Станіслав Владислав Потоцький
| Станіслав Владислав Потоцький | |
|---|---|
| пол. Stanisław Władysław Potocki | |
| Народився | 17 століття |
| Помер |
27 червня 1732[1] Львів, Львівська земля, Руське воєводство, Малопольська провінція, Корона Королівства Польського, Річ Посполита |
| Країна |
 Річ Посполита |
| Посада | стражник великий литовський[2], Консул Конфедерації, белзький воєвода, депутат[d], Ловчий великий литовський[3], грубешівський старостаd і посол Сейму Речі Посполитої[d] |
| Конфесія | католицька церква |
| Рід | Потоцькі |
| Батько | Фелікс Казімеж Потоцький |
| Мати | Кристина Любомирськаd |
| Брати, сестри | Юзеф Феліціян Потоцький, Єжи Потоцький і Міхал Потоцький |
| У шлюбі з | Q111133724? і Q111133729? |
 | |
Станіслав Владислав Потоцький (пол. Stanisław Władysław Potocki; пом. 27 червня 1732, Львів) — польський військовий і політичний діяч Речі Посполитої.
Життєпис
Дід — Станіслав Ревера Потоцький.
Був прихильником короля Августа ІІ (тоді у Речі Посполитій панувало двовладдя, причому, Август ІІ був союзником Російської імперії, а Станіслав Лещинський — Швеції). Представник знатного українсько-польського магнатського роду Потоцьких герба Пилява. Батько — Фелікс Казимир Потоцький (1630—1702 рр.); мати — Кристина Любомирська (пом. 1669 р.). Володар Винники (біля Львова) 1730—1732 рр.[4]
Як і брати, брав участь у вересневій Підгаєцькій кампанії 1698 року на чолі своєї панцерної коругви. Обіймав посаду ловчого великого литовського (1704—1710). В січні 1708 року від імені белзького воєводи писав скаргу до польного коронного гетьмана Станіслава Матеуша Жевуського через неприйнятні дії розквартированих там московитів, калмиків. У 1712 році важко хворів. Белзький воєвода з 25 травня 1729 року завдяки зусиллям примаса Теодора Анджея Потоцкого. Староста грубешівський (з 5 березня 1705 року, в 1727 році відступив Ф. С. Потоцькому), опалинський (Опалин коло Володимира Волинського).
Був власником маєтку в Печеніжині Коломийського повіту. Завдяки запису Гелени Морштинівної отримав величезний маєток поблизу Умані, зокрема, Тульчин, Торговицю, Браїлів, Демидівку, Могилів на Поділлі. Посідав таєтки Тартаківські в Белзькому воєводстві. Був протектором монахів-бернардинців, мав намір наприкінці життя прийняти «habit», осісти при кляшторі бернардинів Сокаля, якому записав 50000 золотих для утримання каплиці.
Дітей у шлюбах не мав. Його маєтки перейшли до небожа Франциска Салезія Потоцького. Помер від несподіваної хвороби, був похований у бернардинців Кристинополя.
Портрет С. В. Потоцького є у збірці палацу у Вілянуві.
Див. також
Примітки
- ↑ а б Internetowy Polski Słownik Biograficzny
- ↑ Senatorowie i dygnitarze Wielkiego Księstwa Litewskiego 1386—1795 / за ред. J. Wolff — Kraków: 1885. — С. 323.
- ↑ Senatorowie i dygnitarze Wielkiego Księstwa Litewskiego 1386—1795 / за ред. J. Wolff — Kraków: 1885. — С. 239.
- ↑ Байцар Андрій. Давній українсько-польський аристократичний рід Потоцьких у Винниках http://vinnikiplus.in.ua/publ/21-1-0-725 [Архівовано 1 лютого 2014 у Wayback Machine.]
Джерела
- Байцар А. Давній українсько-польський аристократичний рід Потоцьких у Винниках.
- Link-Lenczowski A. Potocki Stanisław Władzsław h. Pilawa (ym. 1732) // Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław — Warszawa — Kraków — Gdańsk — Łódź : Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich, Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1984. — T. XXVIII/1, zeszyt 116. — S. 154—156. (пол.)
Посилання
- [1]. — S. 107. (№ 4213)
|
Це незавершена стаття про особу, що має стосунок до України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
.svg){kind=small}
|
Це незавершена стаття про особу Польщі. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |