Мадлен Олбрайт

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Олбрайт.
Мадлен Олбрайт
англ. Madeleine Albright
Мадлен Олбрайт
Мадлен Олбрайт
Державний секретар США
23 січня 1997 року — 20 січня 2001 року
Віцепрезидент Альберт Ґор
Президент Білл Клінтон
Попередник Воррен Кристофер
Наступник Колін Павелл
Народилася 15 травня 1937(1937-05-15)[1][2][…]
Прага, Чехословаччина[1][4]
Померла 23 березня 2022(2022-03-23)[5][6] (84 роки)
Вашингтон, США[7]
Відома як дипломат, політична діячка, письменниця, політолог, посолка, викладачка університету, публіцистка, міністерка
Місце роботи Джорджтаунський університет
Країна Чехословаччина і США
Національність євреї[8]
Alma mater Коледж Веллслі, Колумбійський університет, Університет Джонса Гопкінса, Paul H. Nitze School of Advanced International Studiesd, Kent Denver Schoold і Школа міжнародних відносин Колумбійського університетуd
Політична партія Демократична партія США
Батько Josef Korbeld
Мати Anna Spiegelovád
У шлюбі з Joseph Albrightd[9]
Діти Alice Albrightd[9], Anne Korbel Albrightd[9] і Katie Albrightd[9]
Релігія Єпископальна церква
Нагороди
Орден Білого лева Grand Cordon of the Order of the Rising Sun орден Хреста землі Марії 1 класу орден Хреста землі Марії орден Білого лева Орден королеви Єлени командорський хрест із зіркою Ордена Заслуг Угорщини Президентська медаль Свободи Grand Cross of the Order of the White Rose of Finland Великий хрест ордена «За заслуги перед Польщею» Орден «За заслуги перед Польщею»

Anna Lindh Memorial Fundd

премія Свободиd (1999)

Democracy Service Medald

Національна зала слави жінок (1998)

Жива легенда Бібліотеки Конгресуd (квітень 2000)

Зал слави жінок Колорадоd (2010)

Theodore Roosevelt Awardd (2009)

Премія Елізабет Блеквелd (2001)

почесний доктор Браунського університетуd (28 травня 2001)

Член Американської академії мистецтв і наук[d]

Great Gold Medal of Masaryk Universityd (2000)

почесний доктор[d] (7 червня 2008)

почесний доктор Брандейського університетуd

Honorary doctor of the University of Gdańskd

почесний доктор Університету Маяміd (12 травня 2006)

Silver Medal of the Chairman of the Senated (2019)

Great Immigrantsd (2006)

Підпис
Висловлювання у Вікіцитатах

Медіафайли у Вікісховищі

Мадле́н Корбел Олбра́йт (англ. Madeleine Korbel Albright, ім'я при народженні Марія Яна Корбелова, чеськ. Marie Jana Korbelová; 15 травня 1937(19370515), Прага, Чехословаччина — 23 березня 2022, Вашингтон) — американська дипломатка чеського походження. Постійна представниця США при ООН. Державний секретар США (1997–2001).

Життєпис[ред. | ред. код]

Народилася 15 травня 1937 в Празі.[10] Ім'я отримала спочатку як прізвисько «Мадленка», яким її називала бабуся і яке закріпилося під час навчання в пансіоні в Швейцарії і в школі Kent Denver в Денвері.

Батько Мадлен Йозеф Корбель був чехословацьким дипломатом, що перейшов із юдаїзму в католицизм.[11] Згодом Мадлен перейшла в Єпископальну церкву (Англіканська церква в США).

У 1939 сім'я виїхала з Чехословаччини до Лондона.[12] Після закінчення Другої світової війни вони повернулися до Чехословаччини, де батько знову перебував на дипломатичній службі, зокрема був послом Чехословаччини в Югославії[13]. Після приходу до влади в Чехословаччині комуністів Йосип Корбелі з родиною емігрував до США, де викладав в Університеті Денвера.

