Kepler-4

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Kepler-4

Порівняння Сонця і Kepler-4


Дані дослідження
Епоха J2000
Сузір'я Дракона
Пряме піднесення 19г 02х 27,6980с
Схилення +50° 8′ 08.704″
Видима величина (V) 12,7
Характеристики
Спектральний клас G0
Тип змінності Відсутній
Астрометрія
Власний рух (μ) за пр. піднес.: 6.127(12) мас/рік

за схиленням: 4.642(13) мас/рік

Паралакс (π) 2.0055 ± 0.0103 мас
Відстань 1591 світлових років
499 ± 3 парсек
Подробиці
Маса 1.117+0.021
−0.029 M☉
Радіус 1.555±0.012 R☉
Світність 2.505+0.142
−0.124 L☉
Ефективна температура 5781±76  K
Гравітація 4.102+0.005
−0.004 м/сек2
Металічність [Fe/H] 0.09±0.10
Вік 6.71+0.77
−0.67 років

Kepler-4 — це сонцеподібна зірка, розташована на відстані приблизно 1591 світлових років[1] від нас у сузір’ї Дракона. Він знаходиться в полі зору місії Кеплер, операції NASA з пошуку екзопланет, схожих на Землю. Kepler-4b, планета розміром з Нептун, яка обертається дуже близько до своєї зірки, була виявлена ​​на своїй орбіті та оприлюднена командою Кеплер 4 січня 2010 року. Kepler-4b був першим відкриттям космічного апарат Кеплер і підтвердження існування екзопланети допомогло продемонструвати ефективність космічного апарату

Номенклатура та історія

[ред. | ред. код]

Kepler-4 названо на честь космічного корабля Кеплер, телескопа NASA, завданням якого є пошук схожих на Землю екзопланет, які проходять через свої зірки.[2] Оскільки попередні три екзопланети, підтверджені Кеплером, вже були підтверджені іншими апаратами, Kepler-4 і його планета були першими, які були відкриті командою Кеплера.[3]  Про зірку та її систему було оголошено у Вашингтоні, округ Колумбія, на 215-й зустрічі Американського астрономічного товариства 4 січня 2010 року разом із Kepler-5(інші мови) , Kepler-6(інші мови) , Kepler-7(інші мови) та Kepler-8(інші мови) . З представлених планет Kepler-4b була найменшою, за розміром приблизно з планету Нептун.[1]  Відкриття Kepler-4b та інших екзопланет, представлене на зустрічі AAS, допомогло підтвердити, що космічний корабель Кеплер справді працює.[4][5]

Телескоп Харлана Дж. Сміта в обсерваторії Макдональда у Форт-Девісі, штат Техас , використовувався астрономами з Техаського університету в Остіні, щоб відстежити відкриття Кеплера та підтвердити їх.  Телескопи на Гаваях , Каліфорнії , Арізоні та Канарських островах також були використані для підтвердження висновків.[6]

Властивості

[ред. | ред. код]

Kepler-4 — зірка типу G0 , схожа на Сонце, але трохи яскравіша. Зірка становить 1,117 M☉ і 1,555 R☉, або 111% маси та 155% радіуса Сонця.  З металевістю 0,09 (± 0,10) [Fe/H], Kepler-4 багатий на метали більше, ніж Сонце, і ця цифра є важливою, оскільки зірки, багаті на метали, частіше мають планети, що обертаються навколо них. Вік Kepler-4 також становить близько 6,7 мільярдів років.[7] Для порівняння, Сонцю 4,6 мільярда років.  Крім того, Kepler-4 має ефективну температуру 5781 (± 76) K, що майже ідентично температурі Сонця, що становить 5778 K.[8]

Kepler-4 має видиму зоряну величину 12,7. Як наслідок, її не видно неозброєним оком.[9]

Планетарна система

[ред. | ред. код]
Екзопланета Kepler-4b єдина планета зорі Kepler-4

Про відкриття Kepler-4b було оголошено 4 січня 2010 року . Це розмір планети Нептун (7% маси Юпітера ) і ( 36% радіуса Юпітера). Планета обертається навколо своєї зірки кожні 3,213 дня на відстані 0,045 а.о. від материнської зірки.[10]  Ця відстань порівнюється з планетою Меркурій, яка знаходиться на відстані 0,39 а.о. від Сонця.[11]  Ексцентриситет Kepler-4 вважався рівним 0, однак наступний незалежний повторний аналіз даних виявив значення 0,25 ± 0,12.[12]  Крім того, передбачається, що температура Kepler-4b дорівнює 1650 K, що набагато гарячіше, температура Юпітера, який, як передбачається, дорівнює 124 K (не враховуючи його внутрішнє тепло та атмосферу).

