SMS Ostfriesland
| «Остфрізланд» | ||
|---|---|---|
| SMS Ostfriesland | ||
 | ||
| Лінійний корабель «Остфрізланд» | ||
| Служба | ||
| Тип/клас | дредноут типу «Гельголанд» | |
| Держава прапора | .svg){kind=small} Німецька імперія.svg){kind=small} США
| |
| Належність |  Імператорські військово-морські сили Німеччини Військово-морські сили США
| |
| На честь | Східної Фризії — регіону в землі Нижня Саксонія, на крайньому північному заході Німеччини | |
| Корабельня | Kaiserliche Werft Wilhelmshaven, Вільгельмсгафен
| |
| Первинна вартість | 43 579 000 золотих марок | |
| Закладено | 19 жовтня 1908 | |
| Спущено на воду | 30 вересня 1909 | |
| Введено в експлуатацію | 1 серпня 1911 | |
| На службі | 1911–1919 | |
| Виведений зі складу флоту | 5 листопада 1919 | |
| Статус | 5 листопада 1919 року виведений зі складу флоту та 1920 року переданий США. 21 липня 1921 року затоплений під час тестових випробувань авіації армії США | |
| Бойовий досвід | Перша світова війна Битва за Атлантику * Ютландська битва Битва на Балтійському морі * Бій у Ризькій затоці | |
| Ідентифікація | ||
| Параметри | ||
| Тоннаж | 22 808 тонн (стандартна) 24 700 тонн (повна) | |
| Довжина | 167,2 м (загальна) | |
| Ширина | 28,5 м | |
| Осадка | 8,94 м | |
| Бронювання | Головний пояс: 300 мм Башти головного калібру: 300 мм Барбети: 300 мм Палуба: 63,5 мм Каземати: 170 мм Передня рубка 100—400 мм Задня рубка 50–200 мм | |
| Технічні дані | ||
| Рухова установка | 3 парові машини потрійного розширення 15 водотрубних вугільних парових котлів | |
| Гвинти | 3 гвинти | |
| Потужність | 13 810 к.с. | |
| Швидкість | 21,2 вузли (39,3 км/год) | |
| Дальність плавання | 5 500 морських миль (10 190 км) на швидкості 10 вузлів (18,6 км/год) | |
| Екіпаж | 42 офіцери і 1027 матросів | |
| Озброєння | ||
| Артилерія | 12 (6 × 2) × 305-мм корабельні гармати SK L/50 14 × 150-мм корабельних гармат SK L/45 16 × 88-мм швидкострільних гармат SK L/45 | |
| Торпедно-мінне озброєння | 6 × 500-мм торпедних апаратів | |
«Остфрізланд» (нім. SMS Ostfriesland) — німецький військовий корабель, дредноут типу «Гельголанд» Імператорських військово-морських сил Німеччини. Перший корабель, названий на честь Східної Фризії — регіону в землі Нижня Саксонія, на крайньому північному заході Німеччини. Брав активну участь у Першій світовій війні.
«Остфрізланд» був закладений 19 жовтня 1908 року на верфі компанії Kaiserliche Werft Wilhelmshaven у Вільгельмсгафені. 30 вересня 1909 року він був спущений на воду, а 1 серпня 1911 року увійшов до складу ВМС Німецької імперії. Корабель був озброєний артилерією головного калібру з дванадцяти 305-мм гармат у шести здвоєних баштах і мав максимальну швидкість 21,2 вузла (39,3 км/год; 24,4 миль/год).
Більшу частину своєї кар'єри, включно з Першою світовою війною, «Остфрізланд» діяв у лавах І бойової ескадри Флоту відкритого моря. Разом з трьома однотипними дредноутами, «Гельголанд», «Тюрінген» і «Ольденбург», «Остфрізланд» брав участь у всіх основних операціях флоту в Північному морі проти британського Великого флоту.
28 серпня 1914 року відбувся перший великий морський бій у Північному морі, битва в Гельголандській бухті. О 04:30 «Гельголанд», який знаходився біля добре укріпленого острова Вангероге, отримав наказ приєднатися до «Остфрізланда» та вийти з гавані. О 05:00 два лінкори зустрілися з підбитими крейсерами «Фрауенлоб» і «Штеттін». До 07:30 кораблі повернулися в порт на ніч. У другій половині дня 7 вересня «Остфрізланд» і решта Флоту відкритого моря здійснили тренувальний рейс до острова Гельголанд. У жовтні дредноут був оснащений парою 88-мм зенітних гармат для протиповітряної оборони.
У серпні 1915 року переведений на Балтійське море і брав участь у битві в Ризькій затоці[Прим. 1].
Після повернення до Північного моря «Остфрізланд» брав участь в Ютландській битві 31 травня — 1 червня 1916 року. У той час як передові лінійні кораблі вступили в бій з ескадрою британських лінійних крейсерів, «Остфрізланд» і десять інших лінійних кораблів відкрили вогонь по 2-й британській ескадрі легких крейсерів. «Остфрізланд», «Кайзер» і «Нассау» вступили в бій з крейсером «Саутгемптон», хоча лише «Нассау» вдалося влучити в ціль. Приблизно через 15 хвилин «Остфрізланд» перевів вогонь на «Бірмінгем» і «Ноттінгем», але знову не вразив своїх цілей. Незабаром після 19:15 британський дредноут «Ворспайт» підійшов у зону дії; «Остфрізланд» відкрив вогонь о 19:25 з гармат основної батареї на дистанціях від 9 900 — 13 700 м. «Остфрізланд» влучив з третього та четвертого залпів. Протягом цього періоду «Ворспайт» був уражений тринадцятьма важкими снарядам німецьких крраблів.
Вночі, близько 01:10 панцерний крейсер «Блек Принс» наразився на німців, кораблі яких стояли в бойовій готовності. Внаслідок швидкоплинного бою, німецькі дредноути «Кайзер» і «Остфрізланд» обстріляли британський корабель 305-мм снарядами. Менш ніж за хвилину два потужні вибухи розірвали крейсер на частини; загинув увесь екіпаж із 857 осіб.
Однак о 06:20 «Остфрізланд» натрапив на міну, яку раніше заклав есмінець «Ебдіель». Корабель відстав від флоту і поплив на повільній швидкості, прикритий міноносцями V3, V5 і на короткий час G11. Після повернення до бази, лінкор на тривалий період встав на ремонт.
У складі американських ВМС[ред. | ред. код]
Після капітуляції Німеччини у Першій світовій війні «Остфрізланд» разом з іншими кораблями кайзерівського флоту був інтернований країнами-переможцями. «Остфрізланд» дістався США. Лінкор перейшов Атлантику, американці його відремонтували та вивчили. Після цього було вирішено використовувати лінкор як корабель-мішень. Командувач американської військової авіації Вільям Мітчелл організував проведення дослідних навчань у червні 1921 року. При першому нальоті літаки скинули 34 бомби, 6 з яких влучили в старий дредноут. Корабель отримав незначні ушкодження. Наступного дня атака повторилася. 8 армійських бомбардувальників MB-2 атакували мішень 2000 фунтовими бомбами. У корабель влучила лише одна, решта промахнулася. Внаслідок атаки «Остфрізланд» затонув.
Потоплення лінкора авіацією було знаковою подією. Авіація довела свою перевагу навіть над найбільшими, захищеними та важко озброєними кораблями. Вважається, що з цього моменту лінкори почали здавати свої позиції королів океану і поступатися їх авіаносцям. «Остфрізланд» став першим лінійним кораблем, потопленим з повітря.
Див. також[ред. | ред. код]
- Південноамериканські дредноутні перегони
- Список лінійних кораблів за країною
- Святий Євстафій (лінкор)
- Теґеттгофф (лінкор)
- Лінійні кораблі типу «Еспанья»
- Paris (1914)
- HMS Superb (1907)
Примітки[ред. | ред. код]
- Виноски
- ↑ В битві брали участь: I ескадра: дредноути «Нассау», «Рейнланд», «Вестфален», «Позен», «Остфрізланд», «Тюрінген», «Ольденбург», «Гельґоланд»; I Розвідувальна група: лінійні крейсери «Зейдліц», «Мольтке» і «Фон дер Танн»; II Розвідувальна група: крейсери «Ґрауденц», «Піллау», «Регенсбург» і «Штральзунд»; легкі сили: крейсер «Колберг», I флотилія есмінців (4 кораблі), III флотилія есмінців (10 кораблів), V флотилія есмінців (8 кораблів), IX флотилія есмінців (10 кораблів), I дивізіон тральщиків (13 кораблів) і дирижабль Parseval PL25
- Джерела
Посилання[ред. | ред. код]
Література[ред. | ред. код]
 |
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: SMS Ostfriesland |
- Siegfried Breyer: Schlachtschiffe und Schlachtkreuzer 1905—1970. J. F. Lehmanns Verlag, München 1970, ISBN 3-88199-474-2, S. 283—287
- Gröner, Erich, Dieter Jung, Martin Maass: Die deutschen Kriegsschiffe 1815—1945. Band 1: Panzerschiffe, Linienschiffe, Schlachtschiffe, Flugzeugträger, Kreuzer, Kanonenboote. Bernard & Graefe Verlag, München 1982, ISBN 3-7637-4800-8, S. 46 f.
- Grießmer, Axel (1999). Die Linienschiffe der Kaiserlichen Marine: 1906—1918; Konstruktionen zwischen Rüstungskonkurrenz und Flottengesetz. Bonn: Bernard & Graefe Verlag. ISBN 978-3-7637-5985-9.(нім.)
- Staff, Gary (2010). German Battleships: 1914—1918. Vol. 1. Oxford: Osprey Books. ISBN 978-1-84603-467-1.
- Апальков Ю. В. ВМС Германии 1914—1918. Справочник по корабельному составу. — Москва: Моделист-конструктор, 1996. — 32 с. — (Морская коллекция № 3 / 1996).
