Францішек Салезій Потоцький

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Францішек Салезій Потоцький
Franciszek Salezy Potocki 111.PNG
Інші імена Франц Салезій
Народився 1700(1700)
Кристинополь, Белзьке воєводство
Помер 22 жовтня 1772(1772-10-22)
Кристинополь
Громадянство (підданство) Велике князівство Литовське
Титул «Малий король Русі» (Mały Król na Rusi)
Посада Воєвода київський і Волинські воєводи
Звання Воєвода Волинський
Воєвода Київський
Попередник Северин Юзеф Жевуський
Батько Юзеф Потоцький
Мати Теофіла Тереза Цетнер (?-1742)
Рід Потоцькі
Дружина Софія Жечицька (Zofia Rzeczycka)
Анна з Підгаєць Потоцька (Anna Potocka z Podhajec h. Pilawa)
Діти Людвік-Стефан
Аделаїда Антоніна
Пелагія Тереза
Людвіка Пелагія
Маріанна Клементина
Станіслав Щенсний
Нагороди

Орден Білого Орла

Herb Pilawa.jpg

CMNS: Медіафайли на Вікісховищі

Франц Потоцький з сином Станіславом

Францішек Салезій Потоцький (1700 — 22 жовтня 1772) — польський шляхтич, урядник Речі Посполитої, магнат, меценат. Київський (з 19 липня 1756), волинський воєвода (22 травня 1755), крайчий великий коронний (1736), претендент на польську корону. За своє багатство та владу названий «малим королем Русі». Резиденція — в Кристинополі, мав маєтності в Умані, Тульчині, був власником Гусятина, Винників (біля Львова) 1732—1750 рр.[1]

Життєпис[ред.ред. код]

Мати походила з роду Цетнерів, донька львівського старости Яна Цетнера.

Франциску Потоцькому перейшли від белзького воєводи — Станіслава Владислава Потоцького всі землі,— які належали раніше вигаслому роду Струсів та Калиновських, а також через одруження з Ганною Потоцькою, Салезію дісталися також землі, які належали вигаслому роду Лящів.

Єдиним сином (успадкував всі маєтки батька) був Станіслав «Щенсний». Носив козацький стрій. Був похований разом з дружиною Анною в костелі Бернардинів в Кристинополі.

Головна його резиденція знаходилась в Кристинополі Белзького воєводства. В Кристинополі Франциск С. Потоцький фундував костел Бернардинів з кляштором, церкву оо. Василіян з монастирем, великий палац, перебудований з замку з двома дитинцями. Ф. С. Потоцький, одруживши найстаршу доньку з Франц. Ксаверієм Любомирським, інші дві — з Міхалом Єжи Вандаліном Мнішеком та графом Фр. Ал. Брюлем, четверту доньку з подільським воєводичем Казимиром Жевуським, отримав підтримку цих найвпливовіших родин.

Утримував в Кристинополі особисте військо з козаків. Відвідувачі замку мали право в'їзджати на перший дитинець, звідти від другої брами мусили з поваги до Ф. С. Потоцького йти пішки.

В Кристинопові придворний театр ставив балети та опери. В Умані Потоцький утримував козацьку роту, в кількості від декілька сотень до декількох тисяч. Керував ними С. Ортинський, пізніше Рафаїл Деспот Младанович. За сприянням Потоцького Умань в 1761 отримала магдебурзьке право та дозвіл на проведення ярмарок.

Кар'єра[ред.ред. код]

20 листопада 1720 р. перейняв від батька Белзьке староство, після батька став власником (дідичем) Кристинополя. 1724 р. був обраний від Белзького воєводства послом на Сейм. 1729 р. був обраний послом на сейм в Гродно від Брацлавського воєводства, 1730 р. від Чернігівського воєводства.

1728-31 рр. був серед претендентів на руку останьої з роду Сенявських — Марії Софії з Сенявських Денгофової, з якою пізніше одружився Август Олександр Чарторийський. Ймовірно, з того часу виникла неприязнь між Потоцькими та прихильниками короля Чорторийськими і Понятовськими.

1732 р. перейняв від стрийка — белзького воєводи Станіслава Владислава Потоцького — маєтки в Україні: Умань, Браїлів, Торговицю, Могилів, Тульчин; Грубешівське староство.

Після смерти короля Авґуста ІІ (1733 р.) був послом на сейм від Белзького воєводства. Стояв разом з усіма Потоцькими на стороні короля Станіслава Лещинського (1733-34), для його захисту пристав до Діковської конфедерації.

1744 року продав тучинський та губківський «ключі» Станіславу Любомирському.[2]
1748 року фундував при костелі в Настасови резиденцію (кляштор) оо. єзуїтів (діяв до заборони діяльности ордену австрійцями).[3]
3 серпня 1750 р. став кавалером Ордену Білого Орла.

При допомозі російського уряду надіявся на детронацію Авґуста ІІІ, отримання польської корони. В Пйотркуві на з'їзді все було приготовано до підписання конфедерації; несподівано король помер в 1763 р., Ф. С. Потоцький послав посла до Петербургу; звідти, через посла Кайзерлінґа у Варшаві, петербурзький уряд запевнив його про повну підтримку. Петербурзький уряд тим часом поміняв посла на Ніколая Рєпніна, який запевнив Ф. С. Потоцького в повній підтримці зі сторони Петербургу.

