Придністров'я

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Придністров'я

Major ethnics groups in Moldova 1989.jpg

Етнічна карта Придністров'я.

Придністро́в'я, або Подні́стря[1] — регіон на вздовж лівого берега річки Дністер. Історичний край, заселений переважно українцями (русинами) та молдаванами (волохами). Поділяється на північну (подільську) і південну (степову) частини. До подільського Придністров'я належать Кам'янка, Рибниця, Рашків; до степового — Тирасполь, Дубоссари, Слободзея. Подільське Придністров'я входило до складу Великого князівства Литовського, Речі Посполитої, Гетьманщини, степове Придністров'я — до складу Золотої Орди, Кримського ханства, Османів. З кінця XVIII ст. північна і південна частині об'єднані у складі Російської імперії (Подільська губернія і Херсонська губернія). У 1918 році належало УНР, згодом — Радянській Україні. 1940 року передане радянською владою до складу Радянської Молдови. З 1992 року, внаслідок Придністровського конфлікту, контролюється самопроголошеною невизнаною Придністровською Молдавською Республікою, терени якої Молдова вважає своїми. Румунська назва — Трансні́стрія (рум. Transnistria, «Задністря»).

Історія[ред.ред. код]

Адміністративно-державні утворення[ред.ред. код]

Україна за часів Богдана Хмельницького.

В добу Київської Русі[ред.ред. код]

У складі Великого князівства Литовського[ред.ред. код]

У складі Речі Посполитої[ред.ред. код]

В добу козацької України[ред.ред. код]

Прапори Чорноморського козацького війська 1788—1803 років.

У складі Російської імперії[ред.ред. код]

В складі незалежної України (1918 р.)[ред.ред. код]

У складі Української РСР[ред.ред. код]

У складі СРСР і Румунії[ред.ред. код]

Мапа МАРСР.

До 1940 р. частина території Придністров'я перебувала у складі Української РСР. У 1924 р. за ініціативою Котовського, Ткаченка та інших тут створена Молдавська Автономна Радянська Соціалістична Республіка (МАССР) у складі Української РСР. Вона повинна була стати плацдармом для повернення Бессарабії, яку було приєднано до Румунії в 1918 р. Радянський Союз не визнав її відторгнення, мотивуючи це, зокрема, тим, що радянські вимоги про проведення на території колишньої Бессарабської губернії всенародного плебісциту про приналежність цієї території були двічі відкинуті румунською стороною. Офіційними мовами МАРСР оголошені молдовська, українська та російська. Столицею республіки стало місто Балта, з 1928 р. її перенесли в Бірзулу (нині Подільськ), у 1929 р. — в Тирасполь, який зберігав цю функцію до 1940 р.

Після поразки Польщі у війні проти Німеччини, вступу радянських військ на території Західної України і Білорусі у вересні 1939-го і капітуляції Франції в червні 1940-го 26 червня 1940 р. СРСР в ультимативній формі зажадав від Румунії передати СРСР територію Бессарабії і Північну Буковину (район Герца включений помилково під час наступу). Позбувшись підтримки Франції, зіткнувшись з територіальними домаганнями Угорщини на заході, Румунія прийняла висунутий СРСР ультиматум. Відірвана територія Бессарабії (за винятком Південної Бессарабії, включеної в Одеську область, і Північної Бессарабії, яка разом з Північною Буковиною і районом Герци утворили Чернівецьку область УРСР) була приєднана до частини МАРСР і перетворена в Молдавську Радянську Соціалістичну Республіку зі столицею в Кишиневі. Балта і прилеглі до неї райони залишилися у складі УРСР без автономного статусу.

Молдавська і Українська РСР у межах 1940 р.

2 серпня 1940 р. на VII сесії Верховної Ради СРСР прийнятий Закон про створення союзної Молдавської Радянської Соціалістичної Республіки.

Друга світова війна[ред.ред. код]

У 1941 р. Німеччина і її союзники напали на СРСР, Румунія отримала можливість повернути території, приєднані рік тому Радянським Союзом. До складу Великої Румунії, крім Бессарабії і північної Буковини, увійшла область між річками Південний Буг і Дністер (включаючи міста Балта, Одеса та правобережну частину м. Миколаєва), яку назвали Трансністрією («Задністря»).