У 1957 отримала американське громадянство.[14][15]

Після закінчення факультету політології Велеслейского університету штату Массачусетс в 1959 одружилася з журналістом Джозефом Меділлом Паттерсоном Олбрайтом (англ. Joseph Medill Patterson Albright), з яким познайомилася на тимчасовій роботі в газеті Denver Post. Після цього закінчила факультет права Колумбійського університету, отримавши ступінь магістра.

У вересні 2009 відкрила виставку своєї особистої колекції ювелірних виробів у Музеї мистецтва та дизайну в Нью-Йорку, яка тривала до січня 2010.[16] У 2009 році Олбрайт також опублікувала книгу Read My Pins: Stories from a Diplomat's Jewel Box про свої шпильки.[17] У 2012 році опублікувала автобіографічну книгу "Празька зима" - особисту історію з 1937 до 1948 року, з широким охопленням життя у Чехословаччині у ці часи.[18] [19]

Після 2016 очолювала консалтингову фірму Albright Stonebridge Group[20] і була головою дорадчої ради Гаазького інституту глобальної справедливості, заснованого в 2011 році в Гаазі.[21] Вона також була почесним головою Всесвітнього проекту справедливості (WJP).[22]

Померла від раку 23 березня 2022, у віці 84 років[23].

Особисте життя[ред. | ред. код]

Вийшла заміж за Джозефа Олбрайта в 1959. Подружжя мало трьох дочок. Мадлен та Джозеф розлучилися в 1982.[24]

Початок політичної кар'єри[ред. | ред. код]

Політичну діяльність почала як активістка Демократичної партії США, в 1972 увійшла до команди сенатора Едмунда Маскі.

У 1976–1978 була помічницею сенатора з питань законодавчої роботи.

У 1978 призначена членом Ради національної безпеки при президенті США Джиммі Картері, відповідала за зв'язки з громадськістю.

У 1982–1993 була професоркою Джорджтаунського університету, вела семінар з політики СРСР і країн Східної Європи, керувала програмою «Жінки у зовнішній політиці», була президентом Центру за національну політику.

У 1992 стала радницею Білла Клінтона і після його обрання на пост президента призначена на посаду постійної представниці США при ООН. Під час її роботи в ООН були вкрай напружені відносини з Генеральним секретарем ООН Бутрос Бутрос Галі[25].

Державний секретар США[ред. | ред. код]

У 1997 році отримала призначення на посаду державного секретаря в адміністрації президента Білла Клінтона. Олбрайт була прихильницею жорсткого курсу США в міжнародних відносинах, виступала за посилення позицій США в НАТО, за всебічний захист інтересів США, не зупиняючись і перед застосуванням військової сили. Під час її роботи підірвали посольства США в Кенії і Танзанії.[26]

У 2000 році вона відвідала з візитом Північну Корею, де зустрілася з Кім Чен Іром.[27]

25 вересня 2007 разом з кількома іншими держсекретарями США у відставці підписала лист, що закликає Конгрес США не ухвалювати резолюції 106 про геноцид вірмен[28].

Нагороди та відзнаки[ред. | ред. код]

Книги[ред. | ред. код]

  • Madam Secretary (2003) ISBN 0-7868-6843-0
  • The Mighty and the Almighty: Reflections on America, God, and World Affairs (2006) ISBN 0-06-089257-9.
  • Prague Winter: A Personal Story of Remembrance and War, 1937-1948 , 2012