В день вибору короля стараннями Чорторийських була висунута кандидатура Станіслава Понятовського, російська сторона, зрадивши Ф. С. Потоцького, який не доклав додаткових зусиль, надіючись на петербурзький уряд, підтримала кандидатуру С.Понятовського. Ф. С. Потоцький не мав часу, не був готовий стати супроти цього: виїхав з Варшави, в Підгайцях скликав своїх прихильників, підписав конфедерацію проти Росії. Росія була готова до такого розвитку подій, вислала до Львова військо на чолі з Крєчєтніковим. На третій день московити стояли під Підгайцями, несподівано напали на надворну міліцію Потоцьких. Потоцькі втратили свої війська, четверо з них поїхали до Стамбулу, за посередництвом французького посла де Вергенеса втягнули Туреччину в війну проти Росії.

Ф. С. Потоцький змушений був підписати лист покори королеви Станіславу Авґусту Понятовському, за його правління втратив своє значення та владу. 1772 р., після першого поділу Польщі майно Ф. С. Потоцького відійшло під владу Габсбурґів. Новий уряд наказав Ф. С. Потоцькому розпустити козаків, заборонив йому утримувати власне військо та забрав у нього всі засоби до оборони.

Потоцький підтримував приязні стосунки з Туреччиною, з кримським ханом, приймав у себе послів тягинського та хотинського паші. Приймав в Кристинополі турецького посла до Варшави — Алі Агу. Підтримував постійну щотижневу переписку з волоським воєводою — Костянтином Раковиця, дізнаючись від нього про новини з Туреччини. Був проти переселення сербів та утворення Ново-Сербії. Заборонив перехід сербам під проводом І. Хорвата через землі які належали Речі Посполитій.

14 вересня 1772 р. австрійський уряд забрав у Ф. С. Потоцького озброєння замку, гармати, заборонив мати власне військо.

Франц Салезій Потоцький був замішаний у процесі з Коморовськими, які, апелюючи до нової влади та Марії Терезії, виграли процес у Ф. С. Потоцького; імператриця Марія-Терезія засудила його до публічної смерти. Ф. С. Потоцький через кілька днів був повідомлений про цей наказ, прийняв отруту.

Єдиний син — Станіслав Щенсний Потоцький — повернувся з Європи, став спадкоємцем усіх маєтностей Франциска Салезія Потоцького. Від Коморовського відкупився великою сумою грошей та наданням йому Виткова з прилеглими землями.

Сім'я[ред.ред. код]

Був одружений в 1736 p. із Софією Жечицькою (пом. 1741) ((дітей не мали), Анною Потоцькою, донькою Станіслава Потоцького, в 1742 р. Відомі діти:

Меценат[ред.ред. код]

  • фундатор василіянського монастиря у Струсові (1760)[5]
  • фундував василіянський монастир в Кристинополі (1763-4)
  • фундував костьол Бернардинів в Кристинополі
  • фундував Уманський Свято-Покровський василіянський монастир та василіянську церкву в Умані (1766)
  • відкрив в Умані народову школу василіян (колегіум з 4 професорами).
  • фундував тринітарський костьол в Браїлові
  • вірменським мешканцям Могильова виробив такі самі привілеї, як в кам'янецьких та львівських
  • кошти на розбудову палацу в Тартакові.

Маєтності[ред.ред. код]

Належало 70 міст, кілька сотень сіл, 400 000 душ.

В Белзькому воєводстві належали міста: Тартаків, Варяж, Лящов, Витків; 40 сіл, мав також землі в Перемиській землі, біля Сяну. Найбільші володіння мав у Брацлавському воєводстві: міста Тульчин, Браїлів і багато сіл навколо; йому належала Уманщина, Могилів, палац у Переспі, замок у Тартакові.

Кристинопольський замок[ред.ред. код]

1736 р. Ф. С. Потоцький виділив кошти для перебудови кристинопольського замку на палац французького стилю та закладення палацового садово-паркового ансамблю; все було зроблене з великою пишністю та із затратою великих коштів та енергії. Парк був закладений П'єром Ріко де Тіррегайллем.

В мистецтві[ред.ред. код]

Образ Матейка «Упадок Польщі»

Ф. С. Потоцький зображений на картині Яна Матейка «Упадок Польщі». На образі він знаходиться зліва (стоїть), в багатому строї з Орденом Білого Орла. Посередині знаходиться син — Станіслав Щенсний Потоцький (в білому одязі), також з Орденом Білого Орла.

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Байцар А. Давній українсько-польський аристократичний рід Потоцьких у Винниках
  2. Hubków // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego i innych krajów słowiańskich. — Warszawa : Filip Sulimierski i Władysław Walewski, 1882. — T. III : Haag — Kępy. (пол.) — S. 200. (пол.)
  3. Blaschke K. Kościoł parafialny p.w. Niepokalanego poczęcia Najświet. Panny Marii w Nastasowie // Kościoły i klasztory rzymskokatolickie dawnego województwa ruskiego. — Kraków: «Antykwa», drukarnia Skleniarz, 2009. — Cz. I, tom 17. — 508 s., 806 il. — S. 262. — ISBN 978-83-89273-71-0. (пол.)
  4. Potoccy (02) (пол.)
  5. Н. Андрусяк. Минуле Бучаччини // Бучач і Бучаччина. Історично-мемуарний збірник. — Ню Йорк — Лондон — Париж — Сидней — Торонто: НТШ, 1972. — Т. XXVII. — 944 с.; іл.— C. 46.

Джерела[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]


українська персоналія Це незавершена стаття про особу, що має стосунок до України.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.
Польща Це незавершена стаття про особу Польщі.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.
Попередник
Северин Юзеф Жевуський
1597 Bielski Volyn Voivodship.svg Воєвода Волинський
1755-1756
1597 Bielski Volyn Voivodship.svg Наступник
Юзеф Кантій Оссоліньський
Попередник
Станіслав Потоцький
POL województwo kijowskie IRP COA.svg Воєвода Київський
1756-1772
POL województwo kijowskie IRP COA.svg Наступник
Станіслав Любомирський