Сікоза Віктор Олександрович
| Сікоза Віктор Олександрович | ||
|---|---|---|
 Підполковник | ||
| Загальна інформація | ||
| Народження |
Херсонська область | |
| Alma Mater | ОІСВ | |
| Військова служба | ||
| Приналежність |
 Україна | |
| Вид ЗС |
 Військово-морські сили | |
| Рід військ |
 Морська піхота | |
| Формування | ||
| Війни / битви | ||
| Командування | ||
| командир 2-го батальйону МП | ||
| Нагороди та відзнаки | ||
| ||
 Зовнішні відеофайли
| |
|---|---|
|
 Віктор Сікоза БУДЕМО ЖИТИ III сезон 2 програма на YouTube // Військове телебачення України, 10 вересня 2017
|
Віктор Олександрович Сікоза — український військовослужбовець, підполковник Військово-Морських Сил Збройних Сил України, командир батальйону 36-ї окремої бригади морської піхоти. Учасник російсько-української війни.
Життєпис
Народився на Херсонщині. Після закінчення Одеського інституту сухопутних військ розпочав військову службу у 84-му окремому механізованому батальйоні берегової оборони в селі Перевальне Сімферопольського району, де надалі було сформовано 36-ту окрему бригаду берегової оборони.
Разом з дружиною виховує сина.
Бойовий шлях
На початку російської збройної агресії проти України у званні капітана служив на посаді командира 3-ї гірсько-піхотної роти гірсько-піхотного батальйону 36-ї бригади берегової оборони в Перевальному. Гірсько-піхотний батальйон під командуванням підполковника Юрія Головашенка організував оборону військової частини і до останнього чинив опір російським окупантам, попри зраду командира бригади Сергія Стороженка[1]. Командир роти Сікоза був із тих офіцерів, хто не зрадив присязі, виводив свою роту з окупованого російськими військами Криму на Миколаївщину, де підрозділ був тимчасово розташований у м. Очаків.
У травні 2014 у складі зведеної тактичної групи виїхав на кордон із Придністров'ям, де підрозділ замінив десантників 79-ї аеромобільної бригади і ніс службу на блокпостах до вересня.
Наприкінці 2014 очолив сформовану ротно-тактичну групу морської піхоти, яка була направлена в Сектор М для участі в антитерористичній операції на Сході України, у районі Талаківки і Гнутового.
Призначений заступником командира батальйону 36-ї окремої бригади морської піхоти. В лютому 2015 брав участь у боях із деблокації бійців батальйонів Нацгвардії «Азов» і «Донбас» в Широкиному. Надалі призначений на посаду командира батальйону.
Батальйон Сікози утримував позиції біля села Широкине ОТУ «Маріуполь» до літа 2017, коли підрозділи бригади були виведені із зони АТО до місць постійної дислокації[2][3][4].
Нагороди
- Орден Богдана Хмельницького II ступеня[5]
- Орден Богдана Хмельницького III ступеня (22.08.2016), — за особистий внесок у зміцнення обороноздатності Української держави, мужність, самовідданість і високий професіоналізм, виявлені під час бойових дій та при виконанні службових обов'язків[6].
- Нагрудний знак «Гідність та честь» (девіз знаку «Обов'язок виконано з честю»), нагорода від Миколаївської обласної ради (08.08.2017)[7].
Примітки
- ↑ Бійці 36-ї бригади берегової оборони. Герої неоголошеної російсько-української війни // Тиждень, 11 грудня 2015
- ↑ Приазовський рубіж // Військо України, 31 березня 2017. Архів оригіналу за 30 серпня 2017. Процитовано 16 вересня 2017.
- ↑ Третій рік війни. Фоторепортаж з позицій українських морпіхів в Широкиному // Фокус, 18 січня 2017(рос.)
- ↑ Добряче «всипали» бойовикам під Широкиним // ДеПо, 17 березня 2017
- ↑ Указ президента України 204/2021
- ↑ Указ Президента України від 22 серпня 2016 року № 339/2016 «Про відзначення державними нагородами України з нагоди Дня незалежності України»
- ↑ Нагородження бійців // Сайт Миколаївської облради, 8 серпня 2017. Архів оригіналу за 13 серпня 2017. Процитовано 16 вересня 2017.
Джерела
- Вони захищають Україну // Народна Армія, 31 травня 2017.
 | На цю статтю не посилаються інші статті Вікіпедії. Будь ласка розставте посилання відповідно до прийнятих рекомендацій. |