплетіння є основною рисою орнаменту «стилю II» звіриного стилю мистецтва періоду міграцій та широко присутній у Північній Європі, а також був принесений лангобардами у Північну Італію. Як правило, в цьому стилі довгі «стрічки» закінчуються головою звіря. До 700 р.н. е. він стає менш поширеним у більшості Європи, однак продовжує розвиватися на Британських островах та у Скандинавії, де його можна побачити в роботах по металу, різьбленні по дереву, рунічних каменях, високих хрестах та ілюмінованих манускриптах, створених між 7 та 12 сторіччями. Митець Джордж Бейн охарактеризував сплетіння раннього періоду острівного мистецтва, яке можна побачити у Книзі з Дарроу та фрагменті Євангелія з Даремського собору, створених у 7-му ст., як «роз'єднані та з'єднані» косички.[2] Не має однієї думки, чи коптські плетені мотиви були прямо запозичені гіберно-шотландськими монастирями зі східного Середземномор'я або через ломбардську Італію.[1] Історик мистецтв Дж. Дж. Свіні висловлюється за прямі відносини між скрипторіями ранньохристиянської Ірландії та коптських монастирів Єгипту.[3]

Для цього нового стилю були характерні видовжені звірі, переплетені у симетричні фігури, і він може бути датований серединою 7-го сторіччя, якщо приймати датування зразків у скарбі Саттон Ху[1]. Найбільш складні та насичені зооморфічні сплетіння зустрічаються у мистецтві епохи вікінгів, а саме Урнеському стилі (виник до 1050 р.), де вусики листяних орнаментів переплітаються зі стилізованими тваринами.[4]

Розквіт північноєвропейського сплетіння припав на острівне мистецтво Британських островів, де орнаменти у звіриному стилі Північної Європи поєдналися з вузлоплетінням стрічками та християнськими впливами у таких роботах як «Келлська книга» та Хрест Конга[en].[1] Цілі килимові сторінки були ілюміновані абстрактними мотивами, включно з широким використанням сплетіння, а кам'яні високі хрести поєднували панелі зі сплетінням з панелями з зображеннями фігур. Сплетіння острівного мистецтва скопіювали у континентальній Європі, досить наближено у франко-саксонській школі 8-11 сторіч та менш близько у інших каролінзьких школах ілюмінування, де існувала традиція листяних декоративних орнаментів. У романському мистецтві це стало типовим, а сплетіння в цілому — значно менш складним. Однак деколи можна побачити і звірині форми.

Ісламське мистецтво

В ісламському орнаменті поширені мотиви геометричних переплетінь. Вони можуть вважатися особливим видом арабески. Елементи Омейядської архітектури, наприклад мозаїка підлоги, віконні решітки, різьблення та розфарбовування стін, та декоративна робота по металу 8-10-го сторіч, містять елементи складних сплетінь, поширених у пізнішому ісламському мистецтві. Сплетіння можна також побачити в куфській каліграфії.

Хорватія

Одним з вагомих прикладів поширеного регіонального використання сплетіння є сплетіння з трьох стрічок, яке можна побачити в раньо-середньовічній Хорватії на кам'яних різьбленнях 9-11-го сторіччя.

Галерея

Див. також

Примітки

  1. а б в г Mitchell et al. 1977, p. 59
  2. Bain 1973, p. 29
  3. Bishop 2001, p.270
  4. Graham-Campbell 1980, pp. 150–151
  5. Graham-Campbell 1980, p. 153

Посилання

  • Ілюстрована стаття Пітера Хуберта про походження скульптури, прикрашеної сплетінням.(англ.)
  • Bain, George (1973). Celtic Art: The Methods of Construction. Dover Publications, Inc. ISBN 0-486-22923-8.
  • Bishop, Morris (2001). The Middle Ages. Mariner Books. ISBN 0-618-05703-X.
  • Graham-Campbell, James (1980). The Viking World. Ticknor & Fields. ISBN 0-89919-005-7.
  • Mitchell, G. Frank, Peter Harbison, Liam de Paor, Maire de Paor, and Roger A. Stalley (1977). Treasures of Irish Art, 1500 B.C. to 1500 A.D. : From the Collections of the National Museum of Ireland, Royal Irish Academy, & Trinity College, Dublin. Metropolitan Museum of Art & Alfred A. Knopf, New York. ISBN 0-394-42807-2.

Джерела