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ а б Deutsche Nationalbibliothek Record #120089378 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
  2. ↑ SNAC — 2010.
  3. ↑ RKDartists
  4. ↑ http://faithfuliremain.com/interviews/madeleine-albrightova
  5. ↑ Madeleine Albright, first female US secretary of state, dies
  6. ↑ מדלן אולברייט, האישה הראשונה שכיהנה כשרת חוץ בארה"ב, מתה בגיל 84
  7. ↑ Madeleine Albright, First Woman to Serve as Secretary of State, Dies at 84
  8. ↑ https://hedendaagsesieraden.nl/2021/10/21/madeleine-albright/
  9. ↑ а б в г Albright M. Madam Secretary — Disney Publishing Worldwide, 2003. — ISBN 978-1-4013-9947-4
  10. ↑ Washingtonpost.com: Politics -- The Administration, Secretary of State Madeleine K. Albright. web.archive.org. 17 травня 2008. Архів оригіналу за 17 травня 2008. Процитовано 9 жовтня 2022. 
  11. ↑ In a New Memoir, Madeleine Albright Discovers Her Family's World War II History – Tablet Magazine. web.archive.org. 10 березня 2013. Архів оригіналу за 10 березня 2013. Процитовано 9 жовтня 2022. 
  12. ↑ Profile: She who knows tyranny; Madeleine Albright. The Independent (англ.). 8 лютого 1998. Процитовано 9 жовтня 2022. 
  13. ↑ "Корбель був першим чеським послом в Югославії … Це була людина широкої культури і переконаний антикомуніст "(Володимир Велебіт) [Архівовано 9 листопада 2011 у Wayback Machine.].
  14. ↑ Koven, Steven G.; Götzke, Frank (9 серпня 2010). American Immigration Policy: Confronting the Nation's Challenges (англ.). Springer Science & Business Media. ISBN 978-0-387-95940-5. 
  15. ↑ Interview: Madeleine Albright. the Guardian (англ.). 30 жовтня 2003. Процитовано 9 жовтня 2022. 
  16. ↑ Madeleine Albright reveals brooch diplomacy pinned down adversaries | The Sunday Times. web.archive.org. 28 листопада 2016. Архів оригіналу за 28 листопада 2016. Процитовано 9 жовтня 2022. 
  17. ↑ Magazine, Smithsonian; Gambino, Megan. Madeleine Albright on Her Life in Pins. Smithsonian Magazine (англ.). Процитовано 9 жовтня 2022. 
  18. ↑ Prague Winter. Wikipedia (англ.). 4 листопада 2022. Процитовано 25 листопада 2023. 
  19. ↑ Databazeknih.cz. Pražská zima - kniha. www.databazeknih.cz. Процитовано 25 листопада 2023. 
  20. ↑ About Us | Albright Stonebridge Group. www.albrightstonebridge.com. Процитовано 9 жовтня 2022. 
  21. ↑ Madeleine Albright on the Establishment of The Hague Institute (uk-UA). Процитовано 9 жовтня 2022. 
  22. ↑ Honorary Chairs. World Justice Project (англ.). Процитовано 9 жовтня 2022. 
  23. ↑ Померла колишня очільниця Держдепу США Мадлен Олбрайт. Українська правда (укр.). Архів оригіналу за 24 березня 2022. Процитовано 24 березня 2022. 
  24. ↑ (23 березня 2022). Who was Madeleine Albright's husband Joseph Medill Patterson Albright?. The US Sun (en-us). Процитовано 9 жовтня 2022. 
  25. ↑ Madam Secretary: A Memoir — Google Books. Архів оригіналу за 3 січня 2012. Процитовано 31 травня 2012. 
  26. ↑ Clarke, Richard A. (26 березня 2004). Against All Enemies: Inside America's War on Terror (англ.). Simon and Schuster. ISBN 978-0-7432-6640-6. 
  27. ↑ frontline: kim's nuclear gamble: interviews: madeleine albright | PBS. web.archive.org. Архів оригіналу за 28 березня 2009. Процитовано 9 жовтня 2022. 
  28. ↑ Letter from the Former Secretaries of State. Архів оригіналу за 30 жовтня 2007. Процитовано 31 травня 2012. 

Література[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]

