Crossrail

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Crossrail
Логотип
Зображення
Країна Flag of the United Kingdom.svg Велика Британія
Адміністративна одиниця Великий Лондон
Власник Transport for London
Обмеження швидкості 39 метр на секунду
Вартість 19 000 000 000 £[1]
Оператор Rail for London Infrastructured
Головний будівельний підрядник Crossrail Limitedd
Ширина колії європейська колія (1435 мм)
Маршрутна карта Template:Crossrail RDTd
Кількість послідовників 44 278
Категорія мап на Вікісховищі d
Офіційний сайт(англ.)

Crossrail — залізнична лінія у Лондоні, Велика Британія, завдовжки 118 км, на кінець 2017 року в стадії будівництва. Перетинає Лондон та домашні графства Беркшир, Бакінгемшир та Ессекс. Має виделковий рух від Центрального ядра: на заході до Редінг або станцій аеропорту Хітроу, а на сході до Аббі-вуд або Шенфілд.

У травні 2015 року ділянку однієї із східних гілок, між Ліверпуль-стріт та Шенфілд в Ессексі було передано TfL Rail; також цю послугу надавала Хітроу-Коннект травень 2018 — літо 2019 та лінію Паддінгтон — Редінг у грудні 2019 року.

Бренд TfL Rail був припинений, коли в травні 2022 року відкрито основну дистанцію — Elizabeth line.

«Elizabeth line» є під орудою MTR Corporation (Crossrail) Ltd як концесія London Rail Transport for London (TfL), подібно до London Overground.

Проєкт було затверджено в 2007 році, будівництво та підключення до існуючих ліній, які стануть частиною маршруту розпочато в 2009 році у центральному секторі[2] Це найбільший в Європі проєкт будівництва інфраструктури.[3][4][5] Його головна особливість — це 21 км нових подвійних тунелів під центром Лондона.

Маршрут[ред. | ред. код]

Elizabeth line roundel
Crossrail має називатись лінія Елізабет з грудня 2018.
Паддінгтон — провідна пересадна станція з Crossrail на лінії Лондонського метро та Great Western Main Line
Тунелі Crossrail під час спорудження
Потяги Class 345 на лінії Елізабет

Центральна секція Crossrail прямує новими подвійними тунелями напрямку схід-захід під центром Лондона, має розгалуження на дві лінії на обох кінцях. Тунельні секції мають довжину приблизно 22 км.

На сході лінія має розгалуження біля Вайтчепел, з однією лінією, що прямує над існуючою Great Eastern Main Line через Стратфорд до Шенфілда, а інша лінія, що прямує через Канері-Ворф, і виходить з тунелю на Кустом-Хаус далі лінією North London Line, під Темзою до Аббі-вуд.

На заході Crossrail має з'єднання з Great Western Main Line у Паддінгтоні та прямує до Гайес-енд-Гарлінгтон, де має розгалуження. Одна лінія прямує до Хітроу-Центральне (для терміналів 2 і 3), Хітроу-Термінал 4 та Хітроу-Термінал 5[6], а інша прямує існуючим головним ходом до Редінга[7][8]

Інфраструктура[ред. | ред. код]

Тунелі[ред. | ред. код]

Існує п'ять тунельних секцій, кожна із внутрішнім діаметром 6,2 м (у порівнянні з 3,81 м для лінії глибокого закладення Вікторії), загальна довжина — 21 км: 6,4 км тунель від Ройял-Оук до Фаррингдона; 8.3 км тунель від Ліммо-Пенінсіла в Каннінг-таун до Фаррингдона; 2,7 км тунель від Пудінг-Мейл-Лейн біля Стратфорда до Степні-Грін; 2,6 км тунель від Пламстед до Норт-Вулвіча (тунельна секція Темзи); і 0,9 км тунель від Ліммо-Пенінсіла до порталу Вікторія-Док.

Кожна має склад з двох тунелів, пройдених одночасно, двома тунелепрохідницькими машинами. Кошторисна вартість будівництва тунелів —1,5 млрд фунтів стерлінгів[9] . Тунелі з широким діаметром дозволяють використовувати новий рухомий склад класу 345, який більше, ніж традиційні метропотяги.

Станції[ред. | ред. код]

Побудовано 10 нових станцій. Початково потяги мають довжину 200 метрів, платформи на нових станціях в центральному ядрі побудовані для прийому 240-метрових потягів у разі можливого подальшого подовження. На існуючих станціях платформи також подовжено[10]

Проте на сході лінії, станції Меріленд та Манор-парк не мають подовження платформи, через технічні причини, тому потяги відкривають двері лише ті що мають вихід на платформу.

Рухомий склад[ред. | ред. код]

Докладніше: British Rail Class 345

Crossrail має 65 нових потягів класу 345.[11] Кожен потяг має 200 метрів завдовжки та пасажиромісткість до 1500 осіб.[11]. Потяги мають розвивати швидкість до 140 км/год на певних ділянках маршруту[12]

CrossrailLine1Map.svg

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. https://www.bbc.com/news/uk-england-london-61563692
  2. Thomas, Nathalie (26 серпня 2013). Going underground on Crossrail: A 40-year project is taking shape. The Telegraph. Архів оригіналу за 1 жовтня 2013. Процитовано 31 грудня 2017. 
  3. Crossrail's giant tunnelling machines unveiled. BBC News. 2 січня 2012. Архів оригіналу за 30 липня 2012. Процитовано 31 грудня 2017. 
  4. Digging deep: Europe's biggest infrastructure project. Allianz Global Corporate & Specialty. 4 July 2013. Архів оригіналу за 19 жовтня 2013. Процитовано 19 жовтня 2013. 
  5. Europe's Largest Construction Project. Crossrail Ltd. Архів оригіналу за 19 жовтня 2013. Процитовано 19 жовтня 2013. 
  6. Heathrow Media Centre (4 липня 2017). New agreement to boost Heathrow rail services. Архів оригіналу за 14 серпня 2017. Процитовано 25 серпня 2017. 
  7. London Crossrail plans extended to Reading. BBC News. 27 березня 2014. Архів оригіналу за 29 березня 2014. Процитовано 27 березня 2014. 
  8. Crossrail extended to Reading. Department for Transport. Архів оригіналу за 15 квітня 2014. Процитовано 27 березня 2014. 
  9. Crossrail awards remaining tunnelling contracts as Crossrail's momentum becomes unstoppable (пресреліз). Crossrail. 7 квітня 2011. Архів оригіналу за 29 квітня 2011. Процитовано 4 січня 2018.  Проігноровано невідомий параметр |df= (довідка) [Архівовано 29 квітня 2011 у Wayback Machine.]
  10. Hyde, John (16 March 2011). «Crossrail 'mock-ups' for stations that will last 100 years» [Архівовано 6 жовтня 2011 у Wayback Machine.]. Docklands 24.
  11. а б Crossrail rolling stock and depot contract to be awarded to Bombardier (пресреліз). Department for Transport. 6 лютого 2014. Архів оригіналу за 8 серпня 2014. Процитовано 6 лютого 2014. 
  12. Crossrail trains take shape. Crossrail. Crossrail. Архів оригіналу за 20 вересня 2020. Процитовано 14 листопада 2015.