Національний фонд на підтримку демократії

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з National Endowment for Democracy)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Національний фонд на підтримку демократії
Тип неприбуткова організація
Рік заснування 18 листопада 1983
Розташування Вашингтон, США
Ключові фігури Карл Гершман[en]
Вебсайт www.ned.org

Національний фонд на підтримку демократії (англ. National Endowment for Democracy, NED) — приватна некомерційна організація США заснована в 1983 році з метою зростання і зміцнення демократичних інститутів у всьому світі. Щороку, за фінансової підтримки Конгресу США, фонд грантами підтримує понад 1000 проєктів неурядових організацій закордоном, які утверджують демократичні принципи більш ніж в 90 країнах.

Сама організація сповідує переконання, що «свобода є універсальним людським прагненням, яке може бути реалізоване через розвиток демократичних інститутів, процедур і цінностей» і своєю місією називає «сприяння становленню і розвитку демократії та свободи в усьому світі».

Заснування[ред. | ред. код]

У 1982 в промові у Вестмінстерському палаці, президент США Рональд Рейган висунув ініціативу «підтримки підвалин демократії: вільної преси, профспілок, політичних партій, університетів». Уряд США найняв Американський політичний фонд (The American Political Foundation) для дослідження підтримки демократії, що стало відоме як «Програма демократії» (The Democracy Program). Програма рекомендувала створити двопартійну, приватну, некомерційну організацію під назвою Національний фонд на підтримку демократії (National Endowment for Democracy, NED). Новоутворена організація, мала бути неурядовою, проте фінансуватиметься урядом США і під наглядом конгресу.[1]

NED був створений в 1983 році актом Конгресу. Комітет у закордонних справах запропонував законодавчо встановити початкове фінансування в 31,3 млн дол США (законопроєкт HR 2915). 17 листопада 1983 року HR 2915 був прийнятий Конгресом, а на наступний день — Сенатом. 18 листопада 1983 статут організації був поданий на реєстрацію в окрузі Колумбія для створення Національного фонду за демократію як некомерційної організації.[1]

Склад керівництва[ред. | ред. код]

До ради директорів фонду входили або входять:

Фінансування[ред. | ред. код]

Фонд був заснований в 1983 році Конгресом США з бюджетом $30 млн. Діяльність фонду фінансується з державного бюджету як частина витрат Держдепартаменту для Агентства з міжнародного розвитку США. У 2004 році фонд отримав близько $80 млн переважно з урядових джерел.

Невелика частина коштів надходить від приватних організацій — Фонд Сміта Річардсона (Smith Richardson Foundation), Фонд Джона М. Оліна (John M. Olin Foundation) та Фонд Лінді і Гаррі Бредлі (Bradley Foundation). З 1987 року по 2005 рік ці організації перерахували близько $2 млн. Всі вони, у свою чергу, фінансуються за допомогою федеральних контрактів.

Близько половини коштів фонд витрачає на діяльність 4-х асоційованих організацій:

Фонд публікує «Журнал демократії» (Journal Of Democracy), а також журнал «Зустріч» для поширення на території Куби.

Цікаві факти[ред. | ред. код]

  • 2012 року верхня палата російського парламенту заявила про те, що NED загрожує національній безпеці РФ.[2]

Фінансування демократичних організацій[ред. | ред. код]

НЕД фінансує некомерційні організації які працюють над розвиненням і збереженням демократичних прав. Некомерційні групи з цілого світу мають можливість подавати аплікацію на гроші Вкладу. Серед українських організацій, які отримали допомогу від Народного Вкладу для Демократії в 2005 році є:

  1. Харківський центр для жіночих студій ($50,000)
  2. Знаю ($26,400)
  3. Коаліція «Молода Черкащина» ($25,000)
  4. Молодіжна Альтернатива ($82,000)
  5. Молодий Рух ($50,000)
  6. Телекритика ($45,000)
  7. Пора! ($40,000)
  8. Американський Центр Працьової Солідарності ($400,000)

Виноски[ред. | ред. код]

  1. а б History. National Endowment for Democracy. Архів оригіналу за 26 квітня 2008. Процитовано 3 листопада 2008.
  2. Human rights: closing down of Russian Memorial NGO; Uzbekistan; Mexico. European Parliament. 2014.

Посилання[ред. | ред. код]