  • Олбрайт // Україна в міжнародних відносинах. Енциклопедичний словник-довідник. Випуск 6. Біографічна частина: Н–Я / Відп. ред. М. М. Варварцев. — К.: Ін-т історії України НАН України, 2016. — с.38-40
Facebook (англ.) · X (англ.)
Аудіо, відео(ігри), фото та мистецтво
Про аудіо, відео(ігри), фото та мистецтво
Генеалогія та некрополістика
Література та бібліографія
Наука
Тематичні сайти
Словники та енциклопедії
Довідкові видання
Нормативний контроль
Autoritats UB: a1130272 · BIBSYS: 90079194 · BLBNB: 001117602 · BNCHL: 000091280 · BNE: XX1616312 · BNF: 13563837z · BNMM: 000026323 · CANTIC: 981058613625806706 · CCAB: 000310945 · CiNii: DA14195804 · CONOR.AL: 3568486 · CONOR.BG: 25472101 · CONOR.SI: 24818787 · CONOR.SR: 37964647 · DBC: 87097968048605 · EGAXA: vtls003463567 · ERRR: a11338040 · FAST: 114047 · Freebase: /m/0_5vr · GND: 120089378 · GTAA: 76665 · ICCU: UBOV871210 · ISNI: 0000 0003 6849 8039, 0000 0000 8130 6087 · J9U: 987007257398005171 · KRNLK: KAC201907153 · LCCN: n83125999 · LIBRIS: mkz251250z46kdd · LIH: LNB:WR6;=BL · LNB: 000051466 · LNL: 10790 · MAK: 9810530688905606 · NCF: ncf12109888 · NDL: 001361090 · NKC: jn19981000066 · NLA: 1248750 · NLP: a0000001262918 · NSK: 000295766 · NTA: 069830169 · NUKAT: n97039900 · PTBNP: 1362178 · RERO: 02-A002916405 · RRL: 194615 · SELIBR: 294215 · SUDOC: 075731959 · ULAN: 500698477 · UPSA: 1396691, 566186 · VIAF: 51856708 · WorldCat: lccn-n83125999 · РДБ: 000080296 · РНБ: 7710175
 
Томас Джефферсон • Едмунд Рендолф • Тімоті Пікеринг • Джон Маршалл • Джеймс Медісон • Роберт Сміт • Джеймс Монро • Джон Квінсі Адамс • Генрі Клей • Мартін ван Бюрен • Едвард Лівінгстон • Луїс Маклейн • Джон Форсайт • Даніель Вебстер • Абель Паркер Апшер • Джон Колдвелл Келхун • Джеймс Б'юкенен • Джон Міддлтон Клейтон • Даніель Вебстер • Едвард Еверетт • Вільям Лернд Марсі • Льюїс Касс • Джеремайа Саллівен Блек • Вільям Генрі Сьюард • Еліягу Бенджамін Вошберн • Гамільтон Фіш • Вільям Максвелл Евартс • Джеймс Гіллеспі Блейн • Фредерік Теодор Фрелінгхойзен • Томас Френсіс Бейард • Джеймс Гіллеспі Блейн • Джон Вотсон Фостер • Волтер Квінтін Грешам • Річард Олні • Джон Шерман • Вільям Руфус Дей • Джон Мілтон Гей • Еліу Рут • Роберт Бекон • Філандер Чейз Нокс • Вільям Дженнінгс Браян • Роберт Лансінг • Бейнбрідж Колбі • Чарльз Еванс Г'юз • Френк Біллінгс Келлог • Генрі Льюїс Стімсон • Корделл Голл • Едвард Стеттініус • Джеймс Френсіс Бірнс • Джордж Маршалл • Дін Ачесон • Джон Фостер Даллес • Крістіан Гертер • Дін Раск • Вільям Пірс Роджерс • Генрі Кіссинджер • Сайрус Венс • Едмунд Маскі • Александер Гейґ • Джордж Шульц • Джеймс Бейкер • Лоуренс Іґлберґер • Воррен Кристофер • Мадлен Олбрайт • Колін Павелл • Кондоліза Райс • Гілларі Клінтон • Джон Керрі • Рекс Тіллерсон • Майк Помпео • Ентоні Блінкен
США Кабінет Білла Клінтона
Президент та Віце-президент:
Секретарі (міністри)
Державний секретар
(Міністр закордонних справ)		Воррен Кристофер (1993—1997)
Мадлен Олбрайт (1997—2001)
Генеральний прокурор
(Міністр юстиції)		Дженет Рено (1993—2001)
ВетеранівДжессі Браун (1993—1997)
Того Вест (1998—2000)
Внутрішніх справБрюс Беббітт (1993—2001)
ЕнергетикиХейзел О'Лірі (1993—1997)
Федеріко Пенья (1997—1998)
Білл Річардсон (1998—2001)
Житла і міського розвиткуГенрі Сіснерос (1993—1997)
Ендрю Куомо (1997—2001)
ОборониЛес Еспін (1993—1994)
Вільям Перрі (1994—1997)
Вільям Коен (1997—2001)
ОсвітиРічард Райлі (1993—2001)
Охорони здоров'я
і соціальних служб		Донна Шалейла (1993—2001)
ПраціРоберт Райх (1993—1997)
Алексіс Герман (1997—2001)
Сільського господарстваМайк Еспі (1993—1994)
Ден Глікмен (1995—2001)
ТоргівліРон Браун (1993—1996)
Міккі Кантор (1996—1997)
Вільям Дейлі (1997—2000)
Норман Мінета (2000—2001)
ТранспортуФедеріко Пенья (1993—1997)
Родні Слейтер (1997—2001)
ФінансівЛлойд Бентсен (1993—1994)
Роберт Рубін (1995—1999)
Лоуренс Саммерс (1999—2001)
Посадовці рівня секретаря
Голова Апарату Білого домуМак МакЛарті (1993—1994)
Леон Панетта (1994—1997)
Ерскін Боулз (1993—1998)
Джон Подеста (1998—2001)
Торговий представникМіккі Кантор (1993—1997)
Шарлін Баршевскі (1997—2001)
Представник США в ООНМадлен Олбрайт (1993—1997)
Білл Річардсон (1997—1998)
Річард Голбрук (1999—2001)
Директор Управління
адміністрування та бюджету		Леон Панетта (1993—1994)
Еліс Рівлін (1994—1996)
Франклін Рейнс (1993—1998)
Джейкоб Лью (1998—2001)
Директор Центральної розвідкиДжеймс Вулсі (1993—1995)
Джон Дейч (1995—1996)
Джордж Тенет (1997—2001)
Адміністратор
Агентства охорони
навколишнього середовища		Керол Браунер (1993—2001)
Адміністратор Адміністрації
малого бізнесу		Філіп Ледер (1994—1997)
Айда Альварес (1997—2001)
Голова Ради
економічних консультантів		Лаура Тайсон (1993—1995)
Джозеф Стігліц (1995—1997)
Джанет Єллен (1997—1999)
Мартін Ніл Бейлі (1999—2001)
Директор Управління
контролю за наркотиками		Лі Браун (1993—1995)
Беррі МакКеффрі (1996—2001)
Директор Федерального агентства
надзвичайних ситуацій		Джеймс Лі Вітт (1993—2001)
 
