Ящуржинський Хрисанф Петрович

Ящуржинський Хрисанф Петрович
Народився	19 березня 1852(1852-03-19) Молодецьке, Маньківський район, Україна
Помер	1923
Країна	Російська імперія
Діяльність	археолог, вчитель, фольклорист
Alma mater	Історико-філологічний факультет Київського університету Варшавський університет
Галузь	археологія, етнографія, педагогіка

Ящуржи́нський Хриса́нф Петро́вич (1852, с. Молодецьке — 1923) — український археолог, етнограф, педагог.

Життєпис

Хрисанф Ящуржинський народився 31 (19 березня) 1852 року в с. Молодецьке Уманського повіту, у родині священика Петра Григоровича Ящуржинського.

Навчався в Київському і Варшавському університетах на слов'яно-російському відділенні історико-філологічного факультету.

Педагогічну діяльність розпочав у Криму, де викладав спочатку в Керченському-Кушниківському жіночому інституті, пізніше — у сімферопольській чоловічій гімназії та Сімферопольській жіночій гімназії. Згодом переїхав до Одеси, де почав викладати в Одеському інституті імені імператора Миколи I та жіночій гімназії.

Був членом наукових товариств:

• Таврійської ученої архівної комісії,
• Одеського товариства історії і старожитностей,
• Київського товариства охорони пам'ятників старовини та мистецтва.

Після виходу на пенсію, залишив Одесу і в 1911 році повернувся до рідного села. Хрисанф Петрович Ящуржинський, за даними письменника-краєзнавця з Одеси Григорія Зленка, помер восени 1923 року. Він не був одружений та не мав дітей.

Наукова діяльність

Викладацьку діяльність Хрисанф Ящуржинський поєднував з науковою. Він писав статті, реферати, збирав фольклорний матеріал, співпрацював з часописом «Кіевская старина».

На пенсії продовжив фольклорно-етнографічні дослідження в с. Молодецьке, написав історичний нарис про м. Умань (вийшов з друку в 1913 році).

Праці

• «Социально-политическое учение Гуса» («Варшавские университетские известия», 1878 та окремо);
• «Лирические малорусские песни, преимущественно свадебные, сравнительно с великорусскими» («Русский филологический вестник», 1880 та окремо);
• ряд етнографічних статей у журналі «Кіевская старина» (з 1888) і багато археологічних нотаток у «Звістках Таврійської Ученої Архівної Комісії» (рос. Известия Таврической учёной архивной комиссии);
• «Остатки язычества в погребальных обрядах Малороссии» («Этнографическое обозрение», 1898).

Джерела

• Родина Ящуржинських у громадсько-політичному житті України XIX ст. // Наукові записки Вінницького державного педагогічного університету імені Михайла Коцюбинського. Серія: Історія — 2008 Вип. 13
• Ящуржинский, Хрисанф Петрович // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона : в 86 т. (82 т. и 4 доп. т.). — СПб., 1890—1907. (рос. дореф.)
• Ящуржинський Хризант // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Накладом Адміністратури УАПЦ в Аргентині. — Буенос-Айрес, 1967. — Т. 8, кн. XVI : Літери Уш — Я. — С. 2134. — 1000 екз.