Ensisheim

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ensisheim
Метеорит Ensisheim у музеї міста Енсісайм, назву якого він носить
ТипХондрит
КласЗвичайний хондрит
ГрупаLL6[1]
КраїнаФранція
РегіонЕнсісайм
Координати47°52′ пн. ш. 7°21′ сх. д. / 47.867° пн. ш. 7.350° сх. д. / 47.867; 7.350Координати: 47°52′ пн. ш. 7°21′ сх. д. / 47.867° пн. ш. 7.350° сх. д. / 47.867; 7.350
Спостереження падінняТак
Дата падіння7 листопада 1492 р.
Дата виявлення7 листопада 1492 р.
Вага127 кг

Ensisheim — це кам'яний метеорит-хондрит, падіння якого спостерігалося 7 листопада 1492 року. Він упав на пшеничне поле за межами оточеного стінами міста Енсісайм, яке тоді входило до Ельзасу, Передня Австрія (тепер Франція).

Властивості

[ред. | ред. код]

Метеорит Ensisheim є звичайним хондритом групи LL6. Його вага становить 127 кілограмів. Його описували як камінь трикутної форми. При зіткненні з поверхнею він утворив вирву глибиною в 1 метр.[2]

Сучасні дані

[ред. | ред. код]
Копія оригінального тексту Бранта із стилізованою ілюстрацією падіння метеорита Ensisheim.

Політ метеорита крізь атмосферу Землі спостерігалося з відстані близько 150 кілометрів від дійсного місця падіння. Очевидці описували його як вогняну кулю, що мчалася по небу.

Себастіан Брант (1458–1521), сатирик та автор поеми «Корабель дурнів», описав метеорит та його падіння у латиномовній поемі «De fulgetra anni XCII».[3]

Мешканці оточеного муром міста та ближніх ферм та сіл зібралися в місці падіння, аби вийняти його із кратера, і стали відламувати від нього шматочки.

Місцевий магістрат втрутився з метою запобігти нищенню каменя та зберегти об'єкт для короля Максиміліана, сина імператора Священної Римської імперії Фрідріха III, який на той час був при владі. Один екземпляр метеорита, наряду із декількома пов'язаними віршованими творами, написаними Брантом, був надісланий до Ватикану, кардиналові Пікколоміні (який згодом стане папою римським Пієм III).[3]

Брант створив листівки латинською та німецькою мовами, на яких була записана поема про метеорит, у якій він зображався як омен. Падіння також описується у Folio 257 Нюрнберзької хроніки.[4] Німецький художник та математик Альбрехт Дюрер створив власну ілюстрацію падіння метеорита.[5]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. McSween, Jr., Harry Y.; Marvin E. Bennett III, Eugene Jarosewich (1991). The Mineralogy of Ordinary Chondrites and Implications for Asteroid Spectrophotometry. Icarus. 90: 107—116. Bibcode:1991Icar...90..107M. doi:10.1016/0019-1035(91)90072-2. {{cite journal}}: |access-date= вимагає |url= (довідка)(англ.)
  2. McSween, Harry Y. (1999). Meteorites and Their Parent Planets (вид. 2. ed.). Cambridge [u.a.]: Cambridge University Press. ISBN 0-521-58303-9. {{cite book}}: |access-date= вимагає |url= (довідка)(англ.)
  3. а б Rowland, I. D. (1990). A Contemporary Account of the Ensisheim Meteorite, 1492. Meteoritics. Т. 25, № 1. с. 19. Архів оригіналу за 26 грудня 2016. Процитовано 15 листопада 2014.(англ.)
  4. Marvin, Ursula B. (1992). The meteorite of Ensisheim: 1492 to 1992. Meteoritics. 27: 28—72. Bibcode:1992Metic..27...28M. doi:10.1111/j.1945-5100.1992.tb01056.x. Архів оригіналу за 3 грудня 2020. Процитовано 04-03-2012.(англ.)
  5. 1492 'thunder stone' Ensisheim Meteor. The Watchman. 07-03-2010. Архів оригіналу за 29 листопада 2014. Процитовано 15-11-2014.(англ.)

Посилання

[ред. | ред. код]
  • Ensisheim. The Catalogue of Meteorites. Natural History Museum.(англ.)
  • Ensisheim. Meteoritical Bulletin Database. The Meteoritical Society.(англ.)