Juxia
| Juxia | |
|---|---|
| |
| Установлений скелет, музей Внутрішньої Монголії | |
| Біологічна класифікація | |
| Царство: | Тварини (Animalia) |
| Тип: | Хордові (Chordata) |
| Клада: | Синапсиди (Synapsida) |
| Клас: | Ссавці (Mammalia) |
| Ряд: | Непарнопалі (Perissodactyla) |
| Надродина: | Rhinocerotoidea |
| Родина: | †Paraceratheriidae |
| Рід: | †Juxia Chow & Chiu, 1964 |
| Типовий вид | |
| †Juxia sharamurenensis Chow & Chiu, 1964
| |
| Види | |
| Синоніми[3][4] | |
Видові синоніми
| |
 Вікісховище: Juxia
| |
Juxia (з китайської: 巨犀; піньїнь: Jùxī; букв. «гігантський носоріг») — вимерлий рід носорогуватих ссавців з родини Paraceratheriidae. Типовим видом є Juxia sharamurenensis, названий Чжоу Мінчженем і Цю Чжаньсяном у 1964 році. Juxia був розміром приблизно з коня. Мешкав в Азії у верхньому еоцені[1].
Як ранній Paraceratheriidae, Джуксія мав відносно легке тіло, яке утримувалося подовженими довгими ногами та маленьким черепом, міцно прикріпленим до відносно довгої шиї. Завдяки своїм трикутним зубам і гострим виступаючим різцям Джуксія, ймовірно, живилися папороттю та листям на гілках, куди більшість травоїдних ссавців не могли дістатися. З точки зору середовища проживання, Juxia жили в густих пишних і тропічних лісах на території сучасного Китаю. Хоча було знайдено кілька скелетів, незрозуміло, чи був цей ранній Paraceratheriidae постійно самотнім чи жив невеликими соціальними групами, можливо, гаремами. Виходячи з його морфології, довгі ноги Джуксії, ймовірно, дозволяли йому бігати відносно швидко протягом обмеженого часу. Ймовірно, це був механізм захисту від ранніх хижаків ссавців[5].
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б Chow, M.-C.; Chiu, C.-S. (1964). An Eocene giant rhinoceros. Vertebrata PalAsiatica (zh-cn) (англ.). 8 (3): 264—267.
- ↑ Qi, T.; Zhou, M. (1989). A new species of Juxia (Perissodactyla), Nei Mongol (PDF). Vertebrata PalAsiatica (zh-cn) (англ.). 27 (3): 205—208.
- ↑ Lucas, S.G.; Sobus, J.C. (1989). The Systematics of Indricotheres. У Prothero, David R.; Schoch, Robert M. (ред.). The Evolution of Perissodactyls. Oxford University Press. с. 358–378. ISBN 978-0-19-506039-3. OCLC 19268080.
- ↑ Qiu, Z.; Wang, B. (2007). Juxia Chow et Chiu ( = Zhou et Qiu), 1964. Paracerathere Fossils of China (zh-cn) (англ.). Т. 29. Beijing: Science Press. с. 15—100. ISBN 978-7-03-019127-4.
{{cite book}}: Проігноровано|journal=(довідка) - ↑ Prothero, D. (2013). Rhinoceros Giants: The Palaeobiology of Indricotheres. Indiana: Indiana University Press. ISBN 978-0-253-00819-0.
|