Еспарцет стрункий
| Еспарцет стрункий | |
|---|---|
| |
| Плоди різних еспарцетів: плід еспарцета стрункого під №6. | |
| Біологічна класифікація | |
| Царство: | Рослини (Plantae) |
| Клада: | Судинні рослини (Tracheophyta) |
| Клада: | Покритонасінні (Angiosperms) |
| Клада: | Евдикоти (Eudicots) |
| Клада: | Розиди (Rosids) |
| Порядок: | Бобовоцвіті (Fabales) |
| Родина: | Бобові (Fabaceae) |
| Рід: | Еспарцет (Onobrychis) |
| Вид: | Еспарцет стрункий (O. gracilis)
|
| Біноміальна назва | |
| Onobrychis gracilis | |
Еспарце́т струнки́й[1][2] (Onobrychis gracilis) — трав'яниста рослина родини бобових. Поширений у південно-східній Європі й Західній Азії. Етимологія: лат. gracilis — «тонка, струнка»[3].
Опис[ред. | ред. код]
Багаторічна рослина 35–90 см завдовжки. Боби напівкруглі з виступами, 4–5,5 мм завдовжки, 2,5–4,5 мм завширшки, з 4–6 шипами до 1 мм завдовжки. Віночок 5–6 мм завдовжки. Трубка чашечки гола. Листочки верхніх листків вузьколінійні, 15–25 мм завдовжки, 1,2–2,7 мм завширшки, зверху голі, з нижнього боку майже голі або розсіяно-волосисті[2].
Поширення[ред. | ред. код]
Європа: Болгарія, колишня Югославія, Греція, Румунія, Молдова, Україна (у т. ч. Крим); Азія: зх. Сирія, Туреччина[4][5].
В Україні зростає на степових і кам'янистих схилах, по чагарниках — у Правобережній Степу, рідко; в Криму (Тарханкутський півострів). Кормова[2]. Входить до переліку видів, які перебувають під загрозою зникнення на території м. Севастополя[6].
Джерела[ред. | ред. код]
- ↑ Onobrychis gracilis // Словник українських наукових і народних назв судинних рослин / Ю. Кобів. — Київ : Наукова думка, 2004. — 800 с. — (Словники України). — ISBN 966-00-0355-2.
- ↑ а б в Доброчаева Д. Н., Котов М. И., Прокудин Ю. Н., и др. Определитель высших растений Украины. — К. : Наук. думка, 1987. — С. 200. (рос.)(укр.)
- ↑ Dictionary of Botanical Epithets. Архів оригіналу за 19 вересня 2017. Процитовано 17.05.2018. (англ.)
- ↑ The Euro+Med PlantBase. Процитовано 17.05.2018. (англ.)
- ↑ Germplasm Resources Information Network (GRIN). Процитовано 17.05.2018. (англ.)
- ↑ Андрієнко Т. Л., Перегрим М. М. (уклад.). Офіційні переліки регіонально рідкісних рослин адміністративних територій України (довідкове видання). — Київ : Альтерпрес, 2012. — 148 с. — ISBN 978-966-542-512-0.
|
Це незавершена стаття про бобові. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
|