Бокмакірі
| Бокмакірі | ||||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
.jpg) | ||||||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||||
| ||||||||||||||||||
| Telophorus zeylonus (Linnaeus, 1766) | ||||||||||||||||||
Підвиди
| ||||||||||||||||||
|
(Див. текст) | ||||||||||||||||||
| Синоніми | ||||||||||||||||||
| Turdus zeylonus Linnaeus, 1766 Malaconotus zeylonus (Linnaeus, 1766) | ||||||||||||||||||
Посилання
| ||||||||||||||||||
|
Бокмакірі[2] (Telophorus zeylonus) — вид горобцеподібних птахів родини гладіаторових (Malaconotidae)[3]. Мешкає в Південній Африці.
Опис[ред. | ред. код]
Довжина птаха становить 22-23 см. Верхня частина тіла оливково-зелена, хвіст чорний, на кінці жовтий. Голова і шия сірі, над очима жовті "брови". Нижня частина тіла жовта, на грудях широкий "комірець", кінці якого ідуть по шиї до очей і далі до дзьоба. Лапи сизі, дзьоб чорний. Виду не притаманний статевий диморфізм. У молодих птахів нижня частина тіла тьмяно-сіро-зелена, "комірець" відсутній.
Підвиди[ред. | ред. код]
Виділяють чотири підвиди:[3]
- T. z. restrictus Irwin, 1968 — поширений на сході Зімбабве та на заході Мозамбіку, в горах Чіманімані;
- T. z. phanus (Hartert, E, 1920) — поширений на півдні Анголи та на північному заході Намібії;
- T. z. thermophilus Clancey, 1960 — поширений в Намібії, Ботсвані та на північному заході ПАР;
- T. z. zeylonus (Linnaeus, 1766) — поширений на сході та півдні ПАР.
Поширення і екологія[ред. | ред. код]
Бокмакірі поширені на заході Анголи та Намібії, на півдні Ботсвани, в Південно-Африканській Республіці, Лесото та Есватіні. Окрема популяція мешкає також в горах на кордоні Зімбабве та Мозамбіку. Вони живуть в чагарникових заростях, кару, фінбоші, сухій савані, в садах і плантаціях на висоті до 2500 м над рівнем моря.
Поведінка[ред. | ред. код]
Бокмакірі харчуються комахами та іншими безхребетними, а також дрібними земноводними, плазунами, птахами та ссавцями. Гніздо чашоподібне. розміщується на дереві. В кладці 3 яйця. Інкубаційний період триває 16 днів, пташенята покидають гніздо на 18 день.
Збереження[ред. | ред. код]
МСОП вважає цей вид таким, що не потребує особливих заходів за збереження. Однак птахи підвиду T. z. restrictus є дуже рідкісними, їх популяція, за оцінками дослідників, нараховує близько 400 птахів. Загальна ж популяція бокмакірі нараховує до 10 000 птахів.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ BirdLife International (2016). Telophorus zeylonus. Архів оригіналу за 8 серпня 2021. Процитовано 8 серпня 2021.
- ↑ Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
- ↑ а б Gill, Frank; Donsker, David, ред. (2021). Batises, woodshrikes, bushshrikes, vangas. World Bird List Version 11.2. International Ornithologists' Union. Архів оригіналу за 15 серпня 2021. Процитовано 03 August 2021.
Джерела[ред. | ред. код]
- Tony Harris and Kim Franklin, Shrikes & Bush Shrikes (Christopher Helm, 2000) ISBN 0-691-07036-9
- Ian Sinclair, Phil Hockey and Warwick Tarboton, SASOL Birds of Southern Africa (Struik 2002) ISBN 1-86872-721-1
Посилання[ред. | ред. код]
- Bokmakierie - Species text in The Atlas of Southern African Birds [Архівовано 6 січня 2011 у Wayback Machine.].
|
|
Це незавершена стаття з орнітології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |