Semovente da 90/53

Semovente da 90/53
Тип	противотанкова САУ Semovente da 90/53 (Scafo M41 Modificato) Схема: відділення управлення спереду, моторне посередині, бойове позаду
Походження	Королівство Італія
Історія використання
Оператори	Королівство Італія,  Третій Рейх
Війни	Друга світова війна
Історія виробництва
Виробник	Ansaldo
Виготовлена кількість	30
Характеристики
Вага	15,7
Довжина	5080
Довжина ствола	53
Ширина	2280
Висота	2300
Обслуга	4
Калібр	90-мм Model 90/53
Підвищення	−8…+24°
Траверс	±40°
Броня	Лоб: 30 Борт: 25 Корма: 25 Башта: лоб: 25, борт: 25, корма: відкрита
Головне озброєння	нарізна гармата боєкомплект: 25
Двигун	V-подібний 8-циліндровий дизельний рідинного охолодження 145
Питома потужність	9,2
Підвіска	зблокована по чотири, на напівеліптичних ресорах
Швидкість	шосе: 25 бездоріжжя: 10
Прохідність	стінка: 0,8 рів: 2,1 брід: 1,0
Semovente da 90/53 у Вікісховищі

Semovente da 90/53 — італійська самохідна артилерійська установка (САУ) часів Другої світової війни, класу протитанкових САУ, середня по масі. Створена в 1942 році на базі середнього танка M14/41 для дій на Східноєвропейському театрі бойових дій.

Історія

У 1941-42 роках на Східному фронті німецькі війська зіткнулися з радянськими танками Т-34 і КВ-1, що мали потужну броню. 47-мм гармата, встановлена на нечисленних італійських самоходках, які брали участь у боях в СРСР, була неефективна. Якщо у німців була протидія радянським машин у вигляді 88-мм зенітки Flak. 37, а також численних протитанкових самохідок, то їх союзникам італійцям, що мали куди більш мізерні сили в бронетехніці і артилерії треба було покладатися на власні сили. Робота над самохідним винищувачем танків почалася в 1942 році на підприємствах Ansaldo. Для спрощення виробництва італійці підійшли досить просто. На шасі новітнього тоді середнього танка M14/41 було встановлено дуже ефективна зенітна гармата Cannone da 90/53 зразка 1939 року калібру 90-мм, яка добре зарекомендувала себе в боях Північної Африки. Самохідна установка отримала позначення Semovente da 90/53. Довгу гармату було встановлено в задній частині шасі в напіввідкритій рубці, тому шасі довелося переробити, перемістивши двигун в середню частину і залишивши відділення управління в передній частині корпусу.

Створення самохідної установки затягнулося. Випробування перші зразки пройшли тільки в жовтні 1942 року. 10 кілограмовий снаряд мав початкову швидкість 840 метрів в секунду легко пробивав броню в 140 мм із 500 метрів. Поки йшло освоєння виробництва Semovente da 90/53, 8-а італійська армія зазнала під Сталінградом повного розгрому, а її вцілілі залишки повернулися в Італію навесні 1943 року і на Східний фронт 30 побудованих самохідок так і не потрапили. В Італії вони були зведені в 5 груп по 6 одиниць і приблизно 24 самохідки були перебазовані на Сицилію, де в липні 1943 року союзники висадилися. Деякі із самохідок були захоплені союзниками.

Після виходу Італії з війни залишилися 6 одиниць, які були захоплені німецькими військами, що окупували північ Італії і отримали позначення Gepanzerte Selbstfahrlafette mit 90/53 801(i). Вони були задіяні в боях проти союзників у 1944 році.

На сьогоднішній день відомо про єдиний вцілілий примірник Semovente da 90/53, який зараз знаходиться в музеї бронетехніки на полігоні в Абердіні в США.

Стояла на озброєнні

• Королівство Італія
• Третій Рейх — 6 одиниць.

Література

• Коломиец М., Мощанский И. Бронетанковая техника Франции и Италии 1939—1945. — М.: Бронеколлекция, № 4, 1998.

Посилання

• Semovente da 90/53. Aviarmor. Архів оригіналу за 14 березня 2018. Процитовано 9 травня 2018.
• Italy's Semovente da 75/18 su Scafo M41, Semovente M 41M da 90/53 Self Propelled Guns. World War II Vehicles. Архів оригіналу за 27 травня 2012.
• Semovente da 90/53. Comando Supremo. Архів оригіналу за 27 вересня 2011. Процитовано 9 травня 2018.
• Semovente M41M da 90/53. OnWar.com. Архів оригіналу за 9 листопада 2013. Процитовано 9 травня 2018.
• САУ Semovente da 90/53. Оружие мира. Архів оригіналу за 1 березня 2012.