Едвард Стеттініус (1945—1946) • Воррен Остін (1947—1953) • Генрі Лодж (1953—1960) • Джеймс Джеремі Водсворт (1960—1961) • Едлай Евінг Стівенсон II (1961—1965) • Артур Голдберг (1965—1968) • Джордж Бол (1968—1968) • Джеймс Рассел Віггінс (1968—1969) • Чарлз Йост (1969—1971) • Джордж Герберт Вокер Буш (1971—1973) • Джон Скалі (1973—1975) • Деніел Патрік Мойніган (1975—1976) • Вільям Скрентон (1976—1977) • Ендрю Джексон Янг (1977—1979) • Дональд Макгенрі (1979—1981) • Джин Кіркпатрік (1981—1985) • Вернон Волтерс (1985—1989) • Томас Пікерінг (1989—1992) • Едвард Перкінс (1992—1993) • Мадлен Олбрайт (1993—1997) • Білл Річардсон (1997—1998) • Річард Голбрук (1999—2001) • Джон Негропонте (2001—2004) • Джон Денфорт (2004—2005) • Джон Болтон (2005—2006) • Халілзад Залмай (2007—2009) • Сьюзан Райс (2009—2013) • Саманта Пауер (2013—2017) • Ніккі Гейлі (2017—2018) • Джонатан Коен (в.о., 2019) • Келлі Найт Крафт (2019—2021) • Лінда Томас-Грінфілд (з 2021)
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Мадлен_Олбрайт&oldid=41001193