Strelitzia caudata

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Strelitzia caudata
Біологічна класифікація
Домен: Ядерні (Eukaryota)
Царство: Зелені рослини (Viridiplantae)
Відділ: Вищі рослини (Streptophyta)
Надклас: Покритонасінні (Magnoliophyta)
Клас: Однодольні (Liliopsida)
Порядок: Імбироцвіті (Zingiberales)
Родина: Стрелітцієві (Strelitziaceae)
Рід: Стрелітція (Strelitzia)
Біноміальна назва
Strelitzia caudata
R.A.Dyer, 1946
Посилання
Wikispecies-logo.svg Віківиди: Strelitzia caudata
EOL logo.svg EOL: 345175
IPNI: 585016-1
US-NLM-NCBI-Logo.svg NCBI: 1159634

Strelitzia caudata[1] — отруйна багаторічна рослина з роду Стрелітція родини Стрелітцієвих. Ендемік Південної Африки. Малопоширена декоративна культура.

Опис[ред. | ред. код]

Вічнозелена трав'яниста рослина заввишки 4-6 (зрідка до 8) м, загалом дуже схожа на банани й Ensete ventricosum. Корені товсті, розгалужені. Несправжній стовбур, утворений основами черешків, прямий, голий, завтовшки 10-15 см, у старих особин вкритий залишками відмерлого листя. Листки чергові, черешкові, прості, еліптичні, цілокраї, шкірясті, сизо-зелені, голі, на верхівці опушені та виїмчасті, завдовжки до 1,5-2 м, завширшки 60-85 см. Черешки завдовжки 1,5-1,7 м, голі, товсті, жолобчасті, їх продовженням є товста центральна жилка. Жилкування пірчасте. У старих особин листки зберігаються лише на верхівці стебла, з віком їх краї рвуться під дією вітру так, що листкова пластинка набуває пірчастого вигляду. Оскільки усі листки розміщуються в одній площині, у сукупності вони нагадують віяло.

Суцвіття — видозмінений малоквітковий завиток, піднесений на довгому квітконосі. Приквіток великий, цупкий, човникоподібної форми, чорний з червонувато-коричневим краєм (біля основи часто темно-фіолетово-червоний), у повному розквіті розташований майже горизонтально. Його довжина сягає 30 см, ширина — 6-6,5 см, товщина — 3,5 см. Під час розкриття приквітка його краї виділяють слиз, який допомагає випростатись щільно упакованим квітам. Квітки великі, сидячі, двостатеві, зигоморфні, без запаху. Оцвітина тричленна, дворядна. Чашолистки довгасто-яйцеподібні, вільні, білі, інколи біля основи рожеві, з них частина стирчить, а інші спрямовані убік. Верхні чашолистки лінійно-ланцетні, завдовжки 15-20 см, завширшки 3 см; бічні чашолистки човникоподібні, з добре помітним кілем, видовженим у своєрідний «хвіст» завдовжки 1,5-2,5 см (саме йому рослина зобов'язана своєю латинською назвою «caudata» — «хвостата»). Пелюстки блідо-блакитні, з них дві зростаються разом на кшталт стріли й охоплюють пружний стовпчик і 5 тичинок. Тичинкові нитки завдовжки 3-4 см, пиляки завдовжки 5,5-9 см. Маточка завдовжки 16-17,5 см.

Плід — дерев'яниста, трилопатева, розкривна коробочка завдовжки 5-7 см, завширшки 2-3 см. Насінини великі, кулясті, чорні або коричневі, з одного боку мають принасінник у вигляді смужки помаранчевих волосків.

Листя, квіти та насіння Strelitzia caudata мають слабкі отруйні властивості.

Екологія та поширення[ред. | ред. код]

Strelitzia caudata — світлолюбна, помірно вологолюбна рослина, яка зростає у прохолодних, вологих гірських лісах на ділянках, де накопичується багато опалого листя, а також на більш сухих трав'янистих схилах. Цвітіння і плодоношення можливе протягом усього року, але найчастіше цвітіння припадає на травень-червень, а плодоношення — на листопад-лютий. Квіти запилюються нектарницями, самозапилення у природних умовах не відбувається, при штучному самозапиленні зав'язується дуже мало насіння. Розмножується насінням.

Ареал цього виду охоплює терени Есватіні та східні гірські райони Зімбабве, зокрема долини річок Лімпопо і Мпумаланга. На півдні зона розповсюдження цієї рослини сягає Мозамбіку і південноафриканської провінції Трансвааль. Популяції цього виду досить численні і не потребують охорони.

Застосування[ред. | ред. код]

Практичне значення цього виду невелике, оскільки, на відміну від інших представників роду, він майже не використовується у садівництві. Поодинокі випадки вирощування Strelitzia caudata зафіксовані в африканських країнах, де її рекомендують висаджувати у великих садах у складі великогабаритних квіткових композицій.

Насіння треба сіяти на глибину, яка дорівнює 1-1,5 діаметрам насінини. Перед посівом насіння треба скарифікувати для прискорення проростання. Для цього його замочують протягом 5 хвилин у 90%-ому розчині сульфатної кислоти, опісля ретельно промивають водою. Для прискорення проростання можна також застосовувати стимулятори росту. Оптимальною температурою для вирощування сіянців є 25 °C, тримати їх краще у напівзатінку. Перед першою пересадкою рослина повинна мати кілька добре розвинених листків. Для вирощування необхідні горщики великого об'єму та добре дренований субстрат.

Систематика[ред. | ред. код]

Цей вид був описаний останнім серед представників свого роду. Він систематично наближений до стрелітції величної та Strelitzia nicolai і відрізняється від них переважно блідо-блакитним кольором пелюсток (у стрелітції величної вони білі, а у Strelitzia nicolai, як правило, сині). Жодних синонімів для цього таксона не наводиться.[1]

Література[ред. | ред. код]

  • Mapaura, A. & Timberlake, J. (eds) (2004). A checklist of Zimbabwean vascular plants Southern African Botanical Diversity Network Report No. 33 Sabonet, Pretoria and Harare. — P. 112.
  • Schmidt, E., Lötter, M. & McCleland, W. (2002). Trees and shrubs of Mpumalanga and Kruger National Park Jacana, Johannesburg, S Africa. — P. 64-65.
  • Van Wyk, B. & Van Wyk, P. (1997). Field Guide to Trees of Southern Africa. Struik, South Africa. — P. 56-57.

Джерела[ред. | ред. код]

  1. а б The Plant List.(англ.)