Licensed to Ill наскрізь просякнутий гумором і провокацією, можна сказати, що це тотальна пародія на різні жанри шоу-бізнесу. Альбом містить багато семплів або аналогій з іншими відомими піснями (в стилі хард-рок і хеві-метал). Так, наприклад, альбом починається з пісні «Rhymin' і Stealin'», семпл для гітари якої взято з пісні «Sweet Leaf» гурту Black Sabbath, а семпл барабанів з пісні «When the Levee Breaks» Led Zeppelin.
Гітарні партії в піснях «No Sleep Till Brooklyn» виконав Керрі Кінг з гурту Slayer, який в той же час записувала на тій же студії свій альбом Reign in Blood і в якої був той же продюсер, що і у Beastie Boys. Кліп, який вийшов на пісню «No Sleep Till Brooklyn», був пародією на глем-метал, крім того, сама назва не випадково перегукується з альбомом No Sleep 'til Hammersmith гурту Motorhead[7].
Дебютний альбом Beastie Boys послужив уроком правильного використання розвороту — кидається в очі лицьова сторона і кульмінація на звороті. Зіткнення ідеально відповідало музиці гурту — кричущої суміші репу, хеві-металу і панку. Гурт віддає належне художнику Ворлду Б. Омесу за саму ледь помітну деталь на обкладинці: букви, що позначають номер моделі літака насправді в дзеркальному відображенні читаються «з'їж мене». В 2011 році обкладинка платівки зайняла 22-е місце в списку найкращих обкладинок альбомів усіх часів на думку читачів інтернет видання Music Radar[8].
Licensed to Ill є першим реп-альбомом в історії, який очолив рейтинг Billboard 200, провівши на першому рядку 5 тижнів[9]. Він став найбільш продаваним в США реп-альбом 80-х (його загальний наклад — понад 9 мільйонів копій), і найшвидше продаваний дебют лейблів Def Jam/Columbia.
Альбом до цих пір залишається єдиним альбомом «білого» хіп-хоп гурту, які отримали найвищий бал у рецензії журналу The Source, який у 1998 році включив його в сотню найкращих реп-альбомів усіх часів. Журнал Vibe згадав диск в числі «100 найважливіших альбомів XX століття». Журнал Q в 2006 році поставив альбом на 16 місце серед 40 найкращих альбомів 80-х рр.[10]. Крім того, альбом потрапляв у безліч списків «найкращих альбомів» і навіть порівнювався за своїм значенням з легендарним альбомом Never Mind the Bollocks гурту Sex Pistols.
[3]
