Elephas maximus indicus

_?*Elephas maximus indicus*
?Elephas maximus indicus
	; Самець, Bandipur National Park
	; Самиця, Nagarhole National Park
Охоронний статус
	; Під загрозою зникнення (МСОП 3.1)
Біологічна класифікація
Домен:	Еукаріоти (Eukaryota);
Царство:	Тварини (Animalia);
Відділ:	Двобічно-симетричні (Bilateria);
Тип:	Хордові (Chordata);
Підтип:	Хребетні (Vertebrata);
Інфратип:	Щелепні (Gnathostomata);
Надклас:	Чотириногі (Tetrapoda);
Клас:	Ссавці (Mammalia);
Ряд:	Хоботні (Proboscidea);
Родина:	Слонові (Elephantidae);
Рід:	Слон азійський (рід) (Elephas);
Вид:	Слон азійський;
Підвид:	E. m. indicus;
Триноміальна назва
	Elephas maximus indicus; Cuvier, 1798
Посилання
Вікісховище:	Elephas maximus indicus
EOL:	1285512
ITIS:	727608
NCBI:	99487
Fossilworks:	233499

Elephas maximus indicus (Індійський слон) — один з трьох загально визнаних підвидів азійського слона, ендемік материкової Азії. З 1986 року E.m.i. було занесено до Червоної книги МСОП через те що популяція скоротилася як мінімум на 50 % за останні 60-75 років або три покоління. Азійські слони перебувають під загрозою втрати місць проживання, деградації та фрагментації^[1].

Характеристика

Загалом, азійські слони менше африканських слонів, E.m.i. досягають висоти в холці від 2 до 3,5 м, важать від двох до п'яти тон, і мають 19 пар ребер. Їхній колір шкіри світліший від maximus з меншими ділянками депігментації, але темніший, ніж sumatranus. Самиці, як правило, менші за самців, і мають короткі або взагалі не мають бивні^[2].

Найбільший E.m.i. мав 3,43 м заввишки в холці^[3].

Ареал

E.m.i. є ендеміком материкової Азії: Індії, Непалу, Бангладеш, Бутану, М'янми, Таїланду, Малайського півострова, Лаосу, Китаю, Камбоджі та В'єтнаму. Вони населяють луки, сухі листяні ліси, вологі листяні ліси, вічнозелені та напіввічнозелені ліси. На початку 1990-х їхня орієнтовна кількість становила^[4]:

26 390-30 770 в Індії, де популяція обмежена чотирма областями:
- Північний Захід — біля підніжжя Гімалаїв в Уттаракханд і Уттар-Прадеш, починаючи від заповідника Katarniaghat на березі річки Ямуна;
- Північний схід — від східного кордону Непалу по півночі Західної Бенгалії до Західного Ассаму уздовж передгір'їв Гімалаїв, до пагорбів Мішмі
- Центр Індостану — в Оріссі, Джаркханд, на півдні Західної Бенгалії та Чхаттісгарх;
- Південь — вісім популяції фрагментованих один від одного в північній Карнатаці, Західні Гати, в Bhadra–Malnad, в Brahmagiri — Nilgiris — Східні Гати, в Nilambur–Silent Valley–Coimbatore, в Anamalai — Parambikulam, в Anamalai–Parambikulam, Periyar–Srivilliputhur, і один в Agasthyamalai;
100—125 в Непалі, де ареал обмежений кількома охоронюваними територіями в Тераях вздовж кордону з Індією. У 2002 році показники варіювалися від 106 до 172 слонів, з більшістю з них в Національному парку Бардія;
150—250 в Бангладеш, де є ізольовані популяції на пагорбах Читтагонг;
250—500 в Бутані, де ареал обмежено кількома охоронюваними територіями на півдні уздовж кордону з Індією ;
4000-5000 в М'янмі, де їхня популяція сильно фрагментована, невеликі групи є в північних і західних гірських хребтах, в Пегу-Йома центральної М'янми, Танінтаї і Шан;
2500-3200 в Таїланді, в основному в горах уздовж кордону з М'янмою, малі фрагментовані популяції на півдні;
2100-3100 в Малайзії;
500—1000 в Лаосі, де вони широко розповсюджені, але нерівномірно розподілені в лісових районах, у гірській місцевості і низовинах;
200—250 в Китаї, де вони лишилися тільки в префектурах Сішуанбаньна, Пуер і Ліньцан на півдні провінції Юньнань;
250—600 в Камбоджі, де вони в основному населяють гори на південному заході та провінції Мондалкірі і Ратанакірі;
70-150 в південних районах В'єтнаму.

Примітки

↑ ^а ^б Choudhury, A., Lahiri Choudhury, D. K., Desai, A., Duckworth, J. W., Easa, P. S., Johnsingh, A. J. T., Fernando, P., Hedges, S., Gunawardena, M., Kurt, F., Karanth, U., Lister, A., Menon, V., Riddle, H., Rübel, A., Wikramanayake, E. (2008). Elephas maximus: інформація на сайті МСОП (версія 2012.2) (англ.)
↑ Shoshani, J. (2006). Taxonomy, Classification, and Evolution of Elephants [Архівовано 4 грудня 2013 у Wayback Machine.] In: Fowler, M. E., Mikota, S. K. (eds.) Biology, medicine, and surgery of elephants. Wiley-Blackwell. ISBN 0813806763. Pp. 3–14.
↑ Pillai, N.G. (1941). On the height and age of an elephant. Journal of the Bombay Natural History Society 42: 927—928.
↑ Sukumar, R. (1993). The Asian Elephant: Ecology and Management [Архівовано 26 вересня 2019 у Wayback Machine.] Second edition. Cambridge University Press. ISBN 0-521-43758-X

Ресурси Інтернету

WWF: Indian elephant^{[недоступне посилання з лютого 2019]}
Animal Diversity Web: Elephas maximus Asiatic elephant [Архівовано 17 травня 2011 у Wayback Machine.]
Honolulu Zoo: Indian Elephant
Paintings of Indian Elephants

Це незавершена стаття з теріології.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.

Портал «Біологія»

[iucn-1] а ^б Choudhury, A., Lahiri Choudhury, D. K., Desai, A., Duckworth, J. W., Easa, P. S., Johnsingh, A. J. T., Fernando, P., Hedges, S., Gunawardena, M., Kurt, F., Karanth, U., Lister, A., Menon, V., Riddle, H., Rübel, A., Wikramanayake, E. (2008). Elephas maximus: інформація на сайті МСОП (версія 2012.2) (англ.)

[Shoshani-2] Shoshani, J. (2006). Taxonomy, Classification, and Evolution of Elephants [Архівовано 4 грудня 2013 у Wayback Machine.] In: Fowler, M. E., Mikota, S. K. (eds.) Biology, medicine, and surgery of elephants. Wiley-Blackwell. ISBN 0813806763. Pp. 3–14.

[3] Pillai, N.G. (1941). On the height and age of an elephant. Journal of the Bombay Natural History Society 42: 927—928.

[sukumar93-4] Sukumar, R. (1993). The Asian Elephant: Ecology and Management [Архівовано 26 вересня 2019 у Wayback Machine.] Second edition. Cambridge University Press. ISBN 0-521-43758-X

[1]

[2]

[3]

[4]