Браїлів (смт)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
смт Браїлів
Brayiliv gerb.png Brayiliv prapor.png
Герб Браїлова Прапор Браїлова
Краєвид Браїлова, серпень 2006 року
Краєвид Браїлова, серпень 2006 року
Країна Україна Україна
Область Вінницька область
Район/міськрада Жмеринський район
Рада Браїлівська селищна рада
Код КОАТУУ: 0521055300
Облікова картка Браїлів 
Основні дані
Засноване 1440
Статус з 1972 року
Площа 5.57 км²
Населення 4691 (на 2015 рік)[1]
Густота 842.19 осіб/км²
Поштовий індекс 23130
Телефонний код +380 4332
Географічні координати 49°06′19″ пн. ш. 28°09′13″ сх. д. / 49.10528° пн. ш. 28.15361° сх. д. / 49.10528; 28.15361Координати: 49°06′19″ пн. ш. 28°09′13″ сх. д. / 49.10528° пн. ш. 28.15361° сх. д. / 49.10528; 28.15361
Висота над рівнем моря 258 м
Водойма річка Рів
Відстань
Найближча залізнична станція: Браїлів
До станції: 4 км
До райцентру:
 - фізична: км
 - залізницею: км
 - автошляхами: км
До обл. центру:
 - фізична: 34,3 км
 - залізницею: 40 км
 - автошляхами: 38,2 км
Селищна влада
Адреса 23130, Вінницька обл., Жмеринський р-н, смт Браїлів, вул. Гагаріна, 4
Голова селищної ради Резедент Валерій Дмитрович
Карта
Браїлів is located in Україна
Браїлів
Браїлів
Браїлів is located in Вінницька область
Браїлів
Браїлів

Commons-logo.svg Браїлів у Вікісховищі

Браї́лів — селище міського типу в Україні, у Жмеринському районі Вінницької області. Розташований за 40 км від обласного центру, на річці Рів (притока Південного Бугу). Через селище протікає також річка Брага (притока р. Рів)

Історія[ред.ред. код]

Перша згадка про укріплення відноситься до 15 ст.

За часів Богдана Хмельницького Браїлів перетворюється на сотенне містечко.

Наприкінці 1666 року Себастьян Маховський командував 6-тисячною дивізією, розміщення якої на Брацлавщині вирішив не допустити гетьман Петро Дорошенко та яку 9 грудня в бою під Браїловом було ним розгромлено.[2]

Францішек Салезій Потоцький у 1740 році засновує костел з кляштором оо. тринітаріїв. Завершив будівництво близько 1780 року його син Станіслав Щенсний Потоцький.

На початку 19 століття Браїлів переходить від Потоцьких до Петра Юковського. Той 1868 року продав маєток відомому залізничному підприємцю Карлу Федоровичу фон Мекку. Його дружина Надія Філаретівна була пристрасною шанувальницею таланту Петра Чайковського. Ця обставина пов‘язала історію містечка з життям видатного композитора.

1876 року Надія фон Мекк заочно зробила невелике музичне замовлення Петру Іллічу. Поміж ними зав'язалося листування, яке дало початок дружбі. Вони ніколи не зустрічалися, не розмовляли одне з одним — таке було їхнє спільне бажання. Тепле та змістовне листування тривало 13 років.

Осінь 1877 р. була важким періодом у житті Чайковського: розлучення, фінансові проблеми. Директор Московської консерваторії Микола Рубінштейн розповів про негаразди, які спіткали генія, Надії Філаретівні — і багата меценатка запропонувала Петру Іллічу щорічну субсидію в 6000 карбованців доти, аж поки він не повернеться в консерваторію. Гроші ці композитор отримував протягом всіх наступних років листування, що дало йому змогу вести незалежний спосіб життя.

Навесні 1878 року Чайковскький отримав запрошення приїхати до Браїлова — і відразу ж погодився. Все тут було створене для творчості: чудовий рояль, фісгармонія, ноти та книги. В Браїлові написані перша оркестрова сюїта, опера «Орлеанська діва», п'єси для скрипки, 7 романсів (серед них — «То було ранньою весною», «Средь шумного бала»), серенада Дон Жуана на слова Олексія Толстого, «Піліпінелла». Наступного року Петро Чайковський знову був у Браїлові. В серпні 1879 року він три тижні жив на сусідньому хуторі Сьомаки. Влітку 1880 року Чайковський востаннє приїхав сюди. В Сьомаках він написав сім романсів на слова різних авторів.

А влітку 1881 року в Браїлові жив тоді ще молодий французький музикант Клод Дебюссі, якого запросили як домашнього піаніста. Знайомство з родиною фон Мекк мало надзвичайно велике значення в його житті: адже майже все, що створив до того часу Петро Чайковський, звучало в цьому палаці. Дебюссі пам'ятав про це.

Економіка[ред.ред. код]

  • Цукровий завод ТОВ "Кристал", побудований в 1845 р. (не працює);
  • ПП «АГРО-ВІЛАМ» (сільське господарство);
  • ТОВ «Агро-Кряж-1» (сільське господарство);
  • ПАТ «Браїлівське» (сільське господарство);
  • Сокоморсовий завод, входить до промислового об'єднання «Укрлікергорілка».(не працює);
  • ТОВ "Швейна фабрика "Браїлівчанка", відкрита 1937 р;
  • Хлібозавод (не працює);
  • Комбікормовий завод, від 1970р. (не працює)
  • Цех по виробництву цегли ТОВ «Кристал»;
  • ДП «Монтажник» ТД "Валінор"(газорозподільне підприємство);
  • ТОВ «Вінниця – Біо-Енерджі» (виробництво пелет з соломи);
  • Комунальне підприємство «Браїлів-комунсервіс (водопостачання, водовідведення, вивезення твердих побутових відходів);
  • Браїлівська гідроелектростанція;

Копалини[ред.ред. код]

В околицях селища є поклади вапняку, який при відповідній обробці дає відбірне вапно, в кристалічних породах знайдено кордієрит (не добувається).

Транспорт[ред.ред. код]

Поблизу селища знаходиться залізнична станція «Браїлів» та залізнична платформа «Козачівка».

На станції зупиняються приміські електропоїзди Козятин-Вінниця-Жмеринка та деякі регіональні поїзди.

Пам'ятні місця[ред.ред. код]

Відомі люди[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Статистичний збірник «Чисельність наявного населення України» на 1 січня 2015 року (PDF, XLS)
  2. Валерій Степанков. Петро Дорошенко // Володарі гетьманської булави: Історичні портрети / Автор передмови В. А. Смолій. — К.: Варта, 1994.— 560 с.— С. 299. ISBN 5-203-01639-9

Джерела[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]