За часів свого перебування на посту глави уряду уклав дві важливі угоди:
1926 року — договір з англійцями, що гарантував визнання за Іраком населеного курдами регіону з центром у Мосулі (за умов гарантії прав місцевого курдського населення)
1926 року — договір з Туреччиною, в якому Ірак зобов'язався сплачувати Туреччині 10 % від своїх прибутків від нафтових родовищ в обмін на визнання останньою іракського контролю над курдським районом.
У грудні 1928 року під тиском великих заворушень проти британського протекторату поставив питання щодо необхідності формування власних збройних сил і почав підтримувати Фейсала I, жадаючи більшої автономії. Вийшов у відставку на знак протесту проти політики Великої Британії.
