Aloe angelica

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Aloe angelica
Біологічна класифікація редагувати
Царство: Рослини (Plantae)
Клада: Судинні рослини (Tracheophyta)
Клада: Покритонасінні (Angiosperms)
Клада: Однодольні (Monocotyledon)
Порядок: Холодкоцвіті (Asparagales)
Родина: Асфоделові (Asphodelaceae)
Підродина: Asphodeloideae
Рід: Алое (Aloe)
Вид:
A. angelica
Біноміальна назва
Aloe angelica

Aloe angelica (укр. Алое анджеліка, Алое Анджеліки)[1]  — сукулентна рослина роду алое.

Етимологія[ред. | ред. код]

Видова назва походить від імені Анджеліки Воллес, чий чоловік був колишнім головним інженером Південно-Африканських залізниць, та який привернув увагу до цієї рослини Пол-Еванса.[2]

Морфологічна характеристика[ред. | ред. код]

Схоже на Aloe thrakii і Aloe alooides. Соковиті розетки у верхній частині одиночного (зрідка розгалуженого) голого стебла, до 12 футів (3,6 м). Гладке зелене листя 80x12 см озброєне дрібними гострими зубчиками завдовжки 3 мм, 10 мм один від одного. Розгалужене суцвіття 100 см містить багато коротких трубчастих квіток, червоних в період бутонізації, які з часом стають золотистого або жовто-помаранчевого кольору. Циліндричні до голівчатих кисті 10 см. Цвіте зазвичай в червні. Розмножується насінням або відростками.

Місця зростання[ред. | ред. код]

Зростає в Південно-Африканській Республіці (гори Саутпансберг (англ. Soutpansberg) і Блауберг (англ. Blouberg) у провінції Лімпопо) на висоті 500 — 1 700 м над рівнем моря.

Умови зростання[ред. | ред. код]

Мінімальна температура — + 10 °C. Надає перевагу сонячним місцям або легкій тіні. Посухостійка рослина.

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Українська назва є транскрибуванням та/або перекладом латинської назви авторами статті і в авторитетних україномовних джерелах не знайдена.
  2. [Estrela Figueiredo and Gideon F. Smith. What's in a name: epithets in Aloe L. (Asphodelaceae) and what to call the next new species (англ.). Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 3 травня 2022. Estrela Figueiredo and Gideon F. Smith. What's in a name: epithets in Aloe L. (Asphodelaceae) and what to call the next new species (англ.)]

Посилання[ред. | ред. код]

  • Flowering Plants of South Africa 14: 554. 1934.
  • Gibbs Russell, G. E., W. G. Welman, E. Reitief, K. L. Immelman, G. Germishuizen, B. J. Pienaar, M. v. Wyk & A. Nicholas. 1987. List of species of southern African plants. Mem. Bot. Surv. S. Africa 2(1-2): 1-152(pt. 1), 1-270(pt. 2).
  • Carter, S., Lavranos, J. J., Newton, L. E. & Walker, C. C. (2011). Aloes. The definitive guide: 1-720. Kew Publishing, Royal Botanic Gardens, Kew. (англ.)
  • Germishuizen, G. & Meyer, N.L. (eds.) (2003). Plants of Southern Africa: an annotated checklist. Strelitzia 14.: I—VI, 1-1231. National Botanical Institute, Pretoria.
  • Govaerts, R. (1995). World Checklist of Seed Plants 1 (1, 2): 1-483, 1-529. MIM, Deurne.

Джерела[ред. | ред. код]