WOH G64
 Художнє зображення WOH G64
| |
| Дані дослідження Епоха J2000,0 | |
|---|---|
| Сузір'я | Золота Риба (Велика Магелланова Хмара) |
| Пряме піднесення | 04h 55m 10,49s |
| Схилення | −68° 20′ 29,08″ |
| Видима величина (V) | 18,46 |
| Характеристики | |
| Спектральний клас | M5I[1] |
| Тип змінності | |
| Астрометрія | |
| Променева швидкість (Rv) | ~300 км/сек |
| Власний рух (μ) | за пр. піднес.: мас/рік |
| Відстань | 163 000 світлових років 50 000 парсек |
| Абсолютна величина (MV) | −8,9[1] |
| Подробиці | |
| Маса | ~25[2] M☉ |
| Радіус | 1,540[1]—1,730[2] R☉ |
| Світність | 2,8·105[1][2] L☉ |
| Ефективна температура | 3400[1] K |
| Гравітація | −0,5[1] м/сек2 |
| Інші позначення | |
WOH G64, 2MASS J04551048-6820298
| |
| Посилання | |
| SIMBAD | дані для WOH+G+64 |
WOH G64[3] — одна з найбільших відомих зір, поступається розмірами VY Великого Пса, розташована в сусідній галактиці Велика Магелланова Хмара. Відстань до Сонячної системи становить приблизно 163 000 світлових років. Візуально зоря розташована в сузір'ї Золота Риба.
Зоря є червоним гіпергігантом спектрального класу M7.5. Радіус зорі становить бл. 1540 радіусів Сонця[1] або 1,07 млрд км (7,14 а. о.), що відповідає об'єму, у 3,65 млрд разів більшому, ніж об'єм Сонця. Якщо WOH G64 помістити в центрі Сонячної системи, то поверхня поглине орбіту Юпітера.
Поєднання температури та світності розміщує цю зірку у верхньому правому кутку діаграми Герцшпрунга — Рассела. Зоря перебуває в кінці еволюції, і тому вже не може утримувати свою атмосферу з огляду на низьку густину, високий тиск випромінення та відносно непрозорі продукти термоядерного синтезу. Навколишні хмари пилу значно ускладнюють вивчення зорі. Існує навіть припущення, що вона має яскравого гарячого компаньйона[1], однак поки що підтверджень цьому не знайдено.
Спочатку передбачалося, що світність WOH G64 — 500 000 сонячних і маса в 40 разів перевищує масу Сонця, що, однак, не відповідає її низькій температурі в 3200 K. Подальші дослідження, проведені за допомогою «Дуже великого телескопа» (VLT) у Чилі, показали, що пил і газ навколо зорі утворюють тор, а не сферичну оболонку, що знижує світність WOH G64 до 280 000, а масу до 25 сонячних. Розмір газопилового тора може досягати одного світлового року в діаметрі та містити 3—9 сонячних мас викинутої речовини[2].
Змінність світності була підтверджена рядом дослідників у деяких частинах спектра, одна до цього часу остаточно не визначено до якого типу змінних зір вона відноситься, бо не було знайдено значущої варіативності спектра[1]. Вважається, що вона може бути багатою на вуглець міридою або повільною нерегулярною змінною, що означає, що вона швидше є зорею асимптотичної гілки гігантів, а не надгігантом[4].
Астрофізики вважають, що WOH G64 вже втратила від однієї десятої до третини своєї маси за рахунок зоряного вітру. Зоря завершить своє існування і стане надновою через декілька тисяч або десятків тисяч років.
- ↑ а б в г д е ж и к Plez B., Massey P., Levesque E. M. The physical properties of the red supergiant WOH G64: the largest star known? // Astron. J. / J. G. III, E. Vishniac — NYC: IOP Publishing, AAS, University of Chicago Press, AIP, 2009. — Vol. 137, Iss. 6. — P. 4744–4752. — ISSN 0004-6256; 1538-3881 — doi:10.1088/0004-6256/137/6/4744 — arXiv:0903.2260
- ↑ а б в г Wittkowski M., Weigelt G. Resolving the dusty torus and the mystery surrounding LMC red supergiant WOH G64 // Proceedings of the International Astronomical Union / José Miguel Rodríguez Espinosa — Cambridge University Press, 2008. — Vol. 4, Iss. S256. — P. 454. — ISSN 1743-9221; 1743-9213 — doi:10.1017/S1743921308028858
- ↑ Westerlund, B. E.; Olander, N.; Hedin, B. (1981). Supergiant and giant M type stars in the Large Magellanic Cloud. Astronomy & Astrophysics Suppl. Ser. 43: 267—295. Bibcode:1981A&AS...43..267W.
- ↑ Soszyñski, I.; Udalski, A.; Szymañski, M. K.; Kubiak, M.; Pietrzyñski, G.; Wyrzykowski, Ł.; Szewczyk, O.; Ulaczyk, K.; Poleski, R. (2009). The Optical Gravitational Lensing Experiment. The OGLE-III Catalog of Variable Stars. IV. Long-Period Variables in the Large Magellanic Cloud. Acta Astronomica. 59: 239. Bibcode:2009AcA....59..239S.
|
Це незавершена стаття про зорю. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |