Пінон мікронезійський
| Пінон мікронезійський | ||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 | ||||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||
| ||||||||||||||||
| Ducula oceanica (Desmarest, 1826) | ||||||||||||||||
Підвиди
| ||||||||||||||||
|
(Див. текст) | ||||||||||||||||
| Синоніми | ||||||||||||||||
| Columba oceanica | ||||||||||||||||
Посилання
| ||||||||||||||||
|
Пі́нон мікронезійський[2] (Ducula oceanica) — вид голубоподібних птахів родини голубових (Columbidae). Мешкають на островах Мікронезії.
Довжина птаха становить 36 см, вага 360-406 г. Довжина хвоста становить 14,2-14,5 см, довжина дзьоба 22-24 мм. Виду не притаманний статевий диморфізм. Восковиця помітно збільшена, чорна, пера біля основи дзьоба білуваті. Лоб, обличчя, тім'я і потилиця попелясто-сірі, верхня частина тіла темно-зелена, верхні покривні пера крил темно-сірі. Махові пера чорнуваті з зеленуватим відблиском. Надхвістя і верхі покривні пера хвоста темно-зелені, стернові пера чорнуваті. Підборіддя білувате, скроні, горло і груди світло-сірі. Живіт, стегна і гузка темно-бордові. Очі червонувато-карі, дзьоб темно-сірий, лапи яскраво-червоні[3].
Виділяють п'ять підвидів:[4]
- D. o. monacha (Momiyama, 1922) — Палау і острови Яп (західні Каролінські острови);
- D. o. teraokai (Momiyama, 1922) — острови Чуук (центральні Каролінські острови);
- D. o. townsendi (Wetmore, 1919) — острови Понпеї (східні Каролінські острови);
- D. o. oceanica (Desmarest, 1826) — острів Косрае (східні Каролінські острови);
- D. o. ratakensis (Taka-Tsukasa & Yamashina, 1932) — Маршаллові Острови, острови Гілберта.
Мікронезійські пінони мешкають у Палау, Федеративних Штатах Мікронезії, на Маршаллових островах і Науру, у Кірибаті[5][6]. Вони живуть у вологих рівнинних і гірських тропічних лісах, в мангрових лісах, в садах і на плантаціях. Зустрічаються поодинці. Живляться плодами. Розмножуються протягом всього року.
МСОП класифікує цей вид як вразливий. За оцінками дослідників, популяція мікронезійських пінонів становить приблизно 8000 птахів. Їм загрожує знищення природного середовища, полювання і зміни клімату. На деяких островах мікронезійські пінони вимерли.
- ↑ BirdLife International (2016). Ducula oceanica.
- ↑ Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
- ↑ Gibbs, David; Barnes, Eustace; Cox, John (2010). Pigeons and Doves: A Guide to the Pigeons and Doves of the World. A&C Black. с. 540—541. ISBN 9781408135563.
- ↑ Gill, Frank; Donsker, David, ред. (2022). Pigeons. IOC World Bird List Version 12.1. International Ornithologists' Union. Процитовано 10 травня 2022.
- ↑ VanderWerf, Eric A. (2007). 2005 Bird Surveys in the Republic of Palau: Final Report (PDF) (Звіт). с. 45. Архів оригіналу (PDF) за 22 березня 2016.
- ↑ Buden, Donald W. (2008). The Birds of Nauru (PDF). Notornis. Ornithological Society of New Zealand. 55 (1): 8—19. Архів оригіналу (PDF) за 6 січня 2017. Процитовано 10 травня 2022.
- Gerhard Rösler: Die Wildtauben der Erde – Freileben, Haltung und Zucht. Verlag M. & H. Schaper, Alfeld-Hannover 1996
- David Gibbs, Eustace Barnes, John Cox: Pigeons and Doves – A Guide to the Pigeons and Doves of the World. Pica Press, Sussex 2001
|
Це незавершена стаття з орнітології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |