Лінійні кораблі типу «Нассау»
| Лінійні кораблі класу Nassau | ||
|---|---|---|
| Großlinienschiffe Nassau-Klasse | ||
 | ||
| SMS Rheinland. 1910 | ||
| Служба | ||
| Тип/клас | Лінійний корабель | |
| Попередній клас | Лінкори класу Deutschland | |
| Наступний клас | Лінкори класу Helgoland | |
| Держава прапора | .svg){kind=small} •Німецька імперія
| |
| На честь | Провінції Пруссії | |
| Корабельня | Kaiserliche Werft Wilhelmshaven[de] Вільгельмсгафен AG Weser Бремен | |
| Замовлено | 4 | |
| Закладено | Nassau 22. 07. 1907 Rheinland 01. 06. 1907 Posen 11. 06. 1907 Westfalen 12. 08. 1907 | |
| Спущено на воду | Nassau 7. 03. 1908 Rheinland 26. 08. 1908 Posen 12. 12. 1908 Westfalen 01. 07. 1908 | |
| Переданий | Nassau 01. 10. 1909 Rheinland 30. 04. 1910 Posen 31. 05. 1910 Westfalen 16. 11. 1909 | |
| Виведений зі складу флоту | 5 листопада 1919 | |
| Ідентифікація | ||
| Параметри | ||
| Тоннаж | конструктивна 18.873 т максимальна 20.535 т | |
| Довжина | вл 145,6 м повна 146,1 м | |
| Ширина | 29,9 м | |
| Осадка | 8,76 м | |
| Бронювання | борт 80-300 мм палуба 55-80 мм каземати 160 мм башти 90-280 мм бойові рубки 50-400 мм | |
| Технічні дані | ||
| Рухова установка | 12 вугільно-мазутних парових котлів 3×3-циліндрові парові машини | |
| Гвинти | 3×чотирилопатеві гребні гвинти ∅ 5 м | |
| Потужність | 22.000 к.с. макс. 26.000 — 27.000 к.с. | |
| Швидкість | 19 вузлів (35 км/год) макс. 20 вузлів (37 км/год) | |
| Дальність плавання | 8300 мм (15.000 км) 12 вузлах (22 км/год) | |
| Екіпаж | 40 офіцерів • 968 моряків | |
| Озброєння | ||
| Артилерія | 12×280-мм SK L/45 12×150-мм SK L/45 14×88-мм SK L/45 (протикорабельні до 1916) 2×88-мм L/45 (зенітні з 1915) | |
| Торпедно-мінне озброєння | 6×ТА ∅ 450-мм | |
Лінійні кораблі класу Nassau (нім. Großlinienschiffe Nassau-Klasse) — серія з чотирьох лінійних кораблів (нім. Großlinienschiffe) німецької Кайзерліхмаріне, що були першими кораблями нового класу дредно́утів (нім. Schlachtschiff). Їхнє будівництво розпочали завдяки спеціально прийнятому 1906 доповненню до закону про флот. Серія складалась з кораблів SMS «Nassau», SMS «Rheinland», SMS «Posen»[de], SMS «Westfalen». Кораблі отримали назви на честь історичних провінцій Пруссії.
Історія[ред. | ред. код]
Лінійні кораблі класу «Нассау» були гідною відповіддю на появу модерних британських лінкорів класу Dreadnought, маючи дещо більшу водотоннажність, кращий панцирний захист, незначно поступаючись по потужності, швидкості. У кораблях були реалізовані найновіші німецькі розробки у будівництві парових машин, котлів, артилерійських систем, протипожежних засобів, помпи. Через майже 3-річне відставання у будівництві для його пришвидшення відмовились від встановлення парових турбін, а задля потужного панцирного захисту калібр основних гармат обмежили 12×280-мм проти 10×305-мм у британського лінкору.
Імперський завод у Вільгельмсгафені виготовив парові машини потрійного розширення з циліндрами високого (960 мм), середнього (1460 мм), низького (2240 мм) тиску. Вони займали водонепроникні відсікі V (допоміжні механізми) і VI (головне машинне відділення), де кожна машина розміщувалась у окремому водонепроникному приміщенні. Кожна парова машина мала привід на свій гвинт.