У 1944 р., з виходом Червоної армії на Балкани, межі повернулися до положення, що існували на початок німецько-радянської війни.

Період після 1945[ред.ред. код]

В 1956 р. в Молдавській РСР (в тому числі, і на території Придністров'я) була розміщена 14-а армія. Вона залишилася тут і після розпаду СРСР, охороняючи склади озброєнь і боєприпасів — запаси, створені на випадок бойових дій на Південно-Східному театрі військових дій в Європі. В 1984 р. штаб армії переведений з Кишинева до Тирасполя.

У складі Молдавської РСР Придністров'я не мало особливого статусу.

В 1980-ті роки політика перебудови і гласності Михайла Горбачова в Радянському Союзі дозволила політичну лібералізацію на регіональному рівні. Це призвело до створення різних неформальних рухів у Молдавській РСР і відродження прорумунського націоналізму серед етнічних молдован.[2] Найвідомішим з цих рухів був Народний фронт Молдови. Навесні 1988 р. НФМ зажадав, щоб радянська влада оголосила молдовську мову єдиною державною, повернулася до використання латинського алфавіту та визнала загальну етнічну ідентичність молдован та румунів. Радикальніші фракції Народного фронту підтримували крайні антименшистські етноцентристські та шовіністичні позиції,[3][4] закликаючи національні меншини, особливо слов'ян (в основному, росіяни і українці) і гагаузів залишити або виключити з Молдови.[5]

Придністровський конфлікт[ред.ред. код]

На початку 1990-х серед політичної еліти Молдови були поширені прорумунські настрої, існувала ідея об'єднання Молдови та Румунії в єдину державу. Ця ідея була неприйнятною для політичної еліти придністровського регіону. Етнічно-мовний склад Придністров'я суттєво відрізняється від загальномолдовського, тут молдовани не складають більшості, натомість значну частину населення складають українці та росіяни.

Придністров'я на карті Молдови

Придністровська Молдавська Радянська Соціалістична Республіка (ПМРСР) проголошена як радянська республіка в складі СРСР на II Надзвичайному З'їзді депутатів усіх рівнів Придністров'я, що відбувся в Тирасполі 2 вересня 1990 р. Це було спричинено конфліктом інтересів політичної еліти центру Молдови та місцевих політичних еліт, що виник внаслідок перебудови СРСР та МРСР зокрема.

22 грудня 1990 р. президент СРСР Михайло Горбачов підписав указ «Про заходи щодо нормалізації обстановки в РСР Молдова», в 4-му пункті якого ухвалювалося «рахувати такими, що не мають юридичної сили… рішення II з'їзду депутатів Рад різних рівнів з деяких населених пунктів Придністров'я від 2 вересня 1990 року про проголошення… Молдавської Придністровської Радянської Соціалістичної Республіки».[6]

25 серпня 1991 р. т.з. Верховна Рада ПМРСР прийняла «Декларацію про незалежність ПМРСР» (Молдова проголосила незалежність двома днями пізніше).

27 серпня 1991 р. парламент Молдавської РСР прийняв закон № 691 «Про декларацію про незалежність», який оголошував що не має юридичної сили закон 2 серпня 1940 р. «Про утворення союзної Молдавської РСР», відповідно до якого МАРСР стала частиною Молдавської РСР, підкреслюючи, що "не запитавши населення Бессарабії, півночі Буковини та області Херца, насильно захоплених 28 червня 1940 року, а також населення Молдавської АРСР (Задністря), утвореної 12 жовтня 1924 року, Верховна Рада СРСР, у порушення своїх конституційних повноважень, прийняла 2 серпня 1940 року закон «Про утворення союзної Молдавської РСР».[7]

5 листопада 1991 р., у зв'язку з розпадом СРСР, ПМРСР перейменована в Придністровську Молдавську Республіку (ПМР). У молдовській версії назва звучить як «Дністровська Молдавська Республіка».

