U-139 (1940)
| U-139 | ||
|---|---|---|
| U 139 | ||
 | ||
| Однотипний з U-139 підводний човен U-2 | ||
| Верф | Deutsche Werke, Кіль | |
| Під прапором | .svg){kind=small} Третій Рейх
| |
| Належність |  Крігсмаріне
| |
| Порт приписки | Кіль, Готенгафен, Вільгельмсгафен | |
| Замовлення | 25 вересня 1939 | |
| Закладений | 20 листопада 1939 | |
| Спуск на воду | 28 червня 1940 | |
| Введений до складу флоту | 24 липня 1940 | |
| На службі | 1940—1945 | |
| Загибель | 5 травня 1945 року затоплений екіпажем у порту міста Вільгельмсгафен | |
| Сучасний статус | розібраний на брухт | |
| Бойовий досвід | Друга світова війна Кампанія на Балтійському морі | |
| Проєкт | ||
| Тип ПЧ | торпедний прибережний підводний човен | |
| Основні характеристики | ||
| Швидкість (надводна) | 12,7 вузлів | |
| Швидкість (підводна) | 7,4 вузлів | |
| Робоча глибина занурення | 80 м | |
| Гранична глибина занурення | 150 м | |
| Автономність плавання | 56 миль (104 км) на швидкості 4 вузли (в підводному положенні) 5650 миль (10460 км) на швидкості 8вузлів (у надводному положенні) | |
| Екіпаж | 28 осіб | |
| Розміри | ||
| Довжина найбільша (по КВЛ) | 43,97 м | |
| Ширина корпусу найб. | 4,916 м | |
| Висота | 8,1 м | |
| Середня осадка (по КВЛ) | 3,93 м | |
| Водотоннажність надводна | 314 т | |
| Силова установка | ||
| дизель-електрична; 2 дизельних двигуни MWM RS 127 S, 2 електродвигуни SSW PG VV 322/36 | ||
| Гвинти | 2 | |
| Потужність | 2 × 510 к.с. (дизелі) 2 × 370 к.с. (електродвигуни) | |
| Озброєння | ||
| Торпедно- мінне озброєння |
3 носових ТА. 5 торпед або 12 TMA чи 18 TMB | |
| ППО | 1 × 20-мм зенітна гармата FlaK 30/38/Flakvierling | |
| Історія служби | |
|---|---|
| У складі |
1-ша флотилія ПЧ 21-ша флотилія ПЧ 22-га флотилія ПЧ |
| Командувачі |
Oblt. Роберт Бартельс Oblt. Горст Ельфе Oblt. Гайнц-Конрад Фенн Oblt. Альберт Лауцеміс KptLt. Гельмут Зоммер Oblt. Ріхард Беттхер Oblt. Губертус Корндерфер Oblt. Гюнтер Любе Oblt. Вальтер Кіммельманн |
| Операції | 2 походи |
| Перемоги | 0 |
U-139 — німецький прибережний підводний човен типу IID, що входив до складу Військово-морських сил Третього Рейху за часів Другої світової війни. Закладений 20 листопада 1939 року на верфі № 267 компанії Deutsche Werke у Кілі, спущений на воду 28 червня 1940 року. 24 липня 1940 року корабель увійшов до складу 1-ї навчальної флотилії ПЧ ВМС нацистської Німеччини[1]. 5 травня 1945 року затоплений екіпажем у порту міста Вільгельмсгафен.
Історія служби[ред. | ред. код]
U-139 належав до німецьких малих так званих прибережних підводних човнів типу IID, однієї з модифікацій типу субмарин Третього Рейху. Службу розпочав у складі 1-ї навчальної флотилії ПЧ. 4 жовтня 1940 року переведений до 21-ї флотилії ПЧ — школи підготовки підводників, з 1 травня 1941 року — у 22-гу флотилію ПЧ, де також продовжив підготовку фахівців підводного флоту Крігсмаріне. 22 червня 1941 року включений до бойового складу цієї флотилії. У липні-серпні 1941 року під командуванням оберлейтенанта-цур-зее Горста Ельфе здійснив два бойових походи в Балтійському морі. Жодного корабля чи судна не потопив.
Командири[ред. | ред. код]
оберлейтенант-цур-зее Роберт Бартельс (24 липня — 20 грудня 1940)- оберлейтенант-цур-зее Горст Ельфе (21 грудня 1940 — 5 жовтня 1941)
- оберлейтенант-цур-зее Гайнц-Конрад Фенн (6 жовтня 1941 — 17 травня 1942)
- оберлейтенант-цур-зее Альберт Лауцеміс (18 травня — 30 червня 1942)
- капітан-лейтенант Гельмут Зоммер (1 липня — 30 вересня 1942)
- оберлейтенант-цур-зее Ріхард Беттхер (1 жовтня 1942 — 6 вересня 1943)
- оберлейтенант-цур-зее Губертус Корндерфер (7 вересня — 27 грудня 1943)
- оберлейтенант-цур-зее Гюнтер Любе (28 грудня 1943 — 3 липня 1944)
- оберлейтенант-цур-зее Вальтер Кіммельманн (4 липня 1944 — 5 травня 1945)
Див. також[ред. | ред. код]
- USS Sailfish (SS-192)
- Luigi Settembrini (1930)
- С-3 (підводний човен СРСР)
- I-69/I-169
- HMS Triton (N15)
- Pasteur (Q139)
Примітки[ред. | ред. код]
- Виноски
- Джерела
Джерела[ред. | ред. код]
Література[ред. | ред. код]
- Gröner, Erich; Jung, Dieter; Maass, Martin (1991). Die Schiffe der Deutschen Kriegsmarine und Luftwaffe 1939-45 und ihr Verbleib von Erich Gröner. Bearbeitet von Dieter Jung und Martin Maass. München, J. F. Lehmanns Verlag, (1972).
- Gröner, Erich; Jung, Dieter; Maass, Martin (1991). U-boats and Mine Warfare Vessels. German Warships 1815—1945. 2. Translated by Thomas, Keith; Magowan, Rachel. London: Conway Maritime Press. ISBN 0-85177-593-4.
- Блэйр К. Подводная война Гитлера (1939—1942): Охотники = Clay Blair: Hitler's U-Boat War. T. 1: The Hunters, 1939—1942. Nowy Jork: Random House, 1996 / Пер. с англ. A.B. Николаева, И.А. Николаева. — М. : ООО «Издательство АСТ»; СПб.: Terra Fantastica, 2001. — 640 с. — (Военноисторическая библиотека) — 7000 прим. — ISBN 5-17-004952-8. (рос.)
Посилання[ред. | ред. код]
- U 139 [Архівовано 8 січня 2020 у Wayback Machine.](нім.)
- Type IID [Архівовано 2 березня 2022 у Wayback Machine.](англ.)
- НЕМЕЦКИЕ ПОДВОДНЫЕ ЛОДКИ II СЕРИИ [Архівовано 8 травня 2022 у Wayback Machine.](рос.)
- Type II U-Boats [Архівовано 27 жовтня 2020 у Wayback Machine.](англ.)
- Type II U-Boat [Архівовано 10 квітня 2021 у Wayback Machine.](англ.)
- U-139 (1940) [Архівовано 9 травня 2022 у Wayback Machine.](рос.)
| ||||||||||||||||||||
.svg){kind=small}