У відсіках VIII, IX, XI розміщувались 12 парових котлів Шульце з площею нагріву 5040-5076 м². У кожному відсіку вздовж бортів розміщувалось по 4 котли. Посеред розміщувалась кочегарка з двома котлами, топки яких стояли поруч. Двоциліндрові компаунд-машини на проміжній палубі приводили в дію 12 відцентрових насосів, що подавали повітря у котельні відділення. Для кращого горіння вугілля були встановлені форсунки для вприскування нафти. У шести основних бункерах і 20 захисних бункерах розміщувалось 2700 т вугілля і 180 т нафти у цистерні. На випадок пожежі захисні бункери можна було залити водою.
Вісім електрогенераторів загальною потужністю 1280 кВт забезпечували електропостачання напругою 225 В для 232 електромоторів, прожекторів тощо Для аварійного освітлення призначались акумуляторні батареї напругою 12 В.
Озброєння[ред. | ред. код]
На лінкорах встановили вежі основного калібру Drh.L. C/06 з двома модифікованими 280-мм гарматами 28cm SK L/45. Вертикальний кут обстрілу становив 6° — 20°, горизонтального 300° (для носової і кормової веж), 160° (для чотирьох бічних). Бронебійний набій вагою 302 кг при куті 20° мав дальність стрільби 18,9 км, після модернізації 20,4 км (1915). Боєзапас на одне дуло становив 75 набоїв.
Середня артилерія складалась з 12×150-мм гармат Типу 15 cm SK L/45, розміщених у казематах на батарейній палубі і розділених поздовжніми і поперечними перегородками. Вертикальний кут обстрілу становив 5° — +20°, горизонтальний 80°. Набої у 45,3 кг вистрілювали на дальність до 14,9 км. Боєзапас становив 150 набоїв на гармату.
Протимінне озброєння складалось з 16×88-мм швидкострільних гармат Типу 8,8 cm L/45 з 12 мм захисними щитами. Вертикальне наведення становило −10° — +25° при дальності 10,7 км. Боєкомплект становив 150 набоїв на гармату. Дві протимінні 88-мм гармати замінили 1915 на зенітні.
Додатково на лінійних крейсерах було 2-4×8-мм кулемети з боєкомплектом по 10.000 патронів, 355 гвинтівок Mauser 98 і 42.600 патронів, 98-128 пістолетів Parabellum.
Захист[ред. | ред. код]
Для протидії новим потужним торпедам було встановлено нову систему захисту, що застосовувалась у наступних серіях лінкорів. Зовнішній корпус складався з 12-мм листів. За ними йшов доволі великий порожній простір завширшки у декілька метрів, де мала зменшуватись енергія вибуху. За ними йшла 20-мм стінка захисних вугільних бункерів, що розміщувались поміж 21 — 86 шпангоутами і були розділені водонепроникними перегородками на 10 відсіків. Вугілля повинно було остаточно погасити енергію вибуху. За бункерами йшла внутрішня 20-мм стінка. Через таку систему протиторпедного захисту лінкори Кайзерліх Маріне мали велику ширину.
Див. також[ред. | ред. код]
Джерела[ред. | ред. код]
- Erwin Strohbusch: Kriegsschiffbau seit 1848, Deutsches Schiffahrtsmuseum, Bremerhaven 1984 (англ.)
- Erich Gröner, Dieter Jung, Martin Maass: Die deutschen Kriegsschiffe 1815—1945 Band 1. Bernard & Graefe, München 1982, ISBN 3-7637-4800-8 (нім.)
- Siegfried Breyer: Schlachtschiffe und Schlachtkreuzer 1905—1970. J. F. Lehmanns Verlag, München 1970, ISBN 3-88199-474-2 (нім.)
Посилання[ред. | ред. код]
- Nassau Class Dreadnought Battleship [Архівовано 3 лютого 2015 у Wayback Machine.] (англ.)
- Hochseeflotte Battleships [Архівовано 11 березня 2015 у Wayback Machine.] (англ.)
