Світлячка гірська
| Світлячка гірська | |
|---|---|
| |
| Біологічна класифікація | |
| Царство: | Рослини (Plantae) |
| Клада: | Судинні рослини (Tracheophyta) |
| Клада: | Покритонасінні (Angiosperms) |
| Клада: | Евдикоти (Eudicots) |
| Клада: | Айстериди (Asterids) |
| Порядок: | Айстроцвіті (Asterales) |
| Родина: | Айстрові (Asteraceae) |
| Рід: | Світлячка (Adenostyles) |
| Вид: | A. alliariae
|
| Біноміальна назва | |
| Adenostyles alliariae (Gouan) Kern., 1871
| |
Світлячка гірська[1], аденостилес сіролистий[2] (Adenostyles alliariae) — вид рослин із родини айстрових (Asteraceae).
Назва роду має еллінське походження і стосується залоз, що вкривають стилус квітки (adeno = залози; styles = стилус). Видовий епітет стосується схожості листя з листям деяких видів роду Alliaria.
Це багаторічна трав'яниста рослина 50–150(200) см заввишки. Стебла прямовисні, жолобчасті, більш-менш борошнисті, міцні; гілки є тільки в суцвітті. Листки трикутні чи серцеподібно-ниркоподібні, на краю нерівно-гостро-зубчасті; нижні — великі й на довгих ніжках, верхні — дрібніші й майже сидячі, всі — знизу сірувато-повстяні. Кошики 3–8-квіткові, дрібні, 3–6 мм завдовжки, в зонтикоподібному суцвітті. Обгортка дзвонова, листочки на її верхівці фіолетово-пурпурні. Всі квітки в кошику трубчасті, двостатеві. Віночок рожево-червоний, глибоко-5-зубчастий. Сім'янки довгасті, 10-реберні, 3–5 мм, поверхня поздовжньо смугаста, гладка, тьмяна, коричнева; чубчик з 2–3 рядів білих тонких волосків, довший від сім'янки, 5–8 мм. Період цвітіння: червень — серпень. 2n=38[2][3][4][5].
Вид зростає у Європі (пн.-сх. Іспанія (Піренеї), Андорра, Франція, Італія (вкл. Сицилію), Німеччина, Швейцарія, Австрія, Хорватія, Словенія, Сербія, Боснія та Герцеговина, Албанія, Македонія, Греція, Болгарія, Чехія, Словаччина, Польща, Румунія, Україна) й Туреччині[6][7].
В Україні вид росте по гірських лісах і чагарниках, у лісовому й субальпійському поясах — у лісах Карпат, звичайний[2].
Ці рослини в основному використовуються в альпінаріях. Вирощування не є надто складним. Розмножуються як насінням, так і діленням.
- ↑ Adenostyles alliariae // Словник українських наукових і народних назв судинних рослин / Ю. Кобів. — Київ : Наукова думка, 2004. — 800 с. — (Словники України). — ISBN 966-00-0355-2.
- ↑ а б в Доброчаева Д. Н., Котов М. И., Прокудин Ю. Н., и др. Определитель высших растений Украины. — К. : Наук. думка, 1987. — С. 320.
- ↑ Adenostyles alliariae. Das nationale Daten- und Informationszentrum der Schweizer Flora. Процитовано 25.03.2022. (нім.)
- ↑ Ladislav Hoskovec (2014). Adenostyles alliariae. Процитовано 25.03.2022. (англ.)
- ↑ Bojnanský, V.; Fargašová, A. Atlas of Seeds and Fruits of Central and East-European Flora. — Springer Science & Business Media, 2007. — С. 705. (англ.)
- ↑ Adenostyles alliariae. Plants of the World Online. Kew Science. Процитовано 25.03.2022. (англ.)
- ↑ Adenostyles alliariae. Catalogue of Life. Процитовано 25.03.2022. (англ.)
|
Це незавершена стаття про айстрові. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |