Ізмайлов Володимир Васильович
| Ізмайлов Володимир Васильович | ||||
|---|---|---|---|---|
| Народився |
5 (16) травня 1773[1] або 1773[2] Москва, Російська імперія[1][3] | |||
| Помер |
4 (16) квітня 1830[1] або 1830[2] Москва, Російська імперія[1][3] | |||
| Поховання | Міусський цвинтар | |||
| Країна |
 Російська імперія | |||
| Діяльність | письменник | |||
| Мова творів | російська | |||
| Рід | House of Izmaylovd | |||
| Нагороди |
 | |||
|
| ||||
Володи́мир Васи́льович Ізма́йлов (5 (16 травня) 1773, м. Москва — 4 (16 квітня) 1830, там само) — російський письменник та мандрівник.
Біографія[ред. | ред. код]
Народився в м. Москва. Вчився в гімназії при Московському університеті, служив у гвардійському полку, пізніше цензором у Москві. Як письменник був палким прибічником літературного художнього напряму сентименталізму, наслідуючи в своїх творах Ж. Ж. Руссо та М.Карамзіна. Під впливом книги М.Карамзіна «Листи російського мандрівника» (1797—1801), котра, у свою чергу, наслідувала «Сентиментальну подорож» (1768) англійського письменника Л.Стерна (за назвою цього твору й літературний напрям було названо «сентименталізмом»), І. здійснює подорож до України, результатом якої була книга «Путешествие в полуденную Россию, в письмах» (Москва, 1800–02, 2-ге вид. 1805). У творі І. детально викладає свої враження, намагаючись передусім «розчулити читача, іноді впадаючи в манерність та зайву афектацію» (Ю.Веселовський). Проте оповідь про побут, зовнішній вигляд та ментальність українців початку 19 ст. передає цікаві подробиці, змальовуючи їх окремим, самобутнім, несхожим багато в чому на росіян, народом. Так, пишучи про подружнє життя українців, І. відзначає, що воно тут ґрунтується на любові, повазі й довірі одне до одного: «Взаємна любов створює в їх домашньому господарстві кращу гармонію і порядок, ніж влада і послух у нас (росіян)… Дівчата мають вільну поведінку, кожна з них є гарна, проворна і приваблива. Вони [селянські дівчата] стрункі і зграбні як на селянок…». Милується І. і українськими оселями: «Усі села і хутори їх розташовані в чудових місцевостях. Кожна хата чиста і біла, в оточенні квітучих садків». Нарешті І. занотовує і таку рису нашого народу: «Українці люблять свою батьківщину і її славу, бо… слава ця завжди була тісно зв'язана з обов'язком патріотизму».
Помер у м. Москва.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б в г Русский биографический словарь / под ред. А. А. Половцов, Н. П. Чулков, Н. Д. Чечулин и др. — СПб, Москва. — Т. 8. — С. 66–67.
- ↑ а б Czech National Authority Database
- ↑ а б Лященко А. И. Энциклопедический словарь / под ред. И. Е. Андреевский, К. К. Арсеньев, Ф. Ф. Петрушевский — СПб: Брокгауз — Ефрон, 1907. — Т. XIIa. — С. 853.
Джерела та література[ред. | ред. код]
- Голобуцький П. В. Ізмайлов Володимир Васильович [Архівовано 22 квітня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2005. — Т. 3 : Е — Й. — 672 с. : іл. — ISBN 966-00-0610-1.
|
Це незавершена стаття про російського письменника. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
|
