Науру

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Республіка Науру
наур. Ripublik Naoero
англ. Republic of Nauru

Прапор Герб
Девіз: God’s Will First
(Божа воля - перш за все)

Гімн: Nauru Bwiema
(Пісня Науру)
Розташування Науру
Столиця Ярен (de facto)1
Найбільше місто Денігомоду
Офіційні мови Науруанська, Англійська
Державний устрій Парламентська Республіка
 - Президент Маркус Стівен
Незалежність від Великобританії та Австралії 
 - Проголошена 31 січня 1968 
Площа
 - Загалом 21 км² (228-та)
Населення
 - оцінка 2009 р. 14,019 (224-те)
 - перепис 2006 р. 9,275
 - Густота 667,6/км² (14-те)
ВВП (ПКС) 2009 р., оцінка
 - Повний 60 млн дол. (192-га)
 - На душу населення $5,000 (191-ша)
Валюта Австралійський долар (AUD)
Часовий пояс  (UTC+12)
Домен інтернету .nr
Телефонний код +674
1 Немає офіційної столиці.

Респу́бліка Нау́ру (англ. Republic of Nauru, науруанська Ripublik Naoero) — карликова держава на однойменному кораловому острові в західній частині Тихого океану площею 21,3 км² і населенням 10 261 осіб станом на 2015 рік. Незалежність держави була проголошена в 1968 році.

Острів Науру знаходиться на відстані 42 км на південь від екватору. Найближчий острів Банаба знаходиться на відстані 288 км на схід і відноситься до республіки Кірибаті. Науру є найменшою незалежною республікою на Землі, поступаючись тільки Монако і Ватикану, найменшою острівною державою, найменшою державою за межами Європи та однією з двох республік у світ поряд з Швейцарією без офіційної столиці (неофіційна столиця країни - місто Ярен, де знаходиться парламент і аеропорт країни).

Заселене корінними народами Мікронезії і Полінезії, Науру в кінці 19 століття як колоніальний протекторат було приєднано до Німецької Імперії. Після Першої світової війни Науру отримав статус мандатної території Ліги Націй під спільним управлінням Австралії, Нової Зеландії та Сполученого Королівства. Під час Другої світової війни, Науру було окуповане японськими військами і звільнене тільки 13 вересня 1945 вже після капітуляції Японії. В 1947 році Науру став підопічною територією ООН, зберігши свій довоєнний статус. Протягом 1940-50 років оформився рух за незалежність країни, а острів отримав власні органи самоврядування. Незалежність Науру була проголошена 31 січня 1968 року.

Держава входить в Співдружність Націй. 14 вересня 1999 року Республіка Науру була прийнята в ООН. Крім того держава - член Південно-тихоокеанської комісії. В квітні 2016 року Науру став 189 членом Міжнародного валютного фонду.

Назва[ред.ред. код]

Походження слова «Науру» точно невідоме. Як і зараз, науруанці у далекому минулому називали острів «Naoero». Німецький професор Паул Хамбрух, що відвідав острів в 19091910 роках, давав наступне пояснення етимології цього слова: згідно з його думкою, «Naoero» є скороченням фрази «а-nuau-а-а-ororo» (у сучасному написанні «A nuaw ea arourõ»), яке перекладається з науруанської мови як «я йду на морський берег». Проте німецький католицький місіонер Алоїс Кайзер, що прожив на острові Науру понад 30 років і посилено вивчав науруанську мову, не визнавав це тлумачення, оскільки на місцевій мові після слова «морський берег», що уживається з дієсловом рух, має бути вказівне слово «rodu», яке перекладається як «вниз». Самі науруанці під словом «морський берег» розуміють найглибше, низовинне місце острова. Воно використовується як по відношенню до суші, так і до моря. Сам факт того, що Хамбрух не враховує слова «rodu» в поясненні етимології слова «Naoero», дозволяє говорити про безпідставність його припущень.

В острова є і інші назви: англійські колоністи до 1888 року називали Науру «Приємним» островом (англ. Pleasant Island). Німці називали його «Nawodo» або «Onawero». Пізніше написання слова «Nauru» було змінене на «Naoero», щоб європейці правильно виголошували назву країни.

