SMS Zähringen

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
«Церінген»
SMS Zähringen
Пре-дредноут «Церінген». 1902
Служба
Тип/клас пре-дредноут типу «Віттельсбах»
Держава прапора Німецька імперія Німецька імперія
Веймарська республіка Веймарська республіка
Третій Рейх Третій Рейх
Належність  Імператорські військово-морські сили Німеччини
 Рейхсмаріне
Крігсмаріне 1933-1945 Крігсмаріне
На честь Церінгени — старовинний німецький рід із Швабії
Корабельня Німецька імперія Friedrich Krupp Germaniawerft, Кіль
Первинна вартість 22275000 золотих марок
Закладено 21 листопада 1899
Спущено на воду 12 червня 1901
Введено в експлуатацію 25 жовтня 1902
На службі 19021920
Виведений зі складу флоту 11 березня 1920
Статус 26 березня 1946 року затоплений як блокшип у бухті Готенгафена
Бойовий досвід Перша світова війна
Битва на Балтійському морі
* Бій у Ризькій затоці
Ідентифікація
Параметри
Тоннаж 11774 тонни (стандартна)
12798 тонн (повна)
Довжина 126,8 м (загальна)
Ширина 22,8 м
Осадка 7,95 м
Бронювання Головний пояс: 100—225 мм
Палуба: 50 мм
Башти головного калібру: 250 мм
Технічні дані
Рухова установка 8 водотрубних вугільних парових котлів
3 парові машини потрійного розширення
Гвинти 3 гвинти
Потужність 13 810 к.с.
Швидкість 18 вузлів (33 км/год)
Дальність плавання 5000 морських миль (9300 км) на швидкості 10 вузлів (18,6 км/год)
Екіпаж 680 офіцерів і матросів
Озброєння
Артилерія 4 (2 × 2) × 240-мм корабельні гармати SK L/40
18 × 150-мм корабельних гармат SK L/40
12 × 88-мм швидкострільних гармат SK L/30
Торпедно-мінне озброєння 6 × 450-мм торпедних апаратів

«Церінген» (нім. SMS Zähringen) — німецький військовий корабель, пре-дредноут типу «Віттельсбах» Імператорських військово-морських сил Німеччини. Перший корабель, названий на честь Церінгенів, старовинний німецький рід зі Швабії.

«Церінген» був закладений 21 листопада 1899 року на верфі компанії Friedrich Krupp Germaniawerft у Кілі. 12 червня 1901 року він був спущений на воду, а 25 жовтня 1902 року увійшов до складу ВМС Німецької імперії. Основним озброєнням лінкора була батарея з чотирьох 240-мм гармат і корабель розвивав максимальну швидкість 18 вузлів (33 км/год).

Корабель служив у складі I ескадри німецького флоту протягом більшої частини своєї кар'єри в мирний час, з 1902 по 1910 роки. Протягом цього періоду він залучався до щорічних інтенсивних навчань і тренувань Флоту відкритого моря, а також здійснював візити ввічливості до зарубіжних країн. Він був виведений з експлуатації у вересні 1910 року, але був відновлений у 1912 році для виконання обов'язків в ролі навчального корабля. В цей період пре-дредноут зіткнувся з міноносцем, що унаслідок морської катастрофи затонув.

Після початку Першої світової війни в серпні 1914 року «Церінген» повернули до активної служби в IV бойовій ескадрі. Лінкор брав участь у бойових діях у Балтійському морі проти російського флоту. У серпні 1915 року лінкор залучався до битви в Ризькій затоці,[Прим. 1], але жодного разу не бився з російськими кораблями. Наприкінці 1915 року через неукомплектованість екіпажу та загрозу британських підводних човнів, що діяли на Балтиці, змусили командування Кайзерліхмаріне вивести до резерву старі лінкори, такі як «Церінген».

З 1917 року «Церінген» виконував функції корабля-мішені для підготовки торпедних екіпажів. У середині 1920-х років його було серйозно реконструйовано та обладнано для використання в ролі радіокерованого корабля-мішені. Він служив до 1944 року, коли його потопили в Готенгафені британські бомбардувальники під час Другої світової війни. Німці, що відступали, підняли корабель і перемістили його до гирла гавані, де затопили його, щоб заблокувати порт. У 1949—1950 роках «Церинген» був розібраний на брухт на місці.

Див. також

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
Виноски
  1. Корабель входив до складу сил Балтійського флоту, що складалися з IV ескадри: броненосці «Брауншвейг», «Ельзас», «Віттельсбах», «Веттін», «Мекленбург», «Швабен», «Церінген», розвідувальної групи Балтійського моря: крейсери «Рун», «Принц Генріх», «Аугсбург», «Бремен», «Любек» і «Тетіс», есмінці V99 і V100, легких сил: VIII и X флотилії есмінців (11 есмінців), II дивізіон тральщиків (14 од.), підводних сил: U-9, U-26, UC-4 та допоміжного мінного загороджувача «Дойчлянд»
Джерела

Посилання

[ред. | ред. код]

Література

[ред. | ред. код]
  • Grießmer, Axel (1999). Die Linienschiffe der Kaiserlichen Marine: 1906—1918; Konstruktionen zwischen Rüstungskonkurrenz und Flottengesetz. Bonn: Bernard & Graefe Verlag. ISBN 978-3-7637-5985-9.(нім.)
  • Herwig, Holger (1998) [1980]. «Luxury» Fleet: The Imperial German Navy 1888—1918. Amherst: Humanity Books. ISBN 978-1-57392-286-9.
  • Staff, Gary (2010). German Battleships: 1914—1918. Vol. 1. Oxford: Osprey Books. ISBN 978-1-84603-467-1.