Stephanorhinus kirchbergensis

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Stephanorhinus kirchbergensis
Період існування: 0.781–0.126
▼
Переважно повний череп з Німеччини
Біологічна класифікація редагувати
Царство: Тварини (Animalia)
Тип: Хордові (Chordata)
Клада: Синапсиди (Synapsida)
Клас: Ссавці (Mammalia)
Ряд: Непарнопалі (Perissodactyla)
Родина: Носорогові (Rhinocerotidae)
Рід: †Stephanorhinus
Вид:
†S. kirchbergensis
Біноміальна назва
†Stephanorhinus kirchbergensis
(Jäger, 1839)
Синоніми
Список
  • Coelodonta merckii
    (Kaup, 1841)
  • Dicerorhinus merckii
    (Kaup, 1841)
  • Dc. m. var. brachycephala
    Schroeder, 1903
  • Dc. kirchbergensis
    (Jäger, 1839)
  • Dc. k. var. brachycephala
    Schroeder, 1903
  • Dihoplus kirchbergensis
    (Jäger, 1839)
  • R. incisivus
    Merck, 1784
  • R. kirchbergense
    Jäger, 1839
  • R. leptorhinus
    Cuvier, 1836
  • R. megarhinus
    de Christol, 1834
  • R. merckii (or mercki, merki)
    Kaup, 1841
  • R. m. var. brachycephala
    Schroeder, 1903
  • R. (Tichorhinus) merckii
    (Kaup, 1841)
  • Stephanorhinus yunchuchenensis (Chow, 1963)

Stephanorhinus kirchbergensis — вимерлий вид носорогів, що належав до роду Stephanorhinus, з середнього до пізнього плейстоцену Євразії. Його ареал охоплював від Західної Європи до Східної Азії. Серед останніх представників роду він співіснував разом із Stephanorhinus hemitoechus (вузьконосий або степовий носоріг) у західній частині ареалу.

Опис[ред. | ред. код]

Stephanorhinus kirchbergensis був великим носорогом, особливо великий екземпляр з Польщі досягав орієнтовної висоти в холці 1,82 метри[1]. Кістки скелета міцні й масивні. Череп витягнутий, носова перегородка окостеніла лише до його переднього (переднього) кінця. Симфіз нижньої щелепи відносно довгий, і нижня щелепа має горизонтальну високу товсту гілку[2].

Поширення[ред. | ред. код]

Його ареал охоплює від Європи до Східної Азії, але, здається, відсутній на Піренейському півострові[3][4]. Він був переважно присутній в Європі в міжльодовикові періоди, де він становив частину угруповання Palaeoloxodon antiquus, де зустрічався поряд зі слоном з прямим бивнем (Palaeoloxodon antquus), вузьконосим носорогом (Stephanorhinus hemitoechus) і бегемотом (Hippopotamus amphibius)[5]. Передбачається, що він віддавав перевагу закритим лісам і лісовим середовищам існування, на відміну від відкритих галявин, яким віддає перевагу S. hemitoechus[5]. Його ареал сягав Північного полярного кола з черепом віком 70–48 000 років, відомим з арктичної Якутії в долині річки Чондон[6] і нижньою щелепою пізнього середнього плейстоцену з долини річки Яна[7]. Зуби відомі з печер у Приморському краї, припускають, що вони датуються між 50 000 і 25 000 років тому на основі дат інших кісток, знайдених у родовищі, які є найсхіднішими відомими записами[8] разом із записами середнього плейстоцену західної Японії[9]. Зуб S. cf. kirchbergensis невідомого віку відомий з пустелі Лут у східному Ірані[10]. Він досить поширений протягом плейстоцену в Північному Китаї[11], але є більш рідкісним компонентом південнокитайських угруповань[12], відомий приблизно з 30 місць у регіоні[13]. Антуан (2012) стверджує, що D. choukoutienensis, D. lantianensis, D. yunchuchenensis є місцевими назвами таксону без уточнення[11]. Його ареал значною мірою контролювався льодовиковими циклами, при цьому види відчували повторювані цикли розширення та звуження в міру просування льодовикових щитів, це пояснює відносну рідкість його останків порівняно з шерстистим носорогом[3]. Протягом останнього льодовикового періоду ареал виду значно скоротився, причому наймолодші записи в Італії були на стадії морських ізотопів (MIS) 4 і 3[14]. Радіовуглецеве датування залишається з Алтаю приблизно 40 000 років тому[15]. Наймолодші достовірні записи в Китаї походять з Печери носорога в Хубеї, вік якої відноситься до раннього пізнього плейстоцену[12]. Хоча менш чіткі останки відомі поблизу Харбіна в Хейлунцзяні, вік яких вважається 20 тисяч[13]. Припускають, що записи з печери Мігонг на південь від річки Янцзи в районі Трьох ущелин датуються MIS 2 (29 000-14 000 років тому)[16].

Дієта[ред. | ред. код]

Цей носоріг споживав як гілки та листки дерев і кущів, так і низинну рослинність. Його дієта, здається, змінювалася залежно від місцевих умов[17][18][19]. Аналіз рослинного матеріалу, вбудованого в зуби з місцевості Ноймарк-Норд у Німеччині, виявив залишки Populus (тополя або осика), Quercus (дуб), Crataegus (глід), Pyracantha, Urtica (кропива) і Nymphaea (латаття), а також індетермінантні залишки Betulaceae, Rosaceae і Poaceae (трава)[20]. Збережені залишки рослин, знайдені разом із зубами на черепі арктичних хондонів, включали гілочки Salix (верби), Betula (берези) і рясні Larix (модрини), а також фрагменти Ericaceae (верес); осоки помітно були відсутні[6]. Зразок із відкладень еемського віку в Гожуві-Велькопольському в Польщі містив гілочки Corylus (ліщини), Carpinus (граба) і Viscum (омели), поряд із плодовими лусками берези, де ліщина та береза домінували серед пилку[18]. У пилку зразка, знайденого в Спінадеско в Італії, переважали (~50%) дерева, зокрема Alnus (вільха) і Fagus (бук), з Hippophae rhamnoides (обліпиха), панівним серед кущів, з приблизно 30% пилку від різних трав'янистих рослин[21].

Експлуатація людиною[ред. | ред. код]

На кістках S. kirchbergensis із стоянки Гуадо-Сан-Нікола в центральній Італії відомі порізи, які датуються пізнім середнім плейстоценом, приблизно 400–345 000 років тому[22]. Залишки S. kirchbergensis із порізами також були знайдені в місцевості Меджибож на заході України, датовані MIS 11, приблизно 425-375 000 років тому[23]. На травертиновому місці Таубах у Тюрінгії, Німеччина, яке датується еемським періодом (приблизно 130 000-115 000 років тому), відомі численні залишки носорога з порізами. Переважна більшість останків були молодими недорослими особинами, поряд із значно меншою кількістю дорослих. Є припущення, що носороги були вбиті та вирізані на місці неандертальцями[24].

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ Sobczyk, Artur; Borówka, Ryszard K.; Badura, Janusz; Stachowicz‐Rybka, Renata; Tomkowiak, Julita; Hrynowiecka, Anna; Sławińska, Joanna; Tomczak, Michał; Pitura, Mateusz; Lamentowicz, Mariusz; Kołaczek, Piotr (2020). Geology, stratigraphy and palaeoenvironmental evolution of the Stephanorhinus kirchbergensis ‐bearing Quaternary palaeolake(s) of Gorzów Wielkopolski (NW Poland, Central Europe). Journal of Quaternary Science (англ.). 35 (4): 539—558. doi:10.1002/jqs.3198. ISSN 0267-8179. S2CID 216264117.
  2. ↑ Selected records of Stephanorhinus kirchbergensis (Jäger, 1839 (Mammalia, Rhinocerotidae) in Italy Emmanuel M.E. BILLIA & Carmelo PETRONIO Bollettino della Società Paleontologica Italiana, 48 (1), 2009, xx-xx. Modena
  3. ↑ а б Billa, E.M.E. 2011a. Occurrences of Stephanorhinus kirchbergensis (Jäger, 1839) (Mammalia, Rhinocerotidae) in Eurasia - An account. Acta Palaeontologica Romaniae 7: 17-40
  4. ↑ Billia, E.M.E., Zervanová, J., 2015. New Stephanorhinus kirchbergensis(Mammalia, Rhinocerotidae) records in Eurasia. Addenda to a previous work. Gortania.Geologia, Paleontologia, Paletnologia36, 55–68.
  5. ↑ а б Pushkina, Diana (2007). The Pleistocene easternmost distribution in Eurasia of the species associated with the Eemian Palaeoloxodon antiquus assemblage. Mammal Review (англ.). 37 (3): 224—245. doi:10.1111/j.1365-2907.2007.00109.x. ISSN 0305-1838.
  6. ↑ а б Kirillova, Irina V.; Chernova, Olga F.; van der Made, Jan; Kukarskih, Vladimir V.; Shapiro, Beth; van der Plicht, Johannes; Shidlovskiy, Fedor K.; Heintzman, Peter D.; van Kolfschoten, Thijs; Zanina, Oksana G. (2017). Discovery of the skull of Stephanorhinus kirchbergensis (Jäger, 1839) above the Arctic Circle. Quaternary Research (англ.). 88 (3): 537—550. Bibcode:2017QuRes..88..537K. doi:10.1017/qua.2017.53. ISSN 0033-5894. S2CID 45478220.
  7. ↑ Shpansky, A. V.; Boeskorov, G. G. (2018). Northernmost Record of the Merck's Rhinoceros Stephanorhinus kirchbergensis (Jäger) and Taxonomic Status of Coelodonta jacuticus Russanov (Mammalia, Rhinocerotidae). Paleontological Journal (англ.). 52 (4): 445—462. doi:10.1134/S003103011804010X. ISSN 0031-0301. S2CID 91447285.
  8. ↑ Kosintsev, P. A.; Zykov, S. V.; Tiunov, M. P.; Shpansky, A. V.; Gasilin, V. V.; Gimranov, D. O.; Devjashin, M. M. (2020). The First Find of Merck's Rhinoceros (Mammalia, Perissodactyla, Rhinocerotidae, Stephanorhinus kirchbergensis Jäger, 1839) Remains in the Russian Far East. Doklady Biological Sciences (англ.). 491 (1): 47—49. doi:10.1134/S0012496620010032. ISSN 0012-4966. PMID 32483707. S2CID 219156923.
  9. ↑ Handa, Naoto; Pandolfi, Luca (2016). Reassessment of the Middle Pleistocene Japanese Rhinoceroses (Mammalia, Rhinocerotidae) and Paleobiogeographic Implications. Paleontological Research (англ.). 20 (3): 247—260. doi:10.2517/2015PR034. ISSN 1342-8144.
  10. ↑ Hashemi, N; Ashouri, A; Aliabadian, M; M. Gharaie, M; Sánchez Marco, A; Louys, J (2016). First report of Quaternary mammals from the Qalehjough area, Lut Desert, Eastern Iran. Palaeontologia Electronica. doi:10.26879/539. ISSN 1094-8074.
  11. ↑ а б Antoine, Pierre-Olivier (March 2012). Pleistocene and Holocene rhinocerotids (Mammalia, Perissodactyla) from the Indochinese Peninsula. Comptes Rendus Palevol (англ.). 11 (2–3): 159—168. doi:10.1016/j.crpv.2011.03.002.
  12. ↑ а б Tong, HaoWen; Wu, XianZhu (April 2010). Stephanorhinus kirchbergensis (Rhinocerotidae, Mammalia) from the Rhino Cave in Shennongjia, Hubei. Chinese Science Bulletin (англ.). 55 (12): 1157—1168. Bibcode:2010ChSBu..55.1157T. doi:10.1007/s11434-010-0050-5. ISSN 1001-6538. S2CID 67828905.