Фізико-географічна характеристика[ред.ред. код]

Загальна географія[ред.ред. код]

Карта Науру

Острів Науру розташований в західній частині Тихого океану на відстані приблизно 42 км від екватору. Найближчий острів Банаба розташований на відстані 288 км на схід від Науру і належить Республіці Кірибаті. Площа виключної економічної прибережної зони - 308 480 км², з яких 570 км² доводяться на територіальні води.[1][2]

Острів Науру - піднятий кораловий атол, приурочений до вершини вулканічного конусу. Острів має овальну форму, зі сходу узбережжя увігнуто - там розташовується затока Анібар. Площа острова - 21,3 км², довжина - 6 км, ширина - 4 км. Довжина берегової лінії - близько 18 км. Найвища точка - 65 метрів - розташована на кордоні округів Айво і Буада. Приблизно на відстані 1 км від берега глибина океану досягає більш ніж 1000 м. Пов'язано це з тим, що в цьому місці розташований крутий обрив, що досягає океанічного дна.[3][4][5]

Поверхня острова являє собою вузьку прибережну рівнину шириною в 100-300 метрів, навколишнє вапнякове плато, висота якого в центральній частині Науру досягає 30 метрів. Плато раніше було покрито потужною товщею фосфоритів, що сформувався, імовірно, з екскрементів морських птахів. Острів облямований вузьким кораловим рифом (ширина близько 120-300 метрів), який оголюється під час морського відпливу і усіяного рифовими піками [2]. В рифі прориті 16 каналів, що дозволяють невеликим човнам підходити безпосередньо до берега острова.[6]

Геологія[ред.ред. код]

Фізична карта Науру
Передбачувані стадії геологічної історії острова Науру

У внутрішньому районі острова знаходяться величезні вапнякові зубці і піраміди, що залишилися після фосфоритних розробок. Висота цих споруд в окремих місцях перевищує 10 метрів, а сам кар'єр є величезним лабіринтом з безліччю улоговин і западин. Вузькоколійна залізниця була побудована спеціально для полегшення доставки вироблених фосфоритів в порт острова. В районі вапнякових брил практично відсутній ґрунтовий покрив, тому вся дощова вода не затримується на поверхні, а просочується крізь гірську породу.

Географи, геоморфологи і геологи ретельно вивчали рельєф, ґрунт і геологічну структуру острова і з отриманих даних докладно відновили геологічну історію Науру. Атол Науру існує з дуже давніх часів. До тепер зберігся риф з коралів третинного періоду. Згідно геологічними дослідженнями, в палеогені поверхня дна сучасної лагуни острова перебувала на 60 метрів нижче сучасного рівня Світового океану (тобто практично весь острів був затоплений водою). У період міоцену епохи неоген атол був значно піднятий: дно сучасної лагуни виявилося на 10 метрів вище сучасного рівня Світового океану. Приблизно в цей же час острів Науру зазнав сильної ерозії, внаслідок чого відбулися зміни карстового рельєфу. Згодом центральна частина острова виявилася під водою, в результаті з'явилася мілководна лагуна в центрі атолу. У численних заглибленнях і порожнистих просторах між рифовими вапняками накопичувалися осади різних відкладень, багатих фосфором. Затоплення острова тривало досить довгий період, тому за цей час відкладення в лагуні зазнали значних змін: відбулося збагачення наявних фосфорних сполук.

Потім був тривалий період підняття суші Науру. Поверхня лагуни виявилася вільною від води, і на атолі стали з'являтися рослини. В даний час внутрішній район Науру підноситься над поверхнею океану на 20-30 метрів. На острові збереглося лише одне заглиблення, лагуна Буада, яка повністю ізольована від океанічних вод.

«Місячний пейзаж» в районі вироблених фосфоритних кар'єрів. Можна побачити вапнякові брили, що мають висоту до 15 м

У представленій вище картині геологічних процесів на острові Науру є два спірних моменти. По-перше, ставиться під сумнів описаний процес формування місцевого рельєфу. На узбережжі і на кам'янистих мілководдях, особливо в східній частині острова, є велика кількість збережених маленьких кам'яних колон, які протягом дуже тривалого періоду були схильні до ерозії з боку морських хвиль. Можна тільки уявити, якого сильного впливу з боку океану ззнали райони мілководдя під час підняття острова. Цей простір не був захищений, у всякому разі, в рифі округлої форми відбулося формування широких проходів. Подальше підняття поверхні Науру призвело лише до того, що тривало розмивання, а дощова вода згладжувала кам'яні колони і зубці.

По-друге, спірним залишається процес формування фосфоритів. На кар'єрах, де добувався так званий «науруїт», видно, що пласт фосфорних відкладень має дуже складну структуру: типовими є численні уламки різної висоти. Отже, первісне нагромадження фосфоритів, які зазвичай формуються з загиблої маси планктону, піддавалося багаторазовим змінам під впливом ерозії і зміни залягання.

У складній і тривалій історії острова були періоди сильних тайфунів, коли відбувалося вимивання уламкових матеріалів. Подібні зміни можна до тепер спостерігати на багатьох атолах Тихого океану. На Науру відбувалося постійне вимивання тонкого шару грунту, в той час як жовна фосфоритів, через які просочувалася дощова вода, нікуди не зникали. Поступово порожнисті форми рельєфу, перш за все, западини і щілини брил з рифового вапняку, заповнювалися гравієм і уламками.

Існує й інша версія виникнення родовища фосфоритів на острові: в процесі вивітрювання порід на поверхні відбувалося утворення заглиблень і гострих конусів, які служили ідеальним місцем для гнізд птахів. Поступово острів покривався екскрементами морських птахів. Утворене гуано поступово перетворилося в фосфат кальцію. Зміст фосфату в гірській породі острова перевищує 90%.

Природа і клімат[ред.ред. код]

Клімат на Науру - екваторіальний мусонний, жаркий і вологий. Середня температура становить близько +27,5 °C. У денний час вона зазвичай коливається між +26°C і +35°C, а в нічний - між +22°C і +28°C [6]. Денна температура може досягати + 38-41°C. Середня річна кількість опадів - 2060 мм [2]. Трапляються посухи , а в окремі роки випадає до 4500 мм опадів. Такі суттєві коливання пояснюються явищем Ель-Ніньо. Сезон дощів триває з листопада по лютий, коли переважають західні мусони (сезон циклонів) [2][7]. З березня по жовтень панують вітри північно-східного напрямку [2]. У рік на острові випадає близько 30 млн м³ води при практично повній відсутності поверхневого стоку[5].

Уряд Науру стурбований проблемою глобального потепління, так як в разі підвищення рівня Світового океану острову загрожує затоплення [2]. Тому республіка намагається привернути увагу світової громадськості до даної проблеми, перш за все, через ООН.

Клімат Науру
Показник Січ Лют Бер Кві Тра Чер Лип Сер Вер Жов Лис Гру Рік
Абсолютний максимум, °C 34 37 35 35 32 32 35 33 35 34 36 35 37
Середній максимум, °C 30 30 30 30 30 30 30 30 30 31 31 31
Середній мінімум, °C 25 25 25 25 25 25 25 25 25 25 25 25
Абсолютний мінімум, °C 21 21 21 21 20 21 20 21 20 21 21 21 20
Норма опадів, мм 280 250 190 190 120 110 150 130 120 100 120 280 2080
Кількість днів з опадами 16 14 13 11 9 9 12 14 11 10 13 15 152


Джерело: [1]

Гідрологія і ґрунт[ред.ред. код]

Залив Анібар (східне узбережжя)

Річки на острові Науру відсутні. У південно-західній частині острова є невелике злегка солонувате озеро Буада, яке живиться за рахунок дощових вод. Його рівень на 5 метрів вище рівня навколишнього Тихого океану.

Однією з проблем острова є дефіцит прісної води. На тлі збільшення чисельності населення країни вона з кожним роком стає все гострішою. На острові діє всього лише одна опріснвальна установка, яка працює на електроенергії, що виробляється єдиною в Науру електростанцією. Однак через дуже високу вартість електроенергії установка часто перестає працювати. Виходом з цієї ситуації є тільки те, що під час дощів населення збирає воду в спеціальні ємності і надалі використовує її в побутових потребах, для поливу садів і для худоби. У період посухи вода привозиться на суднах з Австралії [6].

В окрузі Ярен знаходиться невелике підземне озеро Мокуо-Вел[ru], яке пов'язане з системою печер Мокуо. Поруч з узбережжям розташоване скупчення невеликих лагун, з усіх боків оточених сушею.

Флора і фауна[ред.ред. код]

Супутниковий знімок острова Науру, зроблений в 2002 році

Через дуже маленький розмір острова, його ізоляцію від континентальної суші і великих архіпелагів на Науру існує всього 60 видів місцевих судинних рослин, жодна з яких не є ендеміком [6]. Сильні руйнування після Другої світової війни, монокультурне поширення кокосової пальми і розробки фосфоритів призвели до знищення рослинного покриву на більшій частині Науру, який в даний час відновлено тільки на 63% території.

