Філіпчук Ігор Ярославович
| Ігор Ярославович Філіпчук | |||
|---|---|---|---|
 Солдат | |||
 | |||
| Загальна інформація | |||
| Народження |
11 жовтня 1982 Пожарки | ||
| Смерть |
14 серпня 2014 (31 рік) Хрящувате | ||
| Поховання | Луцьке головне міське кладовище (Гаразджа)d | ||
| Псевдо | Сороковий | ||
| Військова служба | |||
| Роки служби | 2014 | ||
| Приналежність |
 Україна | ||
| Вид ЗС |
 Сухопутні війська | ||
| Рід військ | Територіальна оборона | ||
| Формування | |||
| Війни / битви | |||
| Нагороди та відзнаки | |||
| |||
І́гор Яросла́вович Філіпчу́к (11 жовтня 1982 — 14 серпня 2014) — солдат батальйону «Айдар», псевдо «Сороковий». Герой України (посмертно).
Бойовий шлях
Проживав з батьками в м. Луцьку. В складі групи швидкого реагування Самооборони Майдану Волині Ігор охороняв громадський порядок в області, їздив на українсько-білоруський кордон.
З початком бойових дій записався до батальйону «Айдар».
14 серпня 2014 року, о 06:00 ранку, на український підрозділ під Хрящуватим в атаку пішли проросійські сили у складі 2 танків і піхоти, за словами Ореста Каракевича — російського спецназу[1]. Орест з побратимом «Старшиною» зупинив піхоту вогнем підствольних гранатометів, боєць Микола Борода («Пiтбуль») кулеметним вогнем відсік решту піхоти, через що ворожi танкісти розгубились[1]. Ігор Філіпчук підбив один з танків — для цього він тричі виходив з укриття та здійснював постріл із РПГ, за третім разом вже пошкоджений танк здійснив постріл у відповідь, через який Ігор загинув. При виконанні бойового завдання загинули Олександр Колотвін, Дмитро Дібрівний, Іван Качур, Пилип Слободенюк, Руслан Кушов, Ігор Філіпчук, Володимир Юричко, працівник «Айдару» Володимир Зюзь.
Похований у с. Гаразджа Луцький район Волинська область.
Нагороди
- Звання Герой України з удостоєнням ордена «Золота Зірка» (3 грудня 2020, посмертно) — за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане служіння Українському народові[2]
- Орден «За мужність» III ст. (27 червня 2015, посмертно) — за особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі'[3]
- Нагрудний знак «За оборону Луганського аеропорту» (посмертно)
Вшанування
В м. Луцьку по вулиці Берестова на фасаді будинку, де проживав Ігор Філіпчук, відкрито меморіальну дошку на його честь.
Примітки
- ↑ а б Айдар - батальйон Героїв. Одинадцять днів важкого бою. Фото. Гал-інфо. Процитовано 15 серпня 2017.
- ↑ Указ Президента України від 3 грудня 2020 року № 536/2020 «Про присвоєння І.Філіпчуку звання Герой України»
- ↑ Указ Президента України від 27 червня 2015 року № 365/2015 «Про відзначення державними нагородами України»
Джерела
| Попередник: | Герой України — кавалер ордена «Золота Зірка» № 206 3 грудня 2020 |
Наступник: |
| Атрашкевич Едуард Юрійович | Гапоненко Володимир Іванович |
Шаблон:Герої України Шаблон:Особистості російсько-української війни (2014-дотепер)
|
Це незавершена стаття про військового чи військову Збройних сил України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
- Солдати (Україна)
- Народились 11 жовтня
- Народились 1982
- Померли 14 серпня
- Померли 2014
- Поховані на Луцькому головному міському кладовищі (Гаразджа)
- Військовики 24-го окремого штурмового батальйону «Айдар»
- Герої України — кавалери ордена «Золота Зірка»
- Кавалери ордена «За мужність» III ступеня
- Українські воїни, загиблі у російсько-українській війні (з 2014)
- Уродженці Рожищенського району
- Померли в Сорокинському районі
- Поховані в Луцькому районі