Gymnocalycium angelae

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Gymnocalycium angelae
Гімнокаліціум Анжелес
No-image-uk.png
Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota)
Царство: Зелені рослини (Viridiplantae)
Відділ: Вищі рослини (Streptophyta)
Надклас: Покритонасінні (Magnoliophyta)
Клас: Еудікоти
Порядок: Гвоздикоцвіті (Caryophyllales)
Родина: Кактусові (Cactaceae)
Підродина: Cactoideae
Триба: Cacteae
Рід: Гімнокаліціум (Gymnocalycium)
Вид: Гімнокаліціум Анжелес
Біноміальна назва
Gymnocalycium angelae
Mereg., 1998
Посилання
Commons-logo.svg Вікісховище: Gymnocalycium angelae
Wikispecies-logo.svg Віківиди: Gymnocalycium angelae
IPNI: 317157-2
ITIS logo.svg ITIS: 910481
US-NLM-NCBI-Logo.svg NCBI: 946338
The Plant List: kew-2835528

Gymnocalycium angelae (укр. Гімнокаліціум Анжелес)[1] — сукулентна рослина з роду гімнокаліціум (Gymnocalycium) родини кактусових (Cactaceae).

Історія[ред. | ред. код]

Наприкінці 1970-х років Роберто Кіслінг[es] (ісп. Roberto Kiesling, нар. 1941), ботанік з Інституту ботаніки Дарвіна (Сан-Ісідро[es], Аргентина) відомий фахівець з кактусів, знайшов неподалік від Трес-Серрос (провінція Коррієнтес, північна Аргентина) рослину, зовні схожу з Gymnocalycium denudatum, що до того знаходили лише у Бразілії. Спочатку вважалося, що знайдена рослина — аргентинський представник цього бразильського виду. Цей вид своїм габітусом, справді схожий з Gymnocalycium denudatum, від якого його самого з впевненістю можна відрізнити за насінням, до того ж Gymnocalycium denudatum зазвичай більш темно-зелений, має плоскіші ребра і горбки, що менше виступають, квітка не має червоного зеву, перікарпель зазвичай трохи коротший.

Gymnocalycium angelae вперше описаний італійським ботаніком Массімо Мереналлі[es] (італ. Massimo Meregalli, нар. 1952) у 1998 році у виданні нім. «Kakteen und Andere Sukkulenten».[2]

Наскільки відомо, весь матеріал, що знаходиться зараз в Європі походить від вегетативно розмножених первинних, знайдених Кіслінгом рослин.

Етимологія[ред. | ред. код]

Видова назва дана на честь Анжелес Грасілеї Лопес (ісп. Angeles Gracilea Lopez), яка була дружиною першовідкривача цього виду.[3]

Ареал і екологія[ред. | ред. код]

Gymnocalycium angelae є ендемічною рослиною Аргентини. Ареал розташований в департаменті Сан-Мартін, провінція Коррієнтес. Місцевість, де рослини були знайдені, являє собою групу з трьох пагорбів зі скелями, які підносяться менш ніж на 50 метрів над сильно окультуреною наносною поверхнею. Рослинність складається з чагарників і дерев. Пагорби використовуються під пасовища, так що деревна рослинність значною мірою відтіснена до менш доступної області скель. Gymnocalycium angelae росте поруч з кактусами Frailea schilinzkyana і Cereus uruguayensis.

Морфологічний опис[ред. | ред. код]

Орган Опис
Рослини зазвичай поодинокі.
Коріння
Стебло приплюснуто-кулясте, яскраво-зеленого кольору, гладке, блискуче до 8 см заввишки і 10 см в діаметрі.
Епідерміс
Маміли
Ареоли овальні.
Центральні колючки відсутні.
Радіальні колючки 7, жовтуваті, з віком сіріють, з темнішими основами, 15-20 мм завдовжки.
Квіти білі з рожево-червоним центром до 4 см завдовжки і 5 см в діаметрі.
Бутони
Зовнішні пелюстки
Внутрішні пелюстки
Тичинки
Маточка
Плоди зелені до 3 см завдовжки.
Насіння

Чисельність, охоронний статус та заходи по збереженню[ред. | ред. код]

Наприкінці 1990-х років Gymnocaiycium angelae був знову знайдений австрійським фахівцем з гімнокаліціумів Вольфгангом Папшем (нім. Wolfgang Papsch) на типовому місці зростання. Він оцінив чисельність популяції приблизно у двісті рослин.

Охороняється Конвенцією про міжнародну торгівлю видами дикої фауни і флори, що перебувають під загрозою зникнення (CITES).[4]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Українська назва є транскрибуванням та/або перекладом латинської назви авторами статті і в авторитетних україномовних джерелах не знайдена.
  2. Kakteen und Andere Sukkulenten 49(12): 287. 1998
  3. Urs Eggli, Leonard E. Newton. Etymological Dictionary of Succulent Plant Names (укр. Етимологічний словник назв сукулентних рослин). — Berlin/Heidelberg : Springer, 2010. — С. 10. — ISBN 978-3-642-05597-3. (англ.)
  4. Gymnocalycium angelae. CITES.  (англ.)

Література[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]