Nepeta ucranica

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Nepeta ucranica
Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota)
Царство: Рослини (Plantae)
Судинні (Tracheophyta)
Покритонасінні (Angiosperms)
Евдикоти (Eudicots)
Айстериди (Asterids)
Порядок: Губоцвіті (Lamiales)
Родина: Глухокропивові (Lamiaceae)
Підродина: Nepetoideae
Триба: Mentheae
Рід: Котяча м'ята (Nepeta)
Вид: Nepeta ucranica
Nepeta ucranica
L., 1753
Посилання
Віківиди: Nepeta ucranica
EOL: 2894025
IPNI: 452801-1
NCBI: 2954246

Nepeta ucranica (котяча м'ята українська[1], котяча м'ята дрібноквіткова як Nepeta parviflora[2]) — вид рослин з родини глухокропивові (Lamiaceae), поширений у Євразії від Болгарії до Сіньцзяну й Сибіру.

Опис[ред. | ред. код]

Багаторічна рослина. Стебла прямостійні або висхідні, 17–50 см заввишки, майже гладкий або з вигнутими вгору короткими простими волосками. Черешок майже такої довжини як пластина базально й дуже короткий у верхніх листках; листова пластина яйцеподібна до ланцетоподібної або вузько ланцетоподібна, 1.5–3.5 × 1–1.8 см, найбільші на середині стебла, поверхня зверху з сіро-блакитним відтінком гола або рідко запушена, знизу блідіша, жовтувато залозиста, жили й краї запушені; верхівка гостра або тупа. Суцвіття пірамідальні, компактні, багатоквіткові, термінальні. Приквітки фіолетові, лінійні, довжиною з чашечки. Чашечка ≈ 1.1 см. Віночок блакитний, 0.9–1.2 мм, запушений. Горішки чорно-бурі, еліпсоїдні, 2.5–2.7 мм[3].

Поширення[ред. | ред. код]

Поширений у Євразії від Болгарії до Сіньцзяну й Сибіру[4][5].

В Україні вид зростає у степах, на відслоненнях — у Лісостепу, Степу, Криму[2].

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Українська назва є транскрибуванням та/або перекладом латинської назви авторами статті і в авторитетних україномовних джерелах не знайдена.
  2. а б Доброчаева Д. Н., Котов М. И., Прокудин Ю. Н., и др. Определитель высших растений Украины. — К. : Наук. думка, 1987. — С. 302. (рос.)(укр.)
  3. Flora of China. Архів оригіналу за 21 травня 2019. Процитовано 06.01.2020. (англ.)
  4. Plants of the World Online — Kew Science. Архів оригіналу за 17 липня 2019. Процитовано 06.01.2020. (англ.)
  5. The Euro+Med Plantbase Project. Процитовано 06.01.2020. (англ.)