1992 року економічний інтерес придністровської еліти у продовженні співпраці з Росією та Україною, на відміну від прагнення молдовської влади до поглиблення співпраці з Румунією, ідеологічно підкріплений мовним протистоянням став наріжним каменем конфлікту, який у першій половині 1992 року вилився у збройне протистояння. На користь ПМР зіграла наявність на її території добре оснащеної 14-ї російської армії. Зрештою 21 липня 1992 року між Молдовою та Росією було підписано Угоду про принципи врегулювання конфлікту в Придністров'ї.

У грудні 2011-го внаслідок чергових (п'ятих) президентських виборів відбулася зміна президента республіки. Відтак 30 грудня 2011 року Ігор Смирнов, що обіймав цю посаду з 13 грудня 1991 року, передав повноваження новообраному Євгену Шевчуку.

У грудні 2013 р. Верховна рада Придністров'я в першому читанні прийняла законопроект про застосування на території невизнаної республіки Російського федерального законодавства. В березні 2014-го Верховна рада Придністров'я попросила Держдуму Росії розробити закон, який дозволив би прийняти невизнану республіку до складу Росії.

Населення[ред.ред. код]

Відомі українці[ред.ред. код]

Nuvola apps kview.svg Зовнішні зображення
Searchtool.svg Гетьманщина за Івана Мазепи.
Searchtool.svg Президент ПМР Ігор Смирнов відкриває пам’ятник Іванові Котляревському.
« Взагалі це територія України, якщо говорити відверто… На початку важких 90–х років, коли руйнувалася велика держава, ми зібралися з однодумцями на заводі імені Кірова, у підвалі, фактично були під прицілом, але не піддалися. І ухвалили рішення звернутися до України з проханням повернутися в її лоно… Хай українська громада створить порядок, проведе референдум і все. І якщо вирішить народ бути з Україною, значить так тому і бути. Бо саме суспільство створює державу. В якому це вигляді може бути? Це вже інше питання[14].  »

Примітки[ред.ред. код]

  1. Подністря // Словарь української мови : в 4 т. / за ред. Бориса Грінченка — К.: Кіевская старина, 1907-1909
  2. Timeline: Moldova BBC Country Profile: Moldova
  3. Chechnya: Tombstone of Russian Power, Anatol Lieven, Yale University Press, 1999, ISBN 0-300-07881-1, pp 246
  4. Can Liberal Pluralism Be Exported?, Will Kymlicka, Magdalena Opalski, Oxford University Press, 2001, ISBN 0-19-924063-9, pp 208
  5. The painful past retold Social memory in Azerbaijan and Gagauzia, Hülya Demirdirek, Postkommunismens Antropologi, University of Copenhagen, 12-14 April 1996.
  6. Указ Президента СССР от 22.12.1990 № уп-1215 «О мерах по нормализации обстановки в ССР Молдова»
  7. ЗАКОН РЕСПУБЛИКИ МОЛДОВА О Декларации о независимости Республики Молдова Nr.691-XII от 27.08.91
  8. Дмитро Яворницький. Історія запорозьких козаків. Т. II, 1990, с. 262—263.
  9. Omeljan Pritsak. The First Constitution of Ukraine (5 April 1710)//Harvard Ukrainian Studies. — Vol. 22: Cultures and Nations of Central and Eastern Europe (1998). — Published by Harvard Ukrainian Research Institute. — PP. 471—496
  10. Приднестровский Республиканский Банк. www.cbpmr.net. Процитовано 2015-12-24. 
  11. Чим живуть українці Придністров’я?. Чим живуть українці Придністров’я?. Процитовано 2015-12-06. 
  12. БЕНДЕРЫ 1408-2008. Памятник И. С. Мазепе. bendery.su. Процитовано 2015-12-06. 
  13. В Приднестровье открыли памятник украинскому писателю и офицеру русской армии Ивану Котляревскому - 25 Декабря 2010 - Любимый Измаил. izmail-forever.my1.ru. Процитовано 2015-12-06. 
  14. Україна Молода :.: Видання | Ігор Смирнов: Світ обов'язково нас визнає!. www.umoloda.kiev.ua. Процитовано 2015-12-06. 
Україна Це незавершена стаття з географії України.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.
Молдова Це незавершена стаття з географії Молдови.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.