Madygenerpeton

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Madygenerpeton
Період існування: середній і пізній тріас
Madygenerpeton pustulatus
Біологічна класифікація редагувати
Царство: Тварини (Animalia)
Тип: Хордові (Chordata)
Клада: Рептиліоморфи (Reptiliomorpha)
Ряд: Chroniosuchia
Родина: Chroniosuchidae
Рід: Madygenerpeton
Schoch, Voigt & Buchwitz, 2010
Види
Вікісховище: Madygenerpeton

Madygenerpeton — вимерлий рід хроніозухідних рептіліоморф із середніх і верхніх тріасових відкладень мадигенської формації Киргизстану[1]. Його вперше назвали палеонтологи Райнер Р. Шох, Себастьян Фойгт і Майкл Бухвіц у 2010 році на основі майже повного черепа та пов'язаних з ним остеодерм. Типовим видом є M. pustulatus[1].

Опис[ред. | ред. код]

Мадігенерпетон, як і інші хроніозухіди, має остеодерми, або кісткові пластини, що покривають його хребет. Ці остеодерми з'єднуються одна з одною та з'єднуються з відповідними хребцями на хребетному стовпі[1]. Вони широкі і мають вигнуті або загострені поверхні. На верхній поверхні переднього кінця і нижній поверхні заднього кінця кожної остеодерми є фасетки, вкриті концентричними виступами та борознами. Ці грані дозволяють пластинам зчепитися одна з одною. Відносно вузька ширина остеодерм у Madygenerpeton дозволяє більший бічний згин тулуба, ніж інші хроніозухіди, до 7.5°[2].

Череп має параболічний контур, поверхня його вкрита гнійничковим орнаментом. Цей характерний орнамент дає типовому виду назву M. pustulatus. На відміну від інших хроніозухид, у Мадігенерпетона відсутнє анторбітальне тім'ячко перед очима. Післятім'яна або задня частина черепа увігнута[1].

Палеобіологія[ред. | ред. код]

Тісно зчеплені остеодерми вздовж спини пермських хроніозухій, ймовірно, були адаптацією до наземного пересування. Пластини зробили хребетний стовп більш жорстким, що дозволило йому краще справлятися з навантаженнями від зсуву, скручування, стиснення та розтягування. Однак підвищена стабільність хребта призвела до меншої гнучкості. У Madygenerpeton підвищена гнучкість тулуба могла бути адаптацією до вторинного водного способу життя. Більший латеральний згин уможливив б бічні хвилястість, корисну для плавання[2].

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б в г Rainer R. Schoch, Sebastian Voigt, Michael Buchwitz (2010). A chroniosuchid from the Triassic of Kyrgyzstan and analysis of chroniosuchian relationships. Zoological Journal of the Linnean Society. 160 (3): 515—530. doi:10.1111/j.1096-3642.2009.00613.x.
  2. а б Buchwitz, M.; Voigt, S. (2010). Peculiar carapace structure of a Triassic chroniosuchian implies evolutionary shift in trunk flexibility. Journal of Vertebrate Paleontology. 30 (6): 1697—1708. doi:10.1080/02724634.2010.521685. S2CID 129183858.