На острові повсюдно ростуть кокосові пальми, фікуси, лавр та інші листяні дерева. Поширені також різні типи чагарникових формацій. Найбільш густа рослинність поширена на прибережній смузі острова шириною близько 150-300 м і біля околиць озера Буада [2]. У внутрішній частині Науру зустрічається гібіскус, а також посадки вишні, мигдалевого і мангового дерева.

Низинні місцевості острова покриті густою рослинністю, представленої в основному низькорослими рослинами, в той час як на височинах переважають дерева.

Тваринний світ Науру бідний. Всі ссавці були завезені людьми: щури, кішки, собаки і свині, а також кури. Плазуни представлені ящірками. Більш різноманітна орнітофауна - всього 6 видів (кулики, крячки, буревісники, фрегати, голуби ). Багато комах та інших безхребетних. У водах навколо острова водяться різноманітні акули, морські їжаки, молюски, краби і безліч отруйних морських тварин [3][8][9].

Історія[ред.ред. код]

Докладніше: Історія Науру
Воїн-науруанець (1880)

Першим населенням Науру були полінезійці і мікронезійці, що заселили острів мінімум 3000 років тому.[10] Науруанці існували за рахунок рибальства, кокосів і плодів пандану. Акліматизувавши рибу Ханос до прісноводних умов, розводили ії в озері Буада.[11] Традиційно тільки чоловікам дозволялося займатись рибальством на рифі. Для цього вони використовували каное або тренованих птахів — Фрегатів.

В 1798 році Джон Фірн, капітан англійського китобійного судна «Мисливець», став першим європейцем що висадився на острові та назвав його «Приємним Островом» (англ. Pleasant Island). Ця назва використовувалась до поки Німеччина не анексувала острів у 1888 році. Починаючі з 30-х років XIX століття науруанці тісно контактують з євпропейцями, здебільшого моряками з торгових та китобійних кораблів, які поповнювали свої запаси на острові. Населення збільшувалось зарахунок дезертирів та біглих каторжників. Остров'яни обмінювали їжу на алкоголь та вогнепальну зброю. В 1878 році почалась 10-ти річна війна, що скоротила населення острова з 14 000 до 900 мешканців.

16 квітня 1888 року Німеччина анексувала острів і приєднала його до протекторату Маршаллові Острови.[12] Християнські місіонери прибули на острів з островів Гілберта також в 1888 році.[13] В цей час на острові нараховувалось 12 племен: Дейбое (Deiboe), Еамвідаміт (Eamwidamit), Еамвідара (Eamwidara), Еамвіт (Eamwit), Еамгум (Eamgum), Еано (Eano), Емео (Emeo), Еорару (Eoraru), Іруці (Irutsi), Ірува (Iruwa), Іві (Iwi) та Ранібок (Ranibok). Сьогодні ці племена відображені в дванадцятикінечній зірці на прапорі Науру.

Фосфати були вперше знайдені новозеландцем Альбертом Елісом. В 1906 році австралійська компанія «Пасіфік фосфейт компані» почала їх розробку.

17 серпня 1914 року Науру був захоплений Австралією в ході Першої світової війни. В 1923 році, після закінчення війни, Науру отримав статус мандатної території Ліги націй та був переданий під спільне управління Великобританії, Австралії та Нової Зеландії. Однак адміністративне управління здійснювалось Австралією.[14] Ці країни викупили в приватної компанії права на поклади фосфатів і заснували спільну компанію «Бритіш фосфейт компані» для їх розробки.

28 серпня 1942 року острів Науру був захоплений Японією[15] і був звільнений тільки 13 вересня 1945 року. В період японської окупації 1200 науруанців було депортовано на острови Чуук (в той час Трук) в архіпелазі Каролінські острови, де 463 з них загинули. В січні 1946 року ті науруанці, що залишились живими повернулись на батьківщину.

З 1947 року Науру став підопічною територією ООН, продовжуючи знаходитись під спільним контролем Великобританії, Австралії та Нової Зеландії. В 1940-х — 1950-х роках на острові формувався рух за проголошення незалежності. В середині 1970-х років щорічно видобувалось та експортувалось до 2 млн тонн фосфоритів.[3]

31 січня 1968 року була проголошена незалежність Науру.

Політичний устрій[ред.ред. код]

Парламент Науру

Державний прапор, герб, гімн і конституція Республіки Науру були прийняті і затверджені в 1968 році.

Науру — незалежна республіка. Конституція встановлює республіканську форму правління з Вестмінстерською системою парламентаризму і деякими рисами президентської форми правління.

В Науру є три політичні партії: Демократична партія, Партія Центру та Наоеро Амо.

Міжнародна політика[ред.ред. код]

У грудні 2009 році уряд Науру визнав бунтівні регіони Грузії Абхазію та Південну Осетію за незалежні держави. Водночас, між Російською федерацією та Науру було підписано угоду, за якою, згідно з інформацією з різних джерел[16], Росія надає Науру гуманітарну допомогу в розмірі 50 мільйонів доларів США та фінансує модернізацію морського порту Науру. Доктор Кеке, міністр фінансів та зовнішніх справ Науру, заперечив можливість існування будь-якого зв'язку між фінансовою допомогою Росії та визнанням Абхазії та Південної Осетії.[17]

Економіка[ред.ред. код]

Економіка Науру практично повністю базується на добуванні фосфатів. За останні роки їх запаси практично вичерпалися, і країна може залишитися без головного фінансового джерела. Хоча уряд країни й намагався знайти альтернативні джерела заробітку, поки що, вони так і не були знайдені.

Стосовно інших галузей економіки: питну воду, паливо і продовольчі товари доводиться імпортувати.

Транспорт[ред.ред. код]

Довжина автодоріг на Науру становить близько 40 км. Довжина доріг із твердим покриттям становить 29 км, з котрих 17 км розташовані вздовж узбережжя. Із району фосфоритних розробок до узбережжя тягнеться 12-кілометрова дорога без твердого покриття. Транспортні засоби на дорозі тримаються лівого боку. Національне водійське посвідчення є прийнятним. Але, на острові існує межа швидкості: 30 миль на годину.

На півдні острова розташований Міжнародний аеропорт Науру. Національною науруанською авіакомпанією є «Ауе Ейрлайн», в розпорядженні котрої знаходиться всього лише один літак Боїнг-737.

Святкові дні[ред.ред. код]

Державні свята: найцікавіше свято в Науру є Ангам день (26 жовтня). Слово «ангам» означає повернення на батьківщину.

Інші святкові дні:

  • Новий рік (1 січня),
  • День незалежності (31 січня),
  • Великдень (5-8 квітня),
  • День Конституції (17 травня),
  • Різдво або День подарунків (25 і 26 грудня).

Примітки[ред.ред. код]

  1. Виняткова економічна зона Науру. 2006 (англ.)
  2. а б в г д е ж /nauru/countryprofile.html Постійна місія Республіки Науру в ООН (англ.)
  3. а б в Науру. Енциклопедія Кругосвет Помилка цитування: Некоректний теґ <ref>; назва «krugosvet» визначена кілька разів з різним вмістом
  4. Географічне положення Науру. 2007
  5. а б Ігнатьєв Г. М. {{{Заголовок}}}. — С. 56.
  6. а б в г + 10 / NAURU.pdf Республіка Науру. National Assessment Report (англ.)
  7. .ru / nauru / geo / climat / Клімат Науру. 2007 (англ.)
  8. [http: //archive.travel.ru/nauru/geo/nature/ Природа Науру. 2007]
  9. Ігнатьєв Г. М. {{{Заголовок}}}. — С. 23.
  10. Департамент економіки та навколишнього середовища Науру. 2003. Перша Національна доповідь до the United Nations Convention to Combat Desertification (UNCCD)(англ.) Процитовано 2 травня 2010
  11. McDaniel, C. N. and Gowdy, J. M. 2000. Paradise for Sale. University of California Press ISBN 0-520-22229-6 ст. 13-28(англ.)
  12. Карта німецьких володінь в Океанії. 1920(англ.)
  13. Ellis, A. F. 1935. Ocean Island and Nauru — their story. Angus and Robertson Limited. ст. 29-39(англ.)
  14. Угода між Австралією, Новою Зеландією та Великобританією по відношеннб до Науру. 1923(англ.)
  15. Захоплення Японією островів Мікронезії. 1955(англ.)
  16. Науру визнає самопроголошені країни(англ.)
  17. Науру очікує збільшення експорту(англ.)

Посилання[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]

  • Велика ілюстрована Енциклопедія Географії//Видавницто «Махаон» 2007
  • «Австралия и Океания. Антарктида» (серия «Страны и народы» в 20 томах), Москва, «Мысль», 1981, стр. 182-185, ст. «Науру» (рос.)
  • Большой атлас мира, издание четвёртое, The Reader's Digest World Atlas, 2007, ISBN 978-5-89355-169-3, стр. 74 (рос.)


Науру Це незавершена стаття з географії Науру.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.