Пошук транзитно-таймінговиг варіацій в усіх 17 кварталах даних Кеплера не виявив жодних доказів наявності додаткових екзопланет.[13]

Див. також

[ред. | ред. код]

Джерела

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Exoplanets - NASA Science. science.nasa.gov (амер.). Процитовано 24 жовтня 2024.
  2. ↑ Kepler / K2 In Depth - NASA Science. science.nasa.gov (амер.). Процитовано 24 жовтня 2024.
  3. ↑ Kepler Discoveries. web.archive.org. 27 травня 2010. Процитовано 24 жовтня 2024.
  4. ↑ Wayback Machine. web.archive.org. 4 квітня 2012. Процитовано 24 жовтня 2024.
  5. ↑ Nasa original site.
  6. ↑ Leahy, Cory (4 січня 2010). Texas Astronomers Aid Kepler Mission's Discovery of New Planets. UT News (амер.). Процитовано 24 жовтня 2024.
  7. ↑ academic.oup.com https://academic.oup.com/mnras/article/452/2/2127/1064904?login=false. Процитовано 24 жовтня 2024. {{cite web}}: Пропущений або порожній |title= (довідка)
  8. ↑ Sun Fact Sheet. nssdc.gsfc.nasa.gov. Процитовано 24 жовтня 2024.
  9. ↑ Martin, Pierre-Yves (2017). Planet Kepler-4 b. exoplanet.eu (англ.). Процитовано 24 жовтня 2024.
  10. ↑ Borucki, William J.; Koch, David G.; Brown, Timothy M.; Basri, Gibor; Batalha, Natalie M.; Caldwell, Douglas A.; Cochran, William D.; Dunham, Edward W.; Gautier, Thomas N. (30 березня 2010). (Macintosh; Intel Mac OS X 10_15_7) AppleWebKit/537.36 (KHTML, like Gecko) Chrome/110.0.0.0 Safari/537.36 Citoid/WMF (mailto:noc@wikimedia.org)&ssu=&ssv=&ssw=&ssx=eyJ1em14IjoiN2Y5MDAwNDBjZWY0NmYtYzNkNC00N2U4LWE5ZGUtZjM5MzZjZGYyNmE4MS0xNzI5NzY5MjI4OTQxMC1lYTkzMjVjYzhlNDViN2UzMTAiLCJyZCI6ImlvcC5vcmciLCJfX3V6bWYiOiI3ZjYwMDA4ZWZlMGI0Ny1iNDM3LTQxYmItYjBkNC03NzAyYWEwMTVhYTkxNzI5NzY5MjI4OTQxMC0zYTJlZWUzZmNjYzQxOTMzMTAifQ== KEPLER-4b: A HOT NEPTUNE-LIKE PLANET OF A G0 STAR NEAR MAIN-SEQUENCE TURNOFF. The Astrophysical Journal. Т. 713, № 2. с. L126—L130. doi:10.1088/2041-8205/713/2/l126. ISSN 2041-8205. Процитовано 24 жовтня 2024.
  11. ↑ Mercury Fact Sheet. nssdc.gsfc.nasa.gov. Процитовано 24 жовтня 2024.
  12. ↑ Kipping, David; Bakos, Gáspár (3 березня 2011). (Macintosh; Intel Mac OS X 10_15_7) AppleWebKit/537.36 (KHTML, like Gecko) Chrome/110.0.0.0 Safari/537.36 Citoid/WMF (mailto:noc@wikimedia.org)&ssu=&ssv=&ssw=&ssx=eyJfX3V6bWYiOiI3ZjYwMDBjMDQwYjM0OS00OWJmLTQ3YmQtYTEwNy0xYTZiODQ4OTJmMjAxNzI5NzY5NDI1NTk5MC0yOGU4YzczYjQxZTU3YzE0MTAiLCJ1em14IjoiN2Y5MDAwMDQ1MTEzZTUtOTMyZS00Mjc4LTkyZTUtYjQzMjdkYjBhNWRiMS0xNzI5NzY5NDI1NTk5MC0wYzExMTU1NDdjMDRmZDZmMTAiLCJyZCI6ImlvcC5vcmcifQ== AN INDEPENDENT ANALYSIS OF KEPLER-4b THROUGH KEPLER-8b. The Astrophysical Journal. Т. 730, № 1. с. 50. doi:10.1088/0004-637x/730/1/50. ISSN 0004-637X. Процитовано 24 жовтня 2024.
  13. ↑ Gajdoš, Pavol; Vaňko, Martin; Parimucha, Štefan (2019-03). (Macintosh; Intel Mac OS X 10_15_7) AppleWebKit/537.36 (KHTML, like Gecko) Chrome/110.0.0.0 Safari/537.36 Citoid/WMF (mailto:noc@wikimedia.org)&ssu=&ssv=&ssw=&ssx=eyJyZCI6ImlvcC5vcmciLCJ1em14IjoiN2Y5MDAwYjM2Yzg3MDYtYzcyNi00NzE1LTk2ZTMtNTY3ZGQ4MzlkZWIyMS0xNzI5NzY5NTE4MDA2MC1iMmFkNDliODIyZjk2M2M3MTAiLCJfX3V6bWYiOiI3ZjYwMDBmODQ4MGQ1Yi04NTc2LTQ3MTYtOTc2YS00OWYzNmVkNGI2YTkxNzI5NzY5NTE4MDA2MC0zZjJiZjBjMDYzY2JkYzMzMTAifQ== Transit timing variations and linear ephemerides of confirmed Kepler transiting exoplanets. Research in Astronomy and Astrophysics. Т. 19, № 3. с. 041. doi:10.1088/1674-4527/19/3/41. ISSN 1674-4527. Процитовано 24 жовтня 2024.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Kepler-4&oldid=43753874