  13. ↑ а б Tong, Hao-wen (2012). Evolution of the non-Coelodonta dicerorhine lineage in China. Comptes Rendus Palevol (англ.). 11 (8): 555—562. doi:10.1016/j.crpv.2012.06.002.
  14. ↑ Lacombat, Frédéric (2006). Pleistocene Rhinoceroses in Mediterranean Europe and in Massif Central (France). CFS Courier Forschungsinstitut Senckenberg.
  15. ↑ Кириллова, И. В.; Вершинина, А. О.; Зазовская, Э. П.; Занина, О. Г.; Катлер, С.; Косинцев, П. А.; Лаптева, Е. Г.; Чернова, О. Ф.; Шапиро, Б. (2021). К вопросу о времени и среде обитания Stephanorhinus kirchbergensis Jäger 1839 (Mammalia, Rhinoceratidae) на Алтае и северо-востоке России [To the question of time and environment of Stephanorhinus kirchbergensis Jäger 1839 (Mammalia, Rhinocerotidae) in Altai and North-East of Russia]. Зоологический Журнал (рос.). 100 (5): 558—572. doi:10.31857/S0044513421050068. ISSN 0044-5134. S2CID 234970639.
  16. ↑ Pang, Libo; Chen, Shaokun; Huang, Wanbo; Wu, Yan; Wei, Guangbiao (2017). Paleoenvironmental and chronological analysis of the mammalian fauna from Migong Cave in the Three Gorges Area, China. Quaternary International (англ.). 434: 25—31. doi:10.1016/j.quaint.2014.11.039.
  17. ↑ van Asperen, Eline N.; Kahlke, Ralf-Dietrich (2015). Dietary variation and overlap in Central and Northwest European Stephanorhinus kirchbergensis and S. hemitoechus (Rhinocerotidae, Mammalia) influenced by habitat diversity (PDF). Quaternary Science Reviews (англ.). 107: 47—61. doi:10.1016/j.quascirev.2014.10.001. S2CID 83801422.
  18. ↑ а б Stefaniak, Krzysztof; Stachowicz-Rybka, Renata; Borówka, Ryszard K.; Hrynowiecka, Anna; Sobczyk, Artur; Moskal-del Hoyo, Magdalena; Kotowski, Adam; Nowakowski, Dariusz; Krajcarz, Maciej T.; Billia, Emmanuel M.E.; Persico, Davide (2020). Browsers, grazers or mix-feeders? Study of the diet of extinct Pleistocene Eurasian forest rhinoceros Stephanorhinus kirchbergensis (Jäger, 1839) and woolly rhinoceros Coelodonta antiquitatis (Blumenbach, 1799). Quaternary International (англ.). 605—606: 192—212. doi:10.1016/j.quaint.2020.08.039. S2CID 224984977.
  19. ↑ Pandolfi, Luca; Bartolini-Lucenti, Saverio; Cirilli, Omar; Bukhsianidze, Maia; Lordkipanidze, David; Rook, Lorenzo (2021). Paleoecology, biochronology, and paleobiogeography of Eurasian Rhinocerotidae during the Early Pleistocene: The contribution of the fossil material from Dmanisi (Georgia, Southern Caucasus). Journal of Human Evolution (англ.). 156: 103013. doi:10.1016/j.jhevol.2021.103013.
  20. ↑ Jan van der Made und René Grube: The rhinoceroses from Neumark-Nord and their nutrition. In: Harald Meller (Hrsg.): Elefantenreich – Eine Fossilwelt in Europa. Halle/Saale 2010, S. 382–394
  21. ↑ Burkanova, Elena M.; Billia, Emmanuel M.E.; Persico, Davide (July 2020). Stephanorhinus kirchbergensis (Jäger, 1839) (Mammalia, Rhinocerotidae) from the Po valley (Lombardia, Northern Italy): possible diet/nutrition and living conditions. Quaternary International. 554: 164—169. doi:10.1016/j.quaint.2020.07.031. ISSN 1040-6182. S2CID 225542965.
  22. ↑ Berruti, Gabriele Luigi Francesco; Arzarello, Marta; Ceresa, Allison; Muttillo, Brunella; Peretto, Carlo (2020). Use-Wear Analysis of the Lithic Industry of the Lower Palaeolithic Site of Guado San Nicola (Isernia, Central Italy). Journal of Paleolithic Archaeology (англ.). 3 (4): 794—815. doi:10.1007/s41982-020-00056-3. ISSN 2520-8217.
  23. ↑ Stepanchuk, V.N.; Moigne, A.-M. (2016). MIS 11-locality of Medzhibozh, Ukraine: Archaeological and paleozoological evidence. Quaternary International (англ.). 409: 241—254. doi:10.1016/j.quaint.2015.09.050.
  24. ↑ Bratlund, B. 1999. Taubach revisited. Jahrbuch des Römisch-Germanischen Zentralmuseums Mainz 46: 61-174.
Бази даних таксонів
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Stephanorhinus_kirchbergensis&oldid=41643791