Перейти до вмісту

Ловчий великий литовський

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Ловчий великий литовський (пол. Łowczy wielki litewski, лат. venator Lithuaniae) — урядник у Великому князівстві Литовському Речі Посполитої. Стежив за лісами, в яких полював великий князь, розпоряджався полюванням.

Історія

[ред. | ред. код]

Уряд існував з XV століття. У різних джерелах є згадки про уряди ловчого господарського, ловчого надвірного та ловчого земського. Зокрема, уряд ловчого господарського вперше в рукописних джерелах фіксується 1437 року при дворі князя Свидригайла. З кінця XVI століття відомий як ловчий князівський, пізніше — ловчий великий литовський. Його відповідником у Короні був уряд ловчого великого коронного.

Обов'язки

[ред. | ред. код]

Правову компетенцію цього уряду у Великому князівстві Литовському було визначено за часів Сигізмунда II Августа. Тоді в ході ревізії пущ, яка проводилася в рамках волочної поміри, до обов'язків ловчого було віднесено догляд за лісовим господарством, створення мисливської служби (сокольників, ястребних та ін.), керівництво проведенням полювань монарха. Дещо пізніше уряд ловчого було переведено до категорії урядів гонорових. Важливість титулу ловчого підкріплювалася його добрим матеріальним забезпеченням.

З кінця XVII століття — почесний титул державного урядника без певних обов'язків. Таке саме становище займали й ловчі земські в повітах. З того часу мав заступника — ловчого надвірного (дворного, дворського, підловчого), який виконував його функції.

Список ловчих великих литовських

[ред. | ред. код]
Миколай Радзивілл Рудий
Юзеф Богуслав Слушка
Ян Михайло Сологуб

Див. також

[ред. | ред. код]

Джерела та література

[ред. | ред. код]
  • Wolff J. Senatorowie i dygnitarze Wielkiego Księstwa Litewskiego: 1385—1795. — Kraków, 1885.
  • Żychliński T. Złota księga szlachty polskiej. T. 1—31. — Poznań, 1879—1908.
  • Вялікае княства Літоўскае: Энцыклапедыя. У 3 т. / рэд. Г. П. Пашкоў і інш. Т. 2: Кадэцкі корпус — Яцкевіч. — Менск: Беларуская Энцыклапедыя, 2005. — 788 с.: іл. ISBN 985-11-0378-0.

Посилання

[ред. | ред. код]