Талаківка

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
смт Талаківка
Talakivka gerb.png Talakivka prapor.png
Герб Талаківки Прапор Талаківки
Розташування міста Талаківка
Країна Україна Україна
Область Донецька область
Район/міськрада Кальміуський район Маріуполя
Рада Талаківська селищна рада
Код КОАТУУ: 1412365800
Основні дані
Засноване 1889
Статус з 1956 року
Площа 2,39[1] км²
Населення 4113 (01.01.2015)[2]
Густота 1721 осіб/км²
Поштовий індекс 87594-87595
Телефонний код +380 629
Географічні координати 47°11′07″ пн. ш. 37°43′19″ сх. д. / 47.18528° пн. ш. 37.72194° сх. д. / 47.18528; 37.72194Координати: 47°11′07″ пн. ш. 37°43′19″ сх. д. / 47.18528° пн. ш. 37.72194° сх. д. / 47.18528; 37.72194
Висота над рівнем моря м
Водойма р. Кальміус
Відстань
Найближча залізнична станція: Маріуполь
До станції: 21,2 км
До райцентру:
 - фізична: 15,2 км
 - автошляхами: 19,6 км
До обл. центру:
 - фізична: 89,4 км
 - автошляхами: 121 км
Селищна влада
Адреса 87594, Донецька обл., Маріупольська міськрада, смт Талаківка, вул. Соборна, 235
Голова селищної ради Красиков Микола Іванович
Карта
Талаківка is located in Україна
Талаківка
Талаківка
Талаківка is located in Донецька область
Талаківка
Талаківка

Commons-logo.svg Талаківка у Вікісховищі

Талакі́вка (до 1961 — Краснянка), селище міського типу Донецької області, підпорядковане Кальміуській райраді міста Маріуполь; розташоване над річкою Кальміус за 19 км від Маріуполя; 4113 мешканців (2015).

Загальні відомості[ред.ред. код]

Талаківка є північно-східним селищем-супутником Маріуполя. Із Талаківки щопівгодини в Маріуполь прямують автобуси за маршрутом № 51 Талаківка — ПК «Іскра»[3], № 53 щогодини Павлопіль — ПК «Іскра», № 55 Гнутове — ПК «Іскра», № 68 6 разів на день Гнутове — Стан 3600.

Сартану та Талаківку між собою розділяє Кальміус, за яким розташований перший блок-пост із Маріуполя. Рух автобусів може змінюватися через вогневу небезпеку.

Територіально Талаківка витягнута вздовж Кальміусу із південного заходу на північний схід. Дорога, що проходить селищем у напрямку Павлополя (північний напрямок), у центрі має відгалуження на Пікузи (східний напрямок). Тому більшість артобстрілів припадає на північно-східні околиці Талаківки.

На півночі, на сході та південному сході довкола Талаківки були численні присадибні ділянки мешканців Маріуполя. Через активні військові дії значна кількість покинута, хоча, залежно від секторів обстрілів та незважаючи на активну канонаду, частину дач доглядають.

У Талаківці працює українська школа І-ІІ ступенів, де навчається понад 100 дітей. Учні 10-11 класів їздять на навчання або в Сартану, або в Маріуполь.

Новітня історія[ред.ред. код]

19 вересня 2014 року під час оборони Маріуполя в часі російсько-української війни від артилерійського обстрілу російськими військовими та їх прихвоснями загорілися поля біля Талаківки[4]. 22 вересня вдень знову почався мінометний обстріл, ведеться з боку Комінтернового по українському блокпосту 12 — А, пошкоджені житлові будинки та газопровід, люди заздалегідь виїхали із Талаківки[5].

25 вересня проросійські бойовики атакували блок-пост українських сил близько Талаківки, зав'язався бій[6]. 28 вересня Талаківка бойовиками була обстріляна кілька разів.

1 жовтня блокпост під Талаківкою перемістили на схід через обстріли бойовиків селища[7].

27 жовтня вранці починається обстріл позицій АТО з боку збройних формувань «ДНР» з мінометів і «Градів»; є інформація про постраждалих мирних жителів[8]. Після того поблизу Талаківки терористи здійснюють спробу штурму позицій українських сил, атака бойовиків відбита, втрат серед військових в бою немає. Вогнем у знищено 1 танк та 1 автомобіль, бойовики зазнали втрат у живій силі[9].

29 жовтня 2014 року 63-річна пенсіонерка була госпіталізована із забійними ранами — зазнала їх на подвір'ї свого будинку внаслідок дії ударної хвилі під час артобстрілу. Снаряд влучив у бліндаж, від отриманих поранень померли у лікарні Юрій Загребельний та Артем Корнєв.

Населення[ред.ред. код]

За даними перепису 2001 року населення селища становило 4160 осіб, із них 10,31 % зазначили рідною мову українську, 89,47 % — російську, 0,10 % — грецьку, 0,07 % — вірменську мову[10].

Динаміка чисельності населення[11]

Рік Кількість мешканців
1897 652
1959 2886
1970 3574
1979 4502
1987 4600
1988 4600
1989 3848
1992 3900
1998 3800
2001 4160
2004 4100
2009 4160
2010 4155
2011 4129
2012 4137
2013 4130
2014 4133
2015 4113

Галерея[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]

Україна Це незавершена стаття